Рішення № 25856290, 05.09.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/13682/12

№ 2-3900/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 серпня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення на його користь суми боргу за договором позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 28 жовтня 2008 року між ОСОБА_4, батьком позивача ОСОБА_1, та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким, батько позивача передав відповідачам грошові кошти у розмірі 375 000,00 доларів США.

Факт одержання відповідачами вказаних грошових коштів підтверджується письмовим договором позики від 28 жовтня 2008 року та письмовою власноручно написаною розпискою відповідачів від 28 жовтня 2008 року.

Позивач вказує на те, що 18.03.2009 року ОСОБА_2 було написано додаткову розписку про повернення в порядку компенсації 20 000 доларів США. 11 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав (цесії) по договору займу, за яким всі права вимоги коштів за договором позики від 28 жовтня 2008 року перейшли до ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4.

28 вересня 2011 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач зазначає, що в березні 2012 року його мати в шафі знайшла папку з оригіналами документів батька, серед яких були скріплені договір позики від 28.10.2008 року, дві розписки від 28.10.2008 року та від 18.03.2009 року, та договір про відступлення права вимоги від 11.11.2010 року.

Одночасно з цим, позивач як сторона договору про відступлення права вимоги та спадкоємець померлого ОСОБА_4 неодноразово звертався до боржників з приводу повернення йому боргу в сумі 375 000,00 доларів США.

27.03.2012 року позивач отримав листа від одного з відповідачів ОСОБА_2 чим підтвердив існування боргу та факт отримання коштів відповідачами.

Оскільки відповідачі зазначені кошти отримали, однак договірні зобов'язання не виконали та суму позики в передбачений договором позики строк позивачеві не повернули, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити. Також просив стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідне зворотнє поштове повідомлення та розписка, які містяться в матеріалах справи (а.с. 35, 40). Проте, через канцелярію суду 29.08.2012 року надійшла заява, відповідно до якої представник позивача просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує, позовну заяву підтримує з підстав наведених у ній (а.с. 44).

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання у відповідності до вимог ЦПК України, про що свідчать відповідні зворотні поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 36, 37, 42, 43), про причини їх неявки суду не відомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд у відповідності до статті 224 ЦПК України за письмовою згодою представника позивача, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року між ОСОБА_4, батьком позивача ОСОБА_1, та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким, батько позивача передав відповідачам грошові кошти у розмірі 375 000,00 доларів США, а відповідачі зобов'язалися повернути ОСОБА_4 зазначені кошти готівкою до 31.12.2008 року, про що 28 жовтня 2008 року відповідачі надали ОСОБА_4 письмову розписку (а.с. 22, 23).

Строк повернення позики сторонами був встановлений в договорі позики від 28 жовтня 2008 року (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів справи, затримуючи повернення коштів та в підтвердження зобов'язань, щодо отримання в борг коштів, 18 березня 2009 року, відповідач ОСОБА_2, власноруч, написав розписку про повернення, додатково, в порядку компенсації до отриманої ними раніше, разом з сином ОСОБА_3, коштів в розмірі 20 000 доларів США (а.с. 24).

11 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав (цесії) за договором займу, за яким всі права вимоги коштів за договором позики від 28 жовтня 2008 року перейшли до ОСОБА_1 (а.с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 29 січня 2011 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві, серії НОМЕР_2 (а.с. 21).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 вересня 2011 року, виданого державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2048, спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 (а.с. 20).

З матеріалів справи також вбачається, що 02 березня 2012 року позивачем було направлено відповідачам за адресою їхнього місця проживання, а саме: АДРЕСА_1, телеграму з вимогою про добровільне повернення грошових коштів, яка була отримана відповідачем ОСОБА_3 03 березня 2012 року (а.с. 47).

27 березня 2012 року від відповідача ОСОБА_2 позивачем отримано лист, згідно якого відповідачем ОСОБА_2 підтверджено факт отримання грошових коштів (а.с. 26, 27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно досліджених у судовому засіданні договору позики від 28 жовтня 2008 року та розписки від 28 жовтня 2008 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 375 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 3 000 000,00 грн. Зазначені договір позики та письмова розписка підтверджує факт одержання позичальниками грошових коштів на загальну суму 3 000 000,00 грн. Відповідачі зазначені кошти отримали, однак договірні зобов'язання не виконали.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи положення статті 514 ЦК України та договір відступлення прав (цесії) по договору займу від 11.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, до ОСОБА_1 перейшли права первісного кредитора, його батька ОСОБА_4, у зобов'язанні за договором позики від 28 жовтня 2008 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 543 ЦК України передбачено солідарний обов'язок боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки відповідачі не виконали умови договору позики, позивач має право у відповідності до закону та умов договору вимагати від відповідачів отримання задоволення невиконаних відповідачами зобов'язань.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

На підставі вищевикладеного, суд, аналізуючи надані докази, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що відповідачі не виконали зобов'язань за договором позики, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статями 3, 4,10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, та на підставі ст. ст. 509, 514, 525, 526, 530, 533, 543, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні) та ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, суму боргу за договором позики в розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні) та ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака