Постанова № 25855805, 29.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" серпня 2012 р. № 2а- 5634/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Мартинчук С.М.,

за участі представника позивача -Марченка Д.Ю. (довіреність б/н від 03.01.2012р.);

представника відповідача - Сосонного В.Т. (довіреність №2623/9/10-014 від 25.07.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.12 року за № 0000392305 , винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що висновки , зробленими відповідачем під час перевірки , не відповідають дійсності та прийнятті без врахування всіх обставин, що підтверджується наявністю первинних документів. Також позивач зазначив, що висновки перевірки зроблені на підставі перевірки його контрагента - ТОВ "Елекстроспецтех", перевірку по якому визнано судом неправомірною. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова на відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та посилання, викладені в запереченні на позов та акті перевірки.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.41-42), на обліку, як платник податків, перебуває в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 26.02.2003 року за № 14166 (а.с.31). ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 29.07.2008 р. НБ № 2484580 ( а.с.45).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області 12.12.2011 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" код ЄДРПОУ 32353609 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Електромпецтех"(код ЄДРПОУ 34689962), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з квітня -червень 2010 року.

Результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом від № 5898/2305/32353609 від 12 грудня 2011 року, висновками якого встановлено наступні порушення позивача : порушення п.п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198; п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), що на думку перевіряючих призвело к необґрунтованому завищенню податкового кредиту на загальну суму18333 грн..

На підставі висновків акту перевірки № 5898/2305/32353609 від 12 грудня 2011 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 10.01.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392305(а.с.105), яким нараховано суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 23666,25 гривень , з яких за основним платежем у сумі - 18933 грн. та за штрафними санкціями на суму - 4733,25 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 5898/2305/32353609 від 12 грудня 2011 року судження суб'єкта владних повноважень про віднесення ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "Електроспецтех".

З матеріалів справи вбачається, що12.04.2010 р. між позивачем, ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО"(в якості Генпідрядник) та ТОВ "Електроспецтех"(в якості Підрядник) був укладено договір підряду № 1, предметом якого є виконання будівельних робіт (а.с.116).

Між сторонами 02.06.2010р. укладено додаткову угоду до Договору №1 від 12.04.2010 р.

На підтвердження реальності господарської операції по договору № 1 позивачем до суду надано наступні документи :податкова накладна №372 від 22.04.2010 р., податкова накладна №726 від 30.06.2010 р., акт прийому виконаних робіт/послуг №1 за червень 2010 р., акт прийому виконаних робіт/послуг №2 за червень 2010 р.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Електроспецтех" були виконані роботи в об'ємах визначених відповідною кошторисною документацією : локальним кошторисом, договірна ціна, довідка про вартість виконаних робіт за червень 2010 року, розрахунки .

З матеріалів справи вбачається, що18.06.2010 р. між позивачем, ТОВ Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО"(в якості Генпідрядник) та ТОВ "Електроспецтех"(в якості Підрядник) був укладено договір підряду № 12, предметом якого є виконання будівельних робіт (а.с.154).

На підтвердження реальності господарської операції по договору № 12 позивачем до суду надано наступні документи :податкова накладна №609 від 21.06.2010 р., акт прийому виконаних робіт/послуг №1 засерпень 2010 р.

Між сторонами укладено додаткову угоду № 1,2 до Договору №12 від 18.06.2010 р.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Електроспецтех" були виконані роботи в об'ємах визначених відповідною кошторисною документацією : локальним кошторисом, договірна ціна, довідка про вартість виконаних робіт за серпень, вересень 2010 року, розрахунки .

За виконані роботи Позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ "Електроспецтех" грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та рахунками - фактури.

Судом встановлено , договори , укладені з ТОВ "Електроспецтех" з метою виконання основних договорів, в яких позивач є Підрядником, а саме: генеральний договір підряду № 3-220 від 06.03.2009р. та генеральний договір підряду №5-389 від 27.04.2010р., які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

До матеріалів справи позивачем надано ліцензію № 458961 ТОВ "Електроспецтех" на створення об"єктів архітектури.

Зазначені ліцена є діючою та містяться в матеріалах справи.

Вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Т.ч. суд не приймає до уваги посилання перевіряючих в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні на п. 201.1 та п. 201.4 ст. 201 ПК України, оскільки всі ці вимоги дотримані позивачем.

Усі зазначені документи були надані позивачем до перевірки, що підтверджується листом вих.№35 від 12.12.2011р. (а.с.107).

Спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , банківські виписки та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів .

Суд зазначає, що на момент укладання згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, підтвердженням чому є приєднані до справи документи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного з контрагентом позивача - ТОВ "Електроспецтех" , суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Дослідивши усі надані позивачем первинні документи , суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, а судом в ході судового розгляду підстав для визнання зазначеного правочину не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки відповідач правомірність своїх дій щодо винесення спірно податкового повідомлення-рішення належним чином не довів , висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами , суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.12 року за № 0000392305 .

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-фінансова будівельна компанія "АЛМАР І КО" (адреса:м. Харків, Майдан Свободи,5,Держпром,під.6,пов.6,к.108 ; код ЄДРПОУ 32353609 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 237 грн. (двісті тридцять сім гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.