Постанова № 25855427, 27.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 р. Справа № 2а-3868/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Ларіонова Р.О., представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпол Україна»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012р. №0001492321, №0001502321, №0001512321, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпол Україна»(далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012р. №0001492321, №0001502321, №0001512321. Позов обґрунтовує тим, що висновки ДПІ щодо безтоварності операцій з контрагентами Підприємства щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту реалізації придбаного в ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»товару контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та просив задовольнити.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова правонаступником Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнений позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що контролюючим органом під час перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Правочини, укладені Підприємством з контрагентами ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків. Підчас перевірки встановлено, що контрагенти не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення господарських операцій, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпол Україна»зареєстроване 25.09.2007р. виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради. Взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова 26.09.2007р. за №24767. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Поляріс лайт» за період з 01.12.2010р. по 31.05.2011р. та з ТзОВ «Металбудцентр»за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено Акт від 19.04.2012р. №356/23-209/35444651 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2,п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №283 із змінами та доповненнями, п.п.138.1.1, п.138.2, п.138.4, 138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 із змінами та доповненнями (далі-ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 105 624,00грн., в тому числі, за 2010 рік (ІV кв. 2010р.) в сумі 3 384,00грн., за І кв. 2011 року в сумі 39 636,00грн., за ІІ кв. 2011 року в сумі 26083,00грн., за ІІ-ІІІ кв. 2011 року в сумі 62 604,00грн. та порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 80 429,00грн. в тому числі за січень 2011 року в сумі 6061,00грн., лютий 2011 року в сумі 22 902,00грн., квітень 2011 року в сумі 11 328,00грн., травень 2011 року в сумі 8 519,00грн., червень 2011 року в сумі 8 287,00грн., липень 2011 року в сумі 12 359,00грн., серпень 2011 року в сумі 10 973,00грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за липень 2011 року в сумі 8 425,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012р. №0001492321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 105 624,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 847,00грн., від 27.04.2012р. №0001502321, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 80 429,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 5 834,00грн., від 27.04.2012р.№0001512321, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 8 425,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, під час перевірки Алчевською ОДПІ у Луганській області контрагента Підприємства - ПП «Поляріс лайт»податковий орган встановив в акті позапланової невиїзної документальної перевірки, що у останнього відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з Підприємством. В свою чергу ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Металбудцентр»про що в акті від 10.11.2011р. №1112/232/33457571 зазначено, що останнє не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях та сформовано податковий кредит з метою одержання податкової вигоди. Підприємство декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та продажу покупцям, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. Надані до перевірки документи, як зазначено в акті оспорюваної перевірки, свідчать про податкову вигоду Підприємства -несплата ПДВ та податку на прибуток в бюджет.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору №ПЛ-0000003 від 01.12.2010р., предметом якого є купівля Підприємством (Покупець) у ПП «Поляріс Лайт» (Продавець) товару, по цінах які вказуються в накладних або рахунках. Згідно п.4.1. Договору, Продавець відвантажує товари Покупцю протягом 2010-2011 років. Згідно п.6.1 Договору, Продавець зобов'язаний поставляти Покупцю товар.

Як це вбачається з Договору №110506 від 06.05.2011р., ТзОВ «Металбудцентр»(Продавець) та Підприємство (Покупець) уклали договір, предметом якого є товар в асортименті, за кількістю та за ціною, вказаними в накладних документах. Згідно п.3.1 датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка обумовлених даним договором товарів здійснюється за домовленістю сторін.

На виконання умов Договору ПП «Поляріс Лайт»поставляло Підприємству у грудні 2010 року, з січня по травень 2011 року товар (посуд в асортименті, фігурки, вази, сервізи, підсвічники, попільнички): у грудні 2010 року на суму 16 242,00грн., в тому числі ПДВ 2 707,00грн.; у січні 2011 року - 64 331,89грн., в тому числі ПДВ -10 721,98грн..; у лютому 2011 року -93 203,96грн., в тому числі ПДВ -15 533,99грн.; у березні 2011 року -32 716,80грн., в тому числі ПДВ -5 452,80грн..; у квітні 2011 року -75 427,84грн., в тому числі ПДВ -12 571,31грн..; у травні 2011 року -21 592,98грн., в тому числі ПДВ -3 598,83грн., про що виписано податкові накладні та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

На виконання умов Договору ТзОВ «Металбудцентр»поставляло Підприємству у травні - серпні 2011 року товар (посуд в асортименті, фігурки, вази, підсвічники, попільнички): у травні 2011 року -16 375,68грн., в тому числі ПДВ -2 729,68рн.; у червні 2011 року -18 991,63грн., в тому числі ПДВ - 3 781,77грн.; у липні 2011 року -74 153,45грн., в тому числі ПДВ -12 358,91грн.; у серпні 2011 року -116 387,36грн., в тому числі ПДВ -19 398,39грн., про що виписано податкові накладні та видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Суми ПДВ в зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту грудня 2010 року - по серпень 2011 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даними декларації з ПДВ грудня 2010 року по серпень 2011 року, що підтверджено ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр», так і факт реалізації придбаного товару оптовим покупцям - контрагентам Підприємства: ФОП ОСОБА_4, ЗАТ «Рубін»,ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_9, ПП «Час-Пік», ТзОВ «Едем ЛТД», ФОП ОСОБА_10, ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Перлина», ПП «Азов -Галичина», згідно письмових договорів укладених протягом грудня 2010 року -квітня 2011 року, Свідоцтв про сплату єдиного податку ФОП, Свідоцтв про державну реєстрацію ФОП, податкових та видаткових накладних, Довіреностей на отримання товару, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр»товар був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 281 рах. «Товар на складі», Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджено податковим органом в акті перевірки.

До матеріалів справи представником позивача також долучено матеріальний звіт по ТМЦ, згідно якого обліковувався придбаний товар у ПП «Поляріс Лайт» та ТзОВ «Металбудцентр»на складі та згодом списувався зі складу на підставі договорів оптовим покупцям Підприємства.

В податковому обліку Підприємством включено вартість придбаних товарів до складу валових витрат на загальну суму 422 496,00грн., в тому числі, за 2010 рік (ІV кв. 2010р.) в сумі 13 535,00грн., за І кв. 2011 року в сумі 158 543,85грн., за ІІ кв. 2011 року в сумі 104 332,00грн., за ІІ-ІІІ кв. 2011 року в сумі 250 416,00грн. та до податкового кредиту на загальну суму 88 854,00грн. з грудня 2010 по серпень 2011 року.

Аналізуючи видаткові накладні, що долучені до матеріалів справи, письмові докази вбачається, що реалізація придбаного товару здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у податкових та видаткових накладних ПП «Поляріс Лайт»та ТзОВ «Металбудцентр».

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентам, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та це підтверджується актом перевірки, Підприємство на підставі Договору оренди №4 від 01.11.2007р., акта прийняття-передачі об'єкта оренди, Додатків №1-5 до Договору, укладеного з СПД ОСОБА_11 орендує приміщенням, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1, площею 500 кв.м. з метою здійснення підприємницької діяльності Орендаря.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт» - контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товари, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочинів Підприємства з його контрагентами з підстав відсутності у контрагентів штату працівників, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, однак акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Судом взято до уваги, що товар, що придбавався Товариством в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік за І квартал та ІІ квартали 2011 року Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, товар, який визначений у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, роздрібна торгівля іншими товарами для дому.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та правомірності формування податкових зобов'язань за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх складання законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу сформувати валових витрат на загальну суму 422 496,00грн. з грудня 2010 по серпень 2011 року та податковий кредит на загальну суму 88 854,00грн. за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Підприємства, як це зазначено в актах перевірок щодо контрагентів Підприємства - ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»були використані лише розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Металбудцентр»та ПП «Поляріс лайт»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпол Україна»2 146,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасування податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012р. №0001492321, №0001502321, №0001512321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпол Україна» 2 146,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01.09.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.