Постанова № 25855423, 21.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р. № 2а-6700/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача -Водолазський Д.Д.

представника відповідача -Антощук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської митниці про стягнення коштів в сумі 10 384,52 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 після звільнення з митних органів отримував допомогу по безробіттю, проте його поновлено на роботі з дати звільнення, а тому Львівська митниця, як роботодавець, має повернути позивачу зазначені виплати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що громадянин ОСОБА_3 не повідомляв Львівську митницю про те, що він перебував на обліку у Львівському міському центрі зайнятості та отримав допомогу у зв'язку з безробіттям. Також вказала, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, згідно з п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»стягується із особи, яка отримувала таке забезпечення, а не з роботодавця.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом Фонду та здійснюють, зокрема, виплату забезпечення та надають соціальні послуги.

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах на державній службі в митних органах, на посаді провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та був звільнений 29.08.2011р. згідно ст. 17, п.6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

15.11.2011р. ОСОБА_3 зареєструвався у Львівському міському центрі зайнятості як такий що шукає роботу та 22.11.2011 року йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю нараховувалась на підставі довідки про середню заробітну плату від 08.09.2011р. № 23/13-630, яку видано Львівською митницею. За час перебування на обліку ОСОБА_3 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема виплати допомоги з безробіття проводилась з 22.11.2011 року по 31.05.2012 року та складає 10 384,52 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.42.2012р. №151999/11/9104 поновлено ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України на посаді провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та відповідно наказом Державної митної служби України від 15.06.2012р. № 1263-к поновлено ОСОБА_3 з 30.08.2011р.

Відповідно до п. п. 5 п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533 - ІІІ від 02.03.2000 року, зокрема, центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно із п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, зареєстрованого 12.03.2009 року в Міністерстві юстиції України за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Враховуючи, що ОСОБА_3 поновлено на роботі в митних органах з дати звільнення, Львівським міським центром зайнятості направлено до Львівської митниці претензію №4224/13 від 03.07.2012 року про повернення у пятнадцятиденний термін претензійну суму на користь Львівського міського центру зайнятості.

Проте, Львівська митниця не погодилась з претензією та надала свої заперечення №13/14-9897 від 16.07.2012 року, в якому зазначає, що 03.07.2012 Львівською митницею фактично виконано рішення суду в частині стягнення середнього заробітку з 29.08.2011 по 04.04.2012 в сумі 21 470.10 грн. на користь ОСОБА_3 згідно з виконавчим листом по справі № 2а-10196/2011 року, виданим 21.05.2011 року Львівським окружним адміністративним судом. Також, продовжує, що на час розгляду справи, Львівській митниці не було відомо про звернення 15.11.2011 ОСОБА_3 за послугами до Львівського МЦЗ, де 22.11.2011 він набув статусу безробітного і йому було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 10 384,52 грн.

Слід зазначити, що згідно із п. 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним»рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, проте Львівською митницею претензію та наказ у встановленому законом порядку та строки не оскаржено та до цього часу кошти службі зайнятості не повернуті.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Права, обов'язки та відповідальність Фонду та роботодавця визначені ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№1533-III від 02.03.2000 року, якими передбачено, зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, суд вважає, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи, що Львівським апеляційним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення ОСОБА_3 незаконним та скасовано його, проте саме цей наказ став підставою для втрати ним заробітної плати та в подальшому ця подія стала підґрунтям для призначення та виплати йому допомоги по безробіттю, суд вважає що позивач правомірно звернувся до відповідача з претензією, а в подальшому до суду, з метою стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному з Львівської митниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Львівської митниці на користь Львівського міського центру зайнятості витрачені кошти в сумі 10 384,52 грн на рахунок 37170001000584, Банк: ГУДКСУ у Львівській області, одержувач: Львівський міський центр зайнятості, ЗКПО 25555035, МФО 825014, КЕКВ 1341.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 27.08.2012 р.