Постанова № 25855231, 31.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2012 року 2а-2536/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Нурієв С.Х., Білова Т.В.,

від відповідача: Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора -1»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора -1»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2012 №0006912220, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104367, 87 грн. (за основним платежем -98185, 12 грн. та за штрафними санкціями -6182, 75 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем і його контрагентами угод та неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угоди, укладені позивачем з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» та ТОВ «Мертенс»є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали поставку товарів, робіт та послуг без мети реального настання правових наслідків, тому позивачем безпідставно віднесені суми податку на додану вартість за такими правовідносинами до податкового кредиту. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 18.04.2012 по 20.04.2012 посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»та ТОВ «Мертенс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 2010 по 2012 роки.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту у розмірі 98185, 12 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між КП «Житлово-експлуатаційна контора -1»та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагентів матеріалів податкової звітність та інформації з наявних у податковій інспекції баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), а також актів перевірок ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»та ТОВ «Мертенс».

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у ході перевірки позивача враховано:

- акти ДПІ у Печерському районі м. Києва: про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 по 30.04.2011, від 09.06.2011 № 688/23-3/37046350 (а.с.207-211 Том І) та про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.05.2011, від 08.08.2011 № 1042/23-3/37046350 (а.с.204-206 Том І);

- акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа Строй-Н»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.03.2011 по 30.09.2011, від 09.11.2011 № 1149/23-3/37074539 (а.с.212-215 Том І);

- акти ДПІ у Печерському районі м. Києва: про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Мертенс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 28.02.2011, від 28.03.2011 № 289/23-6/37102322 (а.с.196-200 Том І) та про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Мертенс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, від 15.08.2011 № 1130/23-3/37102322 (а.с.219-222 Том І).

Так, у ході перевірок контрагентів позивача податковими органами було встановлено незнаходження товариств за юридичною адресою та ненадання ними документів до перевірки, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Поряд із цим, акти перевірок ТОВ «Авитек Груп ЛТД»містять посилання на службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.05.2011 № 6512/26-06/51, якою повідомлено, що у ході відпрацювання підприємств «ймовірних податкових ям», встановлено та опитано директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД»- громадянина ОСОБА_5, який пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Водночас, акти перевірок ТОВ «Мертенс» містять посилання на службові записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та висновки спеціалістів від 16.03.2011 № 420 і від 14.06.2011 № 433, якими повідомлено, що підписи на деклараціях з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року та у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року, виконані не директором ТОВ «Мертенс»- ОСОБА_6, а іншою особою.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ними угод, як із постачальниками, так і з покупцями.

За даними перевірки позивача встановлено, що КП «Житлово-експлуатаційна контора -1», за рахунок операцій із ТОВ «Авитек Груп ЛТД»сформовано податковий кредит у розмірі 13242, 15 грн., який відображено у деклараціях з податку на додану вартість у березні та травні 2011 року; за рахунок операцій із ТОВ «Альфа Строй-Н»сформовано податковий кредит у розмірі 1304, 86 грн., який відображено у декларації з податку на додану вартість у серпні 2011 року; за рахунок операцій із ТОВ «Мертенс»сформовано податковий кредит у розмірі 83638, 11 грн., який відображено у деклараціях з податку на додану вартість за період з листопада 2010 року по травень 2011 року.

У зв'язку з непідтвердженням правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у контрагентів позивача, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування у КП «Житлово-експлуатаційна контора -1»по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників - ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс».

З огляду на вказане, на думку перевіряючих, у результаті порушення контрагентами позивача приписів цивільного та господарського законодавства угоди, укладені з ними, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.04.2012 № 131/22-2/05447786 (надалі -Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0006912220, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104367, 87 грн. (за основним платежем - 98185, 12 грн. та за штрафними санкціями -6182, 75 грн.).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у березні та травні 2011 року укладено усну угоду купівлі продажу. На підставі рахунків фактур від 11.03.2011 № 86 та від 28.04.2011 № 152 (а.с.36-37 Том ІІ) ТОВ «Авитек Груп АТД»здійснено поставку будівельних матеріалів.

На підтвердження факту поставки товарів за угодою, ТОВ «Авитек Груп АТД» виписало на адресу позивача видаткові накладні від 15.03.2011 № АГ-0000296 на суму 12726, 59 грн. (а.с.176 Том І), від 11.05.2011 № АГ-0002400 на суму 16686, 89 грн. (а.с.174 Том І) та від 20.05.2011 № АГ -0001693 на суму 50039, 40 грн. (а.с.175 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Авитек Груп АТД»виписало на адресу позивача податкові накладні:

від 15.05.2011 № 46 на загальну 12726, 59 грн. (в т.ч. ПДВ - 2121, 10 грн.) (а.с.111 Том І);

від 11.05.2011 № 66 на загальну 16686, 89 грн. (в т.ч. ПДВ - 2781, 15грн.) (а.с.120 Том І);

від 20.05.2011 № 67 на загальну 50039, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 8339, 90 грн.) (а.с.109 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.143-145 Том І).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів у березні 2011 року у розмірі 2121, 10 грн. та у травні 2011 року у розмірі 11121, 05 грн., загалом -13242, 15 грн.

Також, у серпні 2011 року ТОВ «Альфа Строй -Н», на підставі рахунку фактури від 02.08.2011 № СФ-01-08 (а.с.35 Том ІІ) поставило позивачу «козирьок металевий».

На підтвердження факту поставки товару ТОВ «Альфа Строй -Н» виписало на адресу позивача видаткову накладну від 02.08.2011 № РН-0000080 на суму 7829, 18 грн.(а.с.168 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Альфа Строй -Н» виписало на адресу позивача податкову накладну:

від 02.08.2011 № 107 на загальну 7829, 18 грн. (в т.ч. ПДВ - 1304, 86 грн.) (а.с.116 Том І).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.146 Том І).

За податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів у серпні 2011 року у розмірі 1304, 86 грн.

Крім того, між КП «Житлово-експлуатаційна контора -1»та ТОВ «Мертенс» у період з жовтня 2010 року по травень 2011 року було укладено ряд догорів підряду:

Зокрема, від 29.10.2010 № 47 (а.с.72 Том І), від 01.12.2010 № 50 (а.с.46 Том І), від 20.12.2010 № 52 (а.с.99 Том І), від 05.01.2011 № ПР0001 (а.с.78 Том І), від 26.01.2011 № 5 (а.с.84 Том І), від 26.01.2011 № 6 (а.с.91 Том І), від 03.03.2011 № 9 (а.с.56 Том І), від 01.01.2011 № 10 (а.с.61Том І), від 04.04.2011 № 11 (а.с.38 Том І), від 04.04.2011 № 12 (а.с.42 Том І), від 18.04.2011 № 14 (а.с.65 Том І) та від 05.02.2011 № 15 (а.с.51 Том І).

Відповідно до умов договорів підряду, ТОВ «Мертенс»(підрядник) на замовлення КП «Житлово-експлуатаційна контора -1»зобов'язується виконати на власний ризик ремонтні роботи (поточні, капітальні) у житлових будинках. Фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання -передачі виконаних робіт.

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Мертенс» підписано акти КБ-2в та довідки КБ-3 (а.с.43-104 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Мертенс» за договорами підряду виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні:

від 19.11.2010 № 554 на загальну суму 70551, 30 грн. (в т.ч. ПДВ -11751, 88 грн.) (а.с.117 Том І);

від 22.12.2010 № 902 на загальну суму 19557, 64 грн. (в т.ч. ПДВ - 3259, 61 грн.) (а.с.119Том І); від 28.12.2010 № 1007 на загальну суму 50463, 65 грн. (в т.ч. ПДВ -8410, 61 грн.) (а.с.118Том І);

від 21.01.2011 № 13 на загальну суму 50560, 63 грн. (в т.ч. ПДВ - 8426, 77 грн.) (а.с.115 Том І);

від 18.02.2011 № 16 на загальну суму 23876, 45 грн. (в т.ч. ПДВ - 3979, 41 грн.) (а.с.106 Том І);

від 24.02.2011 № 17 на загальну суму 77783, 95 грн. (в т.ч. ПДВ - 12963, 99 грн.) (а.с.105 Том І);

від 08.04.2011 № 187 на загальну суму 12336, 64 грн. (в т.ч. ПДВ - 2056, 11 грн.) (а.с.114 Том І);

від 08.04.2011 № 188 на загальну суму 28358, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4726, 33 грн.) (а.с.113 Том І);

від 11.04.2011 № 189 на загальну суму 12067, 46 грн. (в т.ч. ПДВ - 2011, 24 грн.) (а.с.112 Том І);

від 26.05.2011 № 44 на загальну суму 88898, 65 грн. (в т.ч. ПДВ - 14816, 44 грн.) (а.с.108 Том І);

від 27.05.2011 № 365 на загальну суму 24134, 93 грн. (в т.ч. ПДВ - 4022, 49 грн.) (а.с.107 Том І).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість виконаних ТОВ «Мертенс»підрядних робіт становить -501828, 52 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.147-162).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів з листопада 2010 року по травень 2011 року -83638, 11 грн.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»та ТОВ «Мертенс»є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами -ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс» недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»судом досліджено дане питання та встановлено таке.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних облікових документів, обов'язковість ведення яких у будівництві передбачена законодавством, зокрема, № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", видаткових та прибуткових накладних, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані товари та роботи.

Суд звертає увагу, що документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно установчих документів позивача -Статуту (а.с.11-25Том І), основною метою діяльності КП «Житлово-експлуатаційна контора -1»є забезпечення належного утримання і збереження житлового фонду, який знаходиться у його віданні, в належному технічному стані.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.06.2012 (а.с.177-178Том 1), основним видом діяльності позивача за КВЕД є інші спеціалізовані будівельні роботи.

Водночас, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2012 (а.с.181-182 Том 1), одним із видів діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД»за КВЕД є оптова торгівля машинами та устаткуванням та посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту; згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2012 (а.с.179-180 Том 1), одним із видів діяльності ТОВ «Альфа Строй-Н» за КВЕД є оптова торгівля непродовольчими товарами; згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2012 (а.с.165-164 Том 1), одним із видів діяльності ТОВ «Мертенс» за КВЕД є будівництво будівель.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що отримані від ТОВ «Авитек Груп ЛТД»та ТОВ «Альфа Строй-Н»будівельні матеріали були використані ним під час здійснення ремонтних робіт житлових будинків, які знаходяться у віданні позивача. Також представник позивача зазначив, що отримані будівельні матеріали були належним чином відображені у власному бухгалтерському та податковому обліку та на підтвердження вказаного надав до матеріалів справи прибуткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення та акти списання (а.с.121-132 Том І).

Так, за поясненнями позивача, придбані товари були поставлені та зберігались на складських приміщеннях позивача, на підтвердження наявності яких позивачем було долучено до матеріалів справи свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 078447 від 04.07.2005 (а.с.53 Том ІІ), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВР № 093654 від 04.07.2005 (а.с.54 Том ІІ) та рішення Бориспільської міської ради від 17.05.2005 № 270 (а.с.55 Том ІІ).

Щодо робіт за договорами підряду, то позивач вказав, що ремонтно-будівельні роботи здійснювались ТОВ «Мертенс» у житлових будинках на виконання зобов'язань позивача перед власниками таких будинків.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є купівля будівельних матеріалів та виконання ремонтних (поточних та капітальних) робіт житлових будинків, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»та ТОВ «Мертенс»підтверджуються необхідними документами, договорами та документацією, а зазначений вище товари і роботи було використано позивачем у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання і виконання правочинів контрагенти позивача зареєстровані юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не береться до уваги з таких підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Зокрема, у висновку акта перевірки позивача податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям.

Проте, жодних чітких висновків, в чому саме та по яких конкретних господарських операціях контрагентами порушено норми податкового законодавства, що призвело до встановлення у ході перевірки неправомірного формування позивачем податкового кредиту акт перевірки не містить. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем суду не надано.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів ґрунтується виключно на висновках матеріалів перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання. Водночас, відповідно до акту перевірки позивача, податковими органами не перевірялися ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс» щодо наявності господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність правовідносин по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки про відсутність умов у ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс», для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених з позивачем такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»лише з тих підстав, що підприємства не знаходиться за юридичними адресами та не надали документів до перевірки. Поряд із цим акт перевірки містить інформацію, що директор ТОВ «Авитек Груп ЛТД», громадянин ОСОБА_5, надав пояснення, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а також інформацію стосовно того, що підписи на деклараціях ТОВ «Мертенс»з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року та у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року та січень 2011 року, виконані не директором ТОВ «Мертенс»- ОСОБА_6, а іншою особою. З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 14.06.2012 (а.с.179-180 Том І) не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Альфа Строй-Н».

Таким чином, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Що стосується контрагентів ТОВ «Авитек Груп ЛТД»та ТОВ «Мертенс», то суд звертає увагу на ту обставину, що висновки податкового органу про відсутність у директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД»повноважень на ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та підписання податкової звітності ТОВ «Мертенс»іншою особою, а не директором даного підприємства, ґрунтуються виключно на службових записках ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва. Проте, такі службові документи не надано відповідачем до матеріалів справи, також не надано пояснення, в рамках якого розслідування дані факти були встановлені.

Окрім того, представник відповідача у ході судового засідання підтвердив відсутність порушених кримінальних справ відносно посадових осіб вказаних підприємств з приводу здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Частина друга статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", частина друга статті 104, частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Судом також встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.4-14 Том ІІ), ТОВ «Авитек Груп ЛТД»припинено як юридичну особу з 22.11.2011, а ТОВ «Мертенс»припинено як юридичну особу з 26.01.2012, у зв'язку із визнанням їх банкрутами.

Отже, на дату виникнення господарських відносин із позивачем, вказані підприємства було наділено повною цивільною правоздатністю та діяло у межах законодавчо встановлених норм.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідачем, в ході розгляду справи не було доведено своїх тверджень про те, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагента, а саме у визнанні його податковим органом «фіктивним», та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України вбачається висновок про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також реальне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання зазначених вище договорів між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс»відбулась поставка товарів на підприємство позивача та виконано ремонтні роботи на замовлення позивача, що підтверджують податкові накладні, а також первинні документи бухгалтерського обліку, що були досліджені в судовому засіданні, та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Такі обставини не заперечувались відповідачем як під час проведення перевірки, так і в судовому засіданні. Таким чином, зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму по операціям із ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс».

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за спірними правочинами, позивачем до матеріалів справи надано копії постанов Бориспілького міськрайонного суду від 22.06.2012 № 1005/6208/2012 (а.с.51 Том ІІ) та від 15.08.2012 № 1005/6209/2012 (а.с.52 Том ІІ), згідно яких, за наслідками розгляду протоколів відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача, директора ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_9, за допущені порушення порядку ведення податкового обліку, що встановлені актом перевірки від 27.04.2012 № 131/22-2/05447786 та призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 98185, 12 грн., провадження у справах було закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, з підстав того, що податковим органом не було взято до уваги податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»і ТОВ «Мертенс».

Окремо суд зауважує, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, у розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами контрагентів по ланцюгу постачання. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивачем сформовано податковий кредит, податковим органом не заперечувався; доказів того, що контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку -суду не надано.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0006912220, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104367, 87 грн. (за основним платежем -98185, 12 грн. та за штрафними санкціями -6182, 75 грн.), прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акта щодо перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 17.05.2012 №0006912220, за яким комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора -1» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 104367, 87 грн. (за основним платежем - 98185, 12 грн. та за штрафними санкціями - 6182, 75 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора -1» судовий збір у розмірі 1043 (одна тисяча сорок три) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 вересня 2012 р.