Постанова № 25855234, 27.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року 2а-3801/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного малого підприємства "СВА"доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне мале підприємство "СВА" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000742301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки прийнято з порушенням Податкового кодексу України, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що нібито правочини (договори), укладені між ТОВ "Декос Альянс" та ПМП "СВА" на виконання робіт по переробці сировини та на оренду обладнання для промислового використання, не спричинили реального настання правових наслідків, а тому, на думку службових осіб Відповідача, згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215, с. 228, ст. 662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України, зазначені правочини нібито мають ознаки нікчемності та нібито є нікчемними в силу закону. Представник Відповідача, який здійснював позапланову виїзну перевірку ПМП "СВА", дійшов необґрунтованого, на думку Позивача, висновку про те, що останнім в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 140338 грн.

27 серпня 2012 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

23 серпня 2011 року представник відповідача подав до суду на розгляд клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника на судове засідання.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне мале підприємство "СВА" є юридичною особою, що зареєстрована 19.11.1991 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області з 03.12.1991 року та відповідно до Свідоцтва № 13951010 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

В квітні 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства "СВА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період взаємовідносин з ТОВ "Декос Альянс".

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №762/231/13708255 від 10.04.2012 року, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 140338 грн., в т.ч. в липні 2011 року на суму 13382 грн., в серпні 2011 року на суму 22079 грн., в вересні 2011 року на суму 13395 грн., в жовтні 2011 року на суму 17257 грн., в листопаді 2011 року на суму 16745 грн., в грудні 2011 року на суму 32275 грн., в січні 2012 року на суму 25205 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 762/231/13708255 від 10.04.2012 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000742301 від 23 квітня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 175423 грн., з яких 140338 грн. - за основним платежем; 35085 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумі податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2011 року між ПМП "СВА" (Орендар) та ТОВ "Декос Альянс" (Орендодавець) укладено договір № 053 на оренду обладнання для промислового використання, а саме навантажувач TOYOTA, рокла ручна, станок для різання гофрованого картону.

Також, 01 липня 20111 року між ПМП "СВА" (Замовник) та ТОВ "Декос Альянс" (Виконавець) укладено договір № 054 на виконання робіт по переробці сировини Замовника, а саме порізка, фарбування гофрованого картону та інше.

На виконання умов цього договору, ТОВ "Декос Альянс" були надані позивачу послуги з оренди навантажувача TOYOTA, рокли ручної, станка для різання гофрованого картону та послуги по переробці сировини ПМП "СВА", що підтверджується наданими для перевірки Актами приймання-передачі послуг за період з липня 2011 року по січень 2012 року.

Так, на виконання умов цих договорів, ТОВ "Декос Альянс" у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні, які також були надані позивачем на перевірку.

Суму податку на додану вартість в розмірі 140338 грн. за податковими накладними, отриманих від ТОВ "Декос Альянс", Позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року.

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 140338 грн.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Але суд звертає увагу, що Відповідачем не заперечується, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Акт перевірки від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731, який був складений ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ "Декос Альянс".

Так, зазначеною перевіркою було встановлено, що у ТОВ "Декос Альянс" при здійсненні фінансово-господарських операцій мали місце порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема, в момент вчинення правочинів з суб'єктами господарської діяльності, недотримувались вищезазначених статей.

Крім того, в даному Акті перевірки зазначено, що операції ТОВ "Декос Альянс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з цим, ТОВ "Декос Альянс" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Отже, зазначені правочини відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва вважають, що ТОВ "Декос Альянс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Враховуючи дані Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" ґрунтується на висновках Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ "Декос Альянс" був Андрієвський А.Г., який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службові особи ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, роблячи в Акті перевірки №762/231/13708255 від 10.04.2012 року висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень Відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Декос Альянс", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Декос Альянс", а також судового рішення щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ "Декос Альянс" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при наданні послуг не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ "Декос Альянс" не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Декос Альянс", є безпідставними та не підтверджені документально.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсним.

Враховуючи те, що зміст правочинів, укладених між ПМП "СВА" та ТОВ "Декос Альянс", відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочинів ні власне договора, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, в Акті перевірки №762/231/13708255 від 10.04.2012 року положення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України застосовані безпідставно.

Відносно завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Декос Альянс" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 140338 грн.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна, яка наявна в матеріалах справи, містить усі дані стосовно змісту операції з виконання ремонтних робіт, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ "Декос Альянс", які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 140338 грн. за період з липня 2011 року по січень 2012 року.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного малого підприємства "СВА" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 23 квітня 2012 року № 0000742301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства "СВА" сплачений судовий збір у розмірі 1754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.