Ухвала суду № 25850774, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1908/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Суб'єкт господарювання-фізична особа ОСОБА_2 звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.12.2011р. №0002671704 та від 29.12.2011р. №0002701704..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0002671704 та від 29.12.2011р. №0002701704.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено перевірку суб'єкт господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 за результатами якої 12.12.2011р. складено акт №14046/17-4-2809413825 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг»(код ЄДРПОУ 37046302), Товариством з обмеженоюб відповідальністю «КБ Оксідон»(код ЄДРПОУ 37208873), Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТАНА К»(код ЄДРПОУ 37270449) за липень 2010 року та за період з грудня 2010 року по червень 2011 року.

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 132 167,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 23.12.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0002671704, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 141 295,25грн., у тому числі -основний платіж 132 167грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 9 128,25грн.

28 грудня 2011 року відповідачем проведено перевірку позивача за результатами якої складено акт №16875/17-4-2809413825 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ГМФ»(код ЄДРПОУ 34486030) за червень 2011 року.

У даному акті перевірки зазначено про порушення п. 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати ПДВ на суму 86 087,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 29.12.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0002701704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 129 130,50грн., у тому числі - основний платіж - 86 087,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 43 043,50грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що висновки податкового органу про порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідають дійсним обставинами справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства та Законом України „Про податок на додану вартість".

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних повідомленнь-рішеннь став висновок Відповідача, що позивачем безпідставно включені зазначені суми до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами.

Так, згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.02.2011р. №137/23-9/37046302 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮА Трейдінг»код ЄДРПОУ 37046302) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р., стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Декларація про прибуток до ДПІ у Печерському районі м. Києва подавалась лише за 1-е півріччя 2010 року (28.09.2010 №416502), в якій відображено скоригований ВД 40 350 511грн., скориговані ВВ - 40 344 504грн., амортизаційні відрахування 0,0 грн. Об'єкт оподаткування 6 007грн. Податок на прибуток, що підлягає сплаті 1 502грн. Інших декларацій по податку на прибуток до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подавалось.

Отже, на думку ДПІ Печерському районі м. Києва у ТОВ «ЮА Трейдінг»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначені згідно довідки з ЄДРПОУ.

Згідно актів ДПІ у Деснянському районі м. Києва №3144/15-/37208873 від 20.04.2011р., №2144/15-37208873 від 21.03.2011р. «Про проведення камеральної перевірки ТОВ „КБ Оксідон" (ЄДРПОУ 37208873) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року та акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.05.2011р. за №4004/23-2/37208873 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «КБ Оксідон», код за ЄДРПОУ 37208873, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.»встановлено:

Остання податкова звітність з ПДВ подана за лютий 2011 року (вх. № 38543 від 21.03.11р.).

02 березня 2011 року складено акт №1411/26-352 про відсутність за місцезнаходженням.

ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва 20.04.2011 року надано до ДПІ службову записку № 594/7/26-351 від 20.04.2011 року, в якій повідомляється, що СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва 23.03.2011 року порушено кримінальну справу №53-3773 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення невстановленими особами ТОВ «КБ Оксідон»(37208873).

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «КБ Оксідон»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «КБ Оксідон», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «КБ Оксідон»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2011р. за №1515/23-08/37270449, від 02.08.2011р. за №1762/23-04/37270449, від 07.09.2011р. за №1988/23-04/37270449 «Про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ "АСТАНА К", код за ЄДРПОУ 37270449 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень, травень, червень та липень 2011 року відповідно»встановлено: засновником та директором ТОВ «АСТАНА К», код ЄДРПОУ 37270449, є громадянка ОСОБА_4, яка будучи опитана пояснила, що вона не має відношення до діяльності підприємства,

06 червня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт №1132/23-08 про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами.

Податкова декларація з ПДВ за лютий 2011 року подана з нульовими показниками. Декларації з податку на прибуток відсутні.

Податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «АСТАНА К»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо; порушення норм статей Цивільного кодексу України в частині недержання вимог статей Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АСТАНА К»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей Податкового кодексу України.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.10.2011 року за №2268/23-04/34486030 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ГМФ" (код ЄДРПОУ 34486030) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2011-30.09.2011 року встановлено: Згідно з базами даних «Інформаційно-пошукова система»ДПІ у Шевченківському районі Києва станом на дату складання акту перевірки стан платника ТОВ «ГМФ»- 8 ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ.

Довідка за формою 1 ДФ не подавалась, загальна чисельність працюючих становить -1 особа.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшла до висновку, що усі операції купівлі - продажу ТОВ «ГМФ»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що факт виконання умов договорів укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами про що свідчать податкові накладні отримані від ТОВ «КБ Оксідон»: №48 від 25.03.2011р. на суму 49 000,00грн. з урахуванням ПДВ; №8 від 25.02.2011р. на суму 63 000,00грн. з ПДВ; №32 від 27.01.2011р. на суму 39 000грн. з ПДВ; видаткові накладні: №РН-0000048 від 25.03.2011р. на загальну суму 49 000грн.; №РН-000008 від 25.02.2011р. на загальну суму 63 000грн.; №РН-0000032 від 27.01.2011р. на загальну суму 39 000грн.; від ТОВ «АСТАНА К»податкові накладні: №24 від 24.06.2011р. на суму 77 950грн. з ПДВ; №23 від 24.06.2011р. на суму 150 000грн. з ПДВ; №22 від 21.06.2011р. на суму 70 000грн. з ПДВ; №229 від 27.05.2011р. на суму 86 000грн. з ПДВ; №66 від 27.04.2011р. на суму 39 000грн. з ПДВ; видаткові накладні №РН-00024 від 24.06.2011р. на суму 77 950грн.; №РН-000023 від 23.06.2011р. на суму 150 000грн.; №РН-00022 від 21.06.2011р. на суму 70 000грн.; №РН-000229 від 27.05.2011р. на суму 86 000грн.; №РН-0000066 від 27.04.2011р. на суму 39 000грн.; від ТОВ «ГМФ»видаткові накладні - №РН-000196 від 29.06.2011р. на суму 380 000грн.; №РН-000197 від 30.06.2011р. на суму 136 520грн.; податкові накладні - №196 від 29.06.2011р. на суму 380 000грн. з ПДВ; №197 від 30.06.2011р. на суму 136 520грн. з ПДВ; від ТОВ «ЮА ТРЕЙДІНГ»платіжне доручення №400 від 06.08.2011р. на суму 56 050грн. з ПДВ.

Крім того, наявні в матеріалах справи документи підтверджують товарність угод, укладених між позивачем та контрагентами, зокрема всі придбані товарно-матеріальні цінності у контрагентів були використані для забезпечення господарювання фізичної особи підприємця, зокрема, при проведенні поточних ремонтів автотранспортних засобів та техніки, яка знаходить у власності, в оперативному та фінансовому лізингу.

Так, вказані товарно-матеріальні цінності використані для проведення поточних ремонтів автотранспортних засобів (а.с.197-203)

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Верховний Суд України в своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 вказує, що «…помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні».

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення договорів та на момент складання податкових накладних Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЮА Трейдінг»(код ЄДРПОУ 37046302), ТОВ «КБ Оксідон»(код ЄДРПОУ 37208873), ТОВ «АСТАНА К»(код ЄДРПОУ 37270449) та ТОВ «ГМФ»(код ЄДРПОУ 34486030) не анульовані.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги суд посилання податкового органу на пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що до того, що останні не мали жодного відношення до реєстрації та діяльності ТОВ «КБ Оксідон»та ТОВ «АСТАНА К», так як частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в ст.218 ЦК України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу свого висновку про відсутність самого факту вчинення між позивачем та контрагентами правочину та його виконання поклав виключно показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4М, які були керівниками ТОВ «КБ Оксідон»та ТОВ «АСТАНА К».

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт безтоварності правочину між позивачем та контрагентами, оскільки його обґрунтування щодо неможливості постачання не підтверджено жодними доказами, що є в матеріалах справи, посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача ресурсів для виконання господарських операцій, суд колегія суддів розцінює як припущення.

Натомість, за первинними документами, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує висновки відповідача про безтоварність вчинених правочинів.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішеннь.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що висновки податкового органу про порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідають дійсним обставинами справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.