Постанова № 25850792, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-756/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Борисюк Л.П.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 10.02.2012 року №206/0000240232,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерой», звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 10.02.2012 року №206/0000240232.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Бориспільської ОДПІ Київської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лерой»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Групп Союз»; за наслідками перевірки складений акт від 30.01.2012 року №222/23-2/35046321.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 116240,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 64157,00 грн., за вересень на суму 52083,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на пояснення засновника ТОВ «Інтер Групп Союз»- ОСОБА_3, який 29.10.2011 року пояснив, що приблизно 2009 -2010 роки ним був втрачений паспорт і про те, що він являється засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства дізнався від працівників податкової міліції; до реєстрації та ведення фінансово -господарської діяльності товариства він не має ніякого відношення, статутні внески до товариства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори на поставку (купівлю) товарів, послуг не заключав. Також в обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість відповідач посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання. За таких обставин, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтер Групп Союз» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

10 лютого 2012 року Білоцерківською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення -рішення №206/0000240232, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення ТОВ «Лерой»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 145300,00 грн., у тому числі за основним платежем 116240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29060,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку на підставі господарських операцій з ТОВ «Інтер Групп Союз», оскільки останнім не підтверджена реальність виконання договору, а саме, наявністю товарно -транспортних накладних, первинні документи підписані невстановленою особою.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтер Групп Союз»(постачальник) був укладений договір постачання №010611, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами шляхом підписання накладних (п. 1.1, 1.2). Згідно умов вказаного договору датою отримання товару є дата підписання товарної накладної (пункт 3.3) (т. 1 а.с. 126).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні

- від 18.08.2011 №000000002 на товар: шпиг, свинячий окорок та яловичина, на загальну суму 94500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15750,11 грн.) (т.1 а.с. 117);

- від 31.08.2011 року №000000103 на товар: шпиг, свинячий окорок, яловичина та сир російський (т. 1 а.с. 111);

- від 23.09.2011 року №000000016 на товар: свинячий окорок, на загальну суму 98000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16333,33 грн.) (т. 1 а.с. 103);

- від 30.09.2011 №000000017, на товар: свинячий окорок, яловичина та сир російський, на загальну суму 214500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35750,00 грн.) (т. 1 а.с. 96).

Також, ТОВ «Інтер Групп Союз»на виконання умов договору виписало на адресу позивача податкові накладні:

- від 18.08.2011 №196 на загальну суму 94500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15750,11 грн.) (т. 1 а.с. 114);

- від 31.08.2011 №304 на загальну суму 290443,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 48407, 32 грн.) (т. 1 а.с. 108);

- від 23.09.2011 №222 на загальну суму 98000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16333, 33 грн.) (т. 1 а.с. 100);

- від 30.09.2011 № 294 на загальну суму 214500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 35750,00 грн.) (т. 1 а.с. 93).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями від 30.09.2011 року №180 (т. 1 а.с. 97), від 23.09.2011 року №177 (т. 1 а.с. 104), від 31.08.2011 року №159, від 05.09.2011 року №162 (т. 1 а.с. 112), від 22.08.2011 року №149 (т. 1 а.с. 118).

Суми податку на додану вартість по зазначених вище податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період серпня та вересня 2011 року, що не заперечується сторонами.

Розглядаючи реальність господарської операції з ТОВ «Інтер Групп Союз», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки органом державної податкової служби взяті до уваги пояснення засновника та директора згідно реєстраційних документів ТОВ «Інтер Групп Союз»громадянина ОСОБА_3. Дані пояснення відібрані ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно зазначених пояснень від 18.11.2011 року, ОСОБА_3 приблизно у 2009-2010 роки втратив паспорт; про те, що він є засновником ТОВ «Інтер Групп Союз»йому не відомо, фінансово-господарську діяльність не проводив, жодних документів (договори, податкові накладні, податкову звітність інше), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин, не видавав та не підписував. Будь-яких документів щодо призначення на посаду директора ТОВ «Інтер Групп Союз»громадянина ОСОБА_4 не видавав та не підписував.

Як вбачається з матеріалів справи, первинно-бухгалтерські документи (договір, рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) та податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Інтер Групп Союз»у серпні та вересні 2011 року, містять підписи саме ОСОБА_3, у якості особи, уповноваженої платником податку здійснювати господарські операції.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, колегія суддів вважає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не наданий вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_3, в акті перевірки посилається лише пояснення останнього.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги послання органу державної податкової служби на пояснення засновника та директора контрагента позивач -ТОВ «Інтер Групп Союз»громадянина ОСОБА_3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару підтверджується товарно -транспортними накладними від 18.08.2011 №64 (т. 1 а.с. 116), від 31.08.2011 №79 (т. 1 а.с. 110), від 23.09.2011 №125 (т. 1 а.с. 102) та від 30.09.2011 №140 (т. 1 а.с. 95), відповідно до яких, поставку товару здійснено постачальником автомобілем МАЗ АІ 2301 АВ.

Колегія суддів не приймає до уваги лист Білоцерківського МРЕВ ДАІ Київської області від 27.03.2012 року №358, яким повідомлено, що в білоцерківському МРЕВ ДАІ станом на 27.03.2012 року автомобіль МАЗ номерний знак АІ2301АВ не реєструвався, оскільки в останньому зазначено адміністративно -територіальну одиницю -Білоцерківський район Київської області, будь -яких даних щодо реєстрації в іншому районі відсутні.

Також, на підтвердження використання в своїй господарській діяльності отриманиї у ТОВ «Інтер Групп Союз»товарів позивачем наданий договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 01.01.2011 року (т. 1 а.с. 120) та рахунки -фактури від 18.08.2011 року №000000040 на загальну суму 94500,00 грн., у тому числі ПДВ 15750,01 грн. (т. 1 а.с. 119); від 31.08.2011 року №000000010 на загальну суму 290443,92 грн., в тому числі ПДВ 48407,32 грн. (т. 1 а.с. 113); від 30.09.2011 року №000000017 на загальну суму 214500,00 грн., в тому числі ПДВ 35750,00 грн. (т. 1 а.с. 98), від 22.09.2011 року №000000013 на загальну суму 98000,00 грн., в тому числі ПДВ 16333,33 грн. (т. 1 а.с. 105), в яких найменування, кількість та вартість матеріалів відповідає товарам, що були придбані позивачем у контрагента.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Інтер Групп Союз».

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

.Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Інтер Групп Союз»не був припинений та був платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано встановив правомірність винесеного Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення -рішення від 10.02.2012 року №206/0000240232.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой»задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10.02.2012 року №206/0000240232.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 03.09.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Борисюк Л.П.