Ухвала суду № 25850097, 22.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р.Справа № 2-а-2654/10/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, у справі за позовом Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі фізичних осіб та за позовом ОСОБА_1 до старших державних інспекторів Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Портера Андрія Віталійовича та Альохіної Марини Олександрівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Брилівської селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до старших державних інспекторів Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Портера Андрія Віталійовича та Альохіної Марини Олександрівни про визнання дій по проведенню перевірки -відмовлено, а позов Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі фізичних осіб, у розмірі 121235,58 грн., - задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою його позов задовольнити, а в задоволені позову ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області -відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що договір оренди земельної ділянки між апелянтом та Брилівською селищною радою розірвано, а тому відсутні підстави для нарахування орендної плати за дану земельну ділянку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення -без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2009 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 та 2009 роки та сплати орендної плати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, у період з 30.07.2008 року по 30.07.2009 року, про що складено акт № 386/17-01-2361816530 від 30.07.2009 року, яким встановолено порушення:

- ч.1 ст.14 Закону України "Про плату за землю", пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: ОСОБА_1 не подано податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 та 2009 роки (граничні терміни подання відповідно до 30.08.2008 року та до 03.02.2009 року);

- ст.19 Закону України "Про плату за землю", а саме встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, у період з 30.07.2008 року по 30.07.2009 року, у розмірі 39429,45 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002021700/0 від 04.08.2009 року, на суму 56472,96 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 оскаржено його до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року останньому відмовлено в задоволенні позову.

У період з 11.08.2010 року по 17.08.2010 року податковим органом проведено другу позапланову невиїзну документальну перевірку, за період з 01.08.2009 року по 31.07.2010 року, про що складено акт № 743/17-01/2361816530 від 17.08.2010 року, яким встановлено порушення:

- ч.1 ст.14 Закону України "Про плату за землю", пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: ОСОБА_1 не подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік (граничний термін подання до 01.02.2010 року);

- ст.19 Закону України "Про плату за землю", а саме встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, за період з 01.08.2009 року по 01.08.2010 року, у розмірі 43061,71 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0008121700/0 від 01.09.2010 року, на суму 64762,62 грн, яке ОСОБА_1 не оскаржено.

За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Положеннями ч.1 ст.72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 року, яке набрало законної сили, встановлено правомірність направлення апелянту податкового повідомлення-рішення №0002021700/0 від 04.08.2009 року, на суму 56472,96 грн., судова колегія вважає правомірними вимоги Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області щодо стягнення з ОСОБА_1 узгодженого податкового боргу, у розмірі 56472,96 грн.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в України" визначено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з вимогами п.2 ч.6 ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.120 та ч.2 ст.124 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруди, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Судовою колегією встановлено, що згідно інформації, наданої відділом Держкомзему у Цюрупинському районі Херсонської області №66/10 від 14.01.2010 року, у переліку орендованих земель несільськогосподарського призначення по Цюрупинському районі станом на 20.12.2009 року, та акту звірки платників орендної плати з фізичних осіб за землі державної та комунальної власності на 2010 рік по Брилівській селищній раді №435/17-01/04402296 від 08.06.2010 року -ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки державної і комунальної власності, загальною площею 0,928 га, згідно договору оренди землі, зареєстрованого у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК № 040872900004 від 30.07.2008 року.

Даний договір оренди укладено між апелянтом та Брилівською селищною радою строком на 5 років. Земельна ділянка знаходиться за адресою: Цюрупинський район, смт.Брилівка, вул.Садова, 1-б.

Апелянтом зазначено, що ним продано нерухоме майно (у вигляді будівель тощо) на даній земельній ділянці, а тому останній не повинен сплачувати орендну плату за вищевказану земельну ділянку.

Судова колегія вважає, що незважаючи на факт продажу апелянтом нерухомого майна, що знаходиться на орендованій ним земельній ділянці, договір оренди земельної ділянки, укладений між Брилівською селищною радою та апелянтом продовжує діяти, так як відповідно до даних відділу Держкомзему у Цюрупинському районі Херсонської області документи, які підтверджують користування земельною ділянкою, що знаходиться під нерухомим майном, за новими власниками нерухомого майна -відсутні, а тому саме ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати відповідну орендну плату.

Статтею 19 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно ст.23 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судовою колегією встановлено, що нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 395067,29 грн., сума орендної плати на рік встановлена у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки та становить 39506,73 грн., щомісячно - 3292,23 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки апелянтом не сплачено орендну плату за земельну ділянку за 2008, 2009, 2010 роки, Державною податковою інспекцією у Цюрупинському районі Херсонської області правомірно зроблено відповідні нарахування.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує зобов"язання платника податків за підставами, викладеними у п.п.б) п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов"язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов"язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 відсотків такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки апелянтом не погашено відповідну заборгованість у встановлені законом строки -податковим органом правомірно застосовано штраф за порушення строків її сплати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко В.Л. Романішин