Рішення № 25848709, 27.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2012 р. Справа № 20/042-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфід»

про стягнення 6877,81 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Марієва А.А., довір. б/н від 24.07.2012 р.

від відповідача: Петруня А.В., довір. № 06/6 від 08.08.2012 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфід»(далі - відповідач) про стягнення 186877,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 19.04.2012 р. з ТОВ «Укрфід»договору поставки № 0027, згідно з яким ТОВ «Укрполіскорм»зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати його.

Як зазначає позивач, згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 180000,00 грн., який ТОВ «Укрфід»не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 180000,00 грн. основного боргу, 5732,88 грн. пені, 1144,93 грн. 3% річних, а також судові витрати в розмірі 3737,56 грн. покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

30.07.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Укрполіскорм»було подано заяву б/н від 30.07.2012 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що 26.07.2012 р. на виконання умов договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача 180000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з чим ТОВ «Укрполіскорм»просить суд стягнути з ТОВ «Укрфід»5732,88 грн. пені та 1144,93 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3737,56 грн., посилаючись при цьому на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

30.07.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Укрфід»було подано відзив б/н від 30.07.2012 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрполіскорм»до ТОВ «Укрфід», зазначивши при цьому наступне.

ТОВ «Укрполіскорм»у позовній заяві вказує, що у відповідача є невиконані грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 0027 від 19.04.2012 р. В якості доказів, які підтверджують факт невиконання грошових зобов'язань відповідача за даним договором, позивач надав суду видаткову накладну № РН-0000062 від 19.04.2012 р. та рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 18.04.2012 р., проте надані документи не дозволяють ідентифікувати їх з точки зору відношення до договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р., у зв'язку з чим відповідач вважає, що видаткова накладна № РН-0000062 від 19.04.2012 р. та рахунок-фактура № СФ-0000053 від 18.04.2012 р., надані позивачем в якості доказів поставки останнім товару ТОВ «Укрфід», є самостійними правочинами, здійсненими у вигляді оферт та акцептів, які не мають відношення до договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р., тобто між ТОВ «Укрполіскорм»та ТОВ «Укрфід»мали місце за фактом даної поставки позадоговірні відносини.

Водночас, відповідач зазначив, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № РН-0000062 від 19.04.2012 р. не настав, оскільки ТОВ «Укрфід»не отримувало від ТОВ «Укрполіскорм»будь-якої належним чином оформленої вимоги про виконання зазначеного зобов'язання, та позивачем не надано доказів надсилання такої вимоги на адресу відповідача.

При цьому ТОВ «Укрфід»було оплачено поставлений ТОВ «Укрполіскорм»товар згідно видаткової накладної № РН-0000062 від 19.04.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 2345 від 26.07.2012 р.

Також відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Укрфід»пені та 3% річних у зв'язку з відсутністю прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

13.08.2012 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Укрполіскорм»було подано письмові пояснення б/н від 13.08.2012 р., відповідно до яких позивач зазначив, що в процесі розгляду справи відповідач сплатив заборгованість в сумі 180000,00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000062 від 19.04.2012 р., чим визнав наявність зобов'язальних відносин та правомірність вимог позивача, проте пеню, 3% річних та судовий збір ТОВ «Укрфід»не було сплачено.

Крім того, позивач зазначив, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Державного казначейства України № 15-08/527-2652 від 20.02.2009 р.), у зв'язку з чим первинним бухгалтерським документом, що підтверджує поставку товару, є видаткова накладна.

Водночас рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 18.04.2012 р. за наявності договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р., на переконання позивача, слід оцінювати як пропозицію (оферту) ТОВ «Укрполіскорм»укласти договір поставки з ТОВ «Укрфід»з метою юридичного оформлення договірних відносин.

У судовому засіданні 27.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 27.08.2012 р. представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 27.08.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфід»(покупець) було укладено договір поставки № 0027, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію: кормові добавки, амінокислоти, вітаміни, ензими, пігменти та інше (товар), зазначену у додатках: видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Згідно з п. 2.5 договору кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару.

У відповідності з п. 3.6 договору в товарно-транспортних документах на кожну партію товару повинні бути вказані: номер договору, вантажовідправник, вантажоодержувач, кількість товару і його вартість.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що розрахунки здійснюються на наступних умовах: 100% передоплата або відстрочка платежу терміном до 14 календарних днів (за письмовим узгодженням сторін). Дата поставки товару визначається датою підпису накладної на товар або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Покупець за прострочення оплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору цей договір діє з дати його підписання до 31.12.2012 р.

Як слідує з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрфід»рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 18.04.2012 р. на суму 180000,00 грн. на поставку товару, а саме - Метіоніну D, L у кількості 4 т., та поставлено ТОВ «Укрфід»товар (Метіонін D, L у кількості 4 т) на загальну суму 180000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000062 від 19.04.2012 р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 698 від 18.04.2012 р., виданою на ім'я Михайлової В.В. на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»згідно р/ф № 53 від 18.04.2012 р., оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копія довіреності долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як зазначав позивач, ТОВ «Укрполіскорм»на адресу ТОВ «Укрфід»було направлено лист-вимогу № 120619/1 від 19.06.2012 р. з вимогою перерахувати кошти в сумі 180000,00 грн.

Проте відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар і станом на 12.07.2012 р. за ТОВ «Укрфід»рахувалася заборгованість в сумі 180000,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, посилаючись на умови договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р., укладеного між ТОВ «Укрполіскорм»та ТОВ «Укрфід», згідно з п. 3.9 якого розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати або відстрочки платежу терміном до 14 календарних днів (за письмовим узгодженням сторін), а дата поставки товару визначається датою підпису накладної на товар або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що договір поставки № 0027 було підписано 19.04.2012 р., при цьому рахунок-фактура № СФ-0000053 на суму 180000,00 грн. датована 18.04.2012 р.

Водночас товар ТОВ «Укрполіскорм»було поставлено ТОВ «Укрфід»(Метіонін D, L у кількості 4 т) на загальну суму 180000,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000062 від 19.04.2012 р., в якій у графі «замовлення»вказано «рахунок-фактура № СФ-0000053 від 18.04.2012 р.».

У свою чергу, рахунок-фактура № СФ-0000053 від 18.04.2012 р. у графі «замовлення»містить напис «без замовлення», отже рахунок-фактура № СФ-0000053 від 18.04.2012 р. на оплату поставленого позивачем відповідачу товару не стосується договору поставки № 0027 від 19.04.2012 р., оскільки зазначений договір було підписано сторонами пізніше, ніж виставлено рахунок-фактуру.

Окрім того, як зазначалося вище, відповідачем 18.04.2012 р. було оформлено довіреність на отримання від позивача матеріальних цінностей, а саме - Метіоніну у кількості 4 т.

Тобто покупець уповноважив відповідальну особу на отримання товару від постачальника на підставі рахунку-фактури № СФ-0000053 від 18.04.2012 р. до укладення договору 19.04.2012 р.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, у даному випадку між ТОВ «Укрполіскорм»та ТОВ «Укрфід»щодо поставки товару за видатковою накладною № РН-0000062 від 19.04.2012 р. існували позадоговірні відносини.

За змістом позовних вимог (з урахуванням заяви б/н від 30.07.2012 р. про зменшення позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача 5732,88 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 5.4 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки при вчиненні правочину щодо поставки товару за видатковою накладною № РН-0000062 від 19.04.2012 р. існували позадоговірні відносини (сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань), позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Укрфід»5732,88 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення сплати 180000,00 грн. за поставлений товар.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем було здійснено оплату за отриманий від позивача товар на загальну суму 180000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2345 від 26.07.2012 р. Таким чином, зобов'язання ТОВ «Укрфід»щодо оплати перед ТОВ «Укрполіскорм»було виконано відповідачем 26.07.2012 р.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 2 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10.

Таким чином, на підставі ст. 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити товар після його прийняття, тобто 20.04.2012 р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір відсотків у сумі 1144,93 грн. на суму 185732,88 грн. за період з 21.04.2012 р. до 05.07.2012 р.

Відповідно, згідно з правильним визначенням суми, на яку повинні нараховуватись 3% річних, а також моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000062 від 19.04.2012 р. на суму 180000,00 грн., а саме -з 21.04.2012 р., згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим господарським судом, стягненню з відповідача підлягають 1124,38 грн. 3% річних за період з 21.04.2012 р. до 05.07.2012 р. на суму 180000,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм».

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з поданої позивачем заяви б/н від 30.07.2012 р. про зменшення позовних вимог, ТОВ «Укрполіскорм», посилаючись на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3737,56 грн.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з наведеним, оскільки станом на час звернення ТОВ «Укрполіскорм»до суду (вх. № позовної заяви № 1842 від 13.07.2012 р.) з позовом про стягнення з відповідача 186877,81 грн., основний борг за отриманий у квітні 2012 р. товар відповідачем не був сплачений, в цій частині судові витрати покладаються на відповідача.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфід»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 1-Б, код 35709413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм»(10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Жуйка, 3, код 35905571) -1124 (одну тисячу сто двадцять чотири) грн. 38 коп. 3% річних, 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 49 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 03.09.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна