Рішення № 25848352, 27.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" серпня 2012 р. Справа № 5/5007/683/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Степаненко О.В., довіреність №09-32/166 від 06.03.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (смт.Миропіль Романівського району)

про стягнення 156795,52 грн.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" 156795,52 грн., з яких 101681,38 грн. заборгованості по простроченим процентам за період з 29.10.2010р. по 30.04.2012 р., 25500,00 грн. заборгованості по простроченій комісійній винагороді за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року, 5876,44 грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р., 8407,74 грн. інфляційних по простроченому кредиту за період з грудня 2010 року по березень 2012 року, 6133,68 грн. пені по простроченому кредиту за період з 23.11.2010р. по 26.03.2011р., 7211,46 грн. пені по простроченим процентам за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р., 1984,82 грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/683/12 та призначено її розгляд на 26.06.2012 р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.06.2012 р. представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду, а також з урахуванням заявленого відповідачем клопотання, ухвалою суду від 26.06.2012р. продовжено строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 16.08.2012 р.

16.08.2012 р. також у зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та заявленим ним клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 27.08.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги позовної заяви в повному обсязі та просить позов задовольнити.

В засідання суду 27.08.2012 р. відповідач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 21.08.2012 р. відповідачу рекомендованої з повідомленням кореспонденції суду - ухвали суду від 16.08.2012 р.

Враховуючи, що своїм правом на участь у розгляді справи відповідач не скористався, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи за його клопотанням та належне повідомлення про дату, час і місце слухання справи, а також, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою; при цьому, зважаючи, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 13.06.2012р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2009 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир" (банк), правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (статут, а.с.25-26), та Відкритим акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2 (далі- договір, а.с.6-9).

У відповідності до п.2.1. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009р., банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії в сумі 300000,00 грн., за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісії, встановлені договором.

Дата повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 25 березня 2010 року (п.2.2 договору).

25.03.2010р. сторонами підписано договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009 р. (далі - договір №1), згідно якого сторони внесли зміни в умови кредитування в частині встановлення кінцевого терміну повернення кредитних коштів - 25 вересня 2010 року (а.с.10-11). При цьому, ліміт кредитної лінії було зменшено відповідно до наступного графіку:

- з 31 травня 2010 року ліміт встановлюється в сумі 240000,00грн.;

- з 30 червня 2010 року ліміт встановлюється в сумі 180000,00грн.;

- з 30 липня 2010 року ліміт встановлюється в сумі 120000,00грн.;

- з 31серпня 2010 року ліміт встановлюється в сумі 60000,00грн.;

- з 25 вересня 2010 року ліміт встановлюється в сумі 0,0грн.

Відповідно до п.3.2. та п.3.4. кредитного договору, банком нараховуються проценти за користування кредитом на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, які сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних, а у випадку порушення остаточного строку повернення отриманих сум кредиту - 35 процентів річних.

Згідно п.3.4. договору від 25 березня 2010 року про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009 р., позичальник, у випадку порушення остаточного строку повернення отриманих сум кредиту, надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 35 процентів річних, а починаючи з 31 травня 2010 року - у розмірі 50 процентів річних.

У відповідності до п.3.3. договору, за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду.

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07 квітня 2009 року банк оплатив розрахункові документи позичальника на суму 298702,06грн.

Про факт оплати свідчать платіжні доручення клієнта № 368 від 09.04.09р. на суму 21000,00 грн., № 365 від 09.04.09р. на суму 10000,00 грн., № 366 від 09.04.09р. на суму 112000,00 грн., № 364 від 09.04.09р. на суму 50000,00 грн., № 370 від 09.04.09р. на суму 5000,00 грн., №371 від 09.04.09р. на суму 1000,00 грн., № 290 від 09.04.09р. на суму 1160,04 грн., № 370 від 09.04.09р. на суму 5000,00 грн., № 366 від 09.04.09р. на суму 4500,00 грн., № 369 від 09.04.09р. на суму 8000,00 грн., № 367 від 09.04.09р. на суму 5000,00 грн. та реєстри проплачених електронних розрахункових документів клієнта, які формується банком, згідно яких були проплачені платіжні доручення: №374 від 10.04.09р. на суму 5000,00 грн., №372 від 10.04.09р. на суму 5000,00 грн., № 373 від 10.04.09р. на суму 5000,00 грн., № 294 від 10.04.09р. на суму 6146,02 грн., № 376 від 14.04.09р. на суму 5000,00 грн., № 375 від 14.04.09р. на суму 10000,00 грн., №379 від 14.04.09р. на суму 12396,00 грн., № 380 від 14.04.09р. на суму 20000,00 грн., № 381 від 15.04.09р. на суму 12000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.2 договору та договору №1, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 25 вересня 2010 року.

У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної плати за кредит відповідно до п.п.3.2., 3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.

Проценти за користування кредитом відповідно до п.3.2. договору нараховуються та сплачуються двічі на місяць в наступні терміни:

- за період з останнього робочого дня минулого місяця по 25 число поточного місяця нараховуються банком 26 числа поточного місяця та сплачуються позичальником починаючи з 26 числа поточного місяця по останній робочий день поточного місяця;

- за період з 26 числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця - нараховуються банком та сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця.

Позичальник, відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом, комісійну винагороду на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, позичальник - ВАТ "Миропільська паперова фабрика" не виконувало належним чином взятих на себю зобов'язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення банку з позовом до суду про стягнення з ВАТ "Миропільська паперова фабрика" заборгованості за кредитним договором. Як встановлено судом, за результатами розгляду спору щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, 03.03.2011 р. господарським судом Житомирської області прийнято рішення у справі №21/1645 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомир" (м. Житомир) до Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (смт. Миропіль Романівського р-ну) про стягнення 165118,84 грн., яким стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": 135608,79 грн. заборгованості за кредитом; 13604,37 грн. заборгованості за процентами; 6000,00 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди; 2067,93 грн. річних; 3073,61 грн. інфляційних; 4328,25 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 290,66 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 145,23грн. пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 1651,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

З огляду на фактичні обставини спірних правовідносин, предмети спорів і доказування у даній справі та в справі №21/1645, рішення по справі №21/1645 має преюдиціальне значення для вирішення даного судового спору.

Зокрема, рішенням у справі №21/1645 встановлено, що ВАТ "Миропільська паперова фабрика" станом на 23 листопада 2010 року заборгувало за кредитним договором: по простроченому кредиту - 135608,79 грн., по простроченим процентам - 13604,37грн.; по простроченій комісійній винагороді - 6000,00 грн.

В ході розгляду справи №5/5007/683/12 банк повідомив суд, що виконуючи рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2011 р. по справі №21/1645, боржник скерував на погашення боргу, визначеного рішенням, наступні кошти:

1) на погашення тіла кредита: 28.03.2012р. - 5395,63грн., 24.04.2012р. - 10000,00грн., 25.04.2012 р. - 10000,00 грн., 28.05.2012 р. - 5000,00 грн., 31.05.2012 р. - 10000,00 грн., 17.07.2012 р. - 5000,00 грн.

2) на погашення боргу по простроченим процентам: 28.03.2012 р. - 13604,37 грн.

3) на погашення заборгованості по комісійній винагороді (довідка від 27.08.2012 р. (а.с.53). Отже, станом на 30.04.2012 р. розмір боргу по тілу кредита ВАТ "Миропільська паперова фабрика" перед банком згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009 р. становив 110213,16 грн. Інших коштів від боржника в рахунок погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями до банку не надходило.

Таким чином, рішення у справі №21/1645 на даний час ВАТ "Миропільська паперова фабрика" повністю не виконано. В свою чергу, існування заборгованості за кредитним договором по тілу кредита, простроченим процентам та комісійній винагороді є підставою для застосування до позичальника відповідальності, передбаченої кредитним договором. Виконання зобов'язань за кредитним договором у період, наступний тому, за який було нараховано за кредитним договором суми, стягнуті рішенням у справі №№21/1645, а також, застосування до боржника встановленої договором відповідальності за невиконання кредитних зобов'язань є метою звернення до суду з позовом у справі №5/5007/683/12.

Зокрема, при зверненні з позовом у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 101681,38 грн. заборгованості по простроченим процентам, нарахованим за період з 29.10.2010р. по 30.04.2012р. та 25500,00 грн. заборгованості по простроченій комісійній винагороді, нарахованій за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року.

Як встановлено судом, наявність заборгованості по простроченим процентам в сумі 101681,38 грн. за період з 29.10.2010 р. по 30.04.2012 р., а також, по простроченій комісійній винагороді у розмірі 25500,00 грн. з грудня 2010 року по квітень 2012 року підтверджується поданими до справи доказами, в т.ч. довідками позивача за №05-02/939 від 07.05.2012 р., за №39/1197 від 25.06.2012 р. та за №39/1609 від 27.08.2012 р. (а.с.36,54), та розрахунками (а.с.13-14, 15).

З огляду на умови договору та встановлені судом обставини справи, вимоги щодо стягнення 101681,38 грн. заборгованості по простроченим процентам за період з 29.10.2010р. по 30.04.2012р. та 25500,00 грн. заборгованості по простроченій комісійній винагороді за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року - є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено пунктом 5.3 кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісій, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

При цьому, в пункті 3.5. договору сторонами обумовлено: у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигялід пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Судом враховується, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009 р. та договір від 25.03.2010 р. про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №2 від 07.04.2009 р., сторони підписали та скріпили печатками без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до розрахунків позивача (а.с.16-17), сума пені по простроченому кредиту за період з 23.11.2010 р. по 26.03.2011 р. становить 6133,68 грн.; сума пені по простроченим процентам за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р. становить 7211,46грн., сума пені по простроченій комісійній винагороді за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р. - 1984,82 грн.

Перевіривши вказані розрахунки, господарський суд встановив їх правомірність, відповідність обставинам справи та обумовленим положенням кредитного договору, а тому дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

У відповідності до п.5.2. кредитного договору, позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або комісій, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, що кореспондується з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись вказаною нормою закону та умовою договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 5876,44 грн. 3% річних по простроченому кредиту, які нараховані за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р. та 8407,74 грн. інфляційних по простроченому кредиту, нарахованих за період з 23.11.2010 р. по 27.03.2012 р.

Беручи до уваги викладене та перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с.18), господарський суд встановив правильність здійснених позивачем нарахувань в частині суми 3% річних за період з 23.11.2010р. по 06.05.2012 р. - 5876,44 грн. Водночас, здійснивши відповідний розрахунок інфляційних на існуючу суму боргу в період з 23.11.2010р. по 27.03.2012р., господарський суд встановив, що правомірно нарахованою у період з грудня 2010 року по березень 2012 року є сума 8321,20 грн. інфляційних, й саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача. У стягненні 86,54 грн. інфляційних по простроченому кредиту слід відмовити за безпідставністю нарахування.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним положенням закону, відповідач не скористався своїм правом надати суду до справи письмові пояснення та докази у спростування позовних вимог, зокрема, докази сплати заявлених до стягнення у позові сум.

За таких обставин, позовні вимоги суд визнає законними та обгрунтованими, підтверженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 101681,38 грн. заборгованості по простроченим процентам за період з 29.10.2010р. по 30.04.2012 р.; 25500,00 грн. заборгованості по простроченій комісійній винагороді за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року; 5876,44 грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р.; 8321,20 грн. інфляційних по простроченому кредиту за період з грудня 2010 року по березень 2012 року; 6133,68 грн. пені по простроченому кредиту за період з 23.11.2010р. по 26.03.2011р.; 7211,46 грн. пені по простроченим процентам за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р. та 1984,82 грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р. У задоволенні позову в частині стягнення 86,54 грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Фабрична,1, ідентифікаційний код 05773698) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ідентифікаційний код 00039002):

- 101681,38 грн. заборгованості по простроченим процентам за період з 29.10.2010р. по 30.04.2012 р.,

- 25500,00 грн. заборгованості по простроченій комісійній винагороді за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року,

- 5876,44 грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р.,

- 8321,20 грн. інфляційних по простроченому кредиту за період з грудня 2010 року по березень 2012 року,

- 6133,68 грн. пені по простроченому кредиту за період з 23.11.2010р. по 26.03.2011р.,

- 7211,46 грн. пені по простроченим процентам за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р.,

- 1984,82 грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 23.11.2010 р. по 06.05.2012 р.,

- 3134,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 86,54 грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.08.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.з пов.)