Постанова № 25832159, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1978/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Бєлової Л.В.,суддів: Безименної Н.В., Кучми А. Ю.при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Комунального підприємства «Міськдобробут»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Міськдобробут»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року позивач -Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Міськдобробут», в якому просило:

- стягнути з С Комунального підприємства «Міськдобробут»(р/р: 26007301103190, філія ЧОУ АТ Ощадбанк, МФО: 353553, код ЄДРПОУ: 37370861) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Бобровицького району, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31215230700031, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 37370959) 11 943,75 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1330,84 грн. пені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року адміністративний позов задоволено:

- стягнуто з Ккомунального підприємства «Міськдобробут»(17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Лупицька, 4, р/р 26007301103190, філія ЧОУ ПАТ «Ощадбанк», МФО: 353553, код ЄДРПОУ 37370861) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Бобровицького району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31215230700031, МФО: 853592, код ЄДРПОУ 37370959) адміністративно-господарські санкції у сумі 11943,75 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок три гривні 75 коп.) та пеню у сумі 133,84 грн. (сто тридцять три гривні 84 коп.).

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування до - нього адміністративно господарських санкцій та пені.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», розрахована роботодавцем і становить 1 особу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач згідно поданої державної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»(форма №10-ПІ) за 2011 рік, відповідно до якого на підприємстві протягом звітного року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила -17 осіб.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкція щодо її заповнення. Згідно пункту 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до пункту 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особа.

02 червня 2011 року Комунальне підприємство «Міськдобробут»зареєстровано Бобровицькою районною державною адміністрацією Чернігівської області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2012 року у штат КП «Міськдобробут»була зарахована ОСОБА_2, інвалід ІІІ групи (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається що 20 лютого 2012 року відповідачем подано звіт за 7 місяців фактичного існування КП «Міськдобробут»до Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 1 особу, а середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб.

У березні 2012 року КП «Міськдобробут»на вимогу виконавець Фонду соціального захисті інвалідів подало уточнюючий звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів з розрахунком за 2011 рік, в якому підприємством зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, хоча як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві було парацевлаштовано інваліда ІІІ групи - ОСОБА_2.

Згідно з вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У зв'язку з цим, на думку позивача, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій та пені.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 - відобразити суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем -було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліду відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу та працевлаштовано 16 серпня 2011 року ОСОБА_2, інваліда ІІІ групи.

Частиною 1 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що Комунальним підприємством працевлаштовано інваліда, відповідно до вимог чинного законодавства, про що повідомлено позивача у звіті від 20.02.2012р. про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини свідчать про те, що відповідачем виконано всі вимоги «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому адміністративно-господарські санкції застосовані Чернігівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів неправомірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового висновку, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача -Комунального підприємства «Міськдобробут»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року -задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року -скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Міськдобробут»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.