Ухвала суду № 25832157, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4449/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представника апелянта -Норця В.М., представника позивача -Рубан Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 року № 0000572301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 року № 0000572301.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про проведення процесуального правонаступництва Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області, в зв'язку з її реорганізацією шляхом злиття у Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію. До клопотання було надано копію постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 501185 від16.03.2012 року.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання, здійснення процесуального правонаступництва та заміни Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, зареєстрованою Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13.06.1996 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 (а.с. 93).

Згідно довідки АБ № 361244 з ЄДРПОУ, видами діяльності ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво нерафінованих олії та жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с. 9).

В період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року службовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму валових витрат з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Агровест УК».

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 328/23-011/00951770 від 06.09.2011 року (а.с. 10-32), на підставі якого 22.09.2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000572301, за яким ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 24 630,62 грн. (а.с. 33).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) (далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок формування валових витрат підприємства з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток визначений в ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Агровест УК».

Так, Новомосковською ОДПІ у Дніпропетровській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агровест УК»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року та податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 30.11.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»(акт № 22/233/35782745 від 01.02.2011 року), в ході якої було встановлено наявність господарських взаємовідносин ТОВ «Агровест УК»з ТОВ «Оптевайс». Згідно з деклараціями, платником Новомосковської ОДПІ зменшувались поточні податкові зобов'язання за період з вересня по листопад 2010 року на суми податку, нараховані на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптдевайс»у травні-червні 2010 року.

Актом Васильківської ОДПІ про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року (акт від 26.11.2010 року № 4943/23-20/36900457) встановлено, що ТОВ «Оптдевайс»за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома, встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Товариство здійснювало операції, товарний характер яких документами та перевіркою не підтверджено, а тому на думку перевіряючих правочини, укладені між ТОВ «Оптдевайс»та ТОВ «Агровест УК»здійснені без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи дані актів, відповідач дійшов висновку, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом ТОВ «Агровест УК»не спричинили настання правових наслідків, а тому є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегією суддів встановлено, що позивачем у ТОВ «Агровест УК»було придбано сільськогосподарську культуру - соняшник. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних ТОВ «Агровест УК»рахунків-фактури від 01.10.2010 року № СФ-01101, № СФ-01102, від 11.10.2010 року № СФ-11101, від 21.10.210 року № СФ-21102, від 22.10.2010 року № 22101, від 25.10.2010 року № СФ-25102 (а.с. 101-106).

ТОВ «Агровест УК»виписало позивачу видаткові накладні № PH-20101 від 20.10.2010 року, № PH-25102 від 25.10.2010 року, № PH-21102 від 21.10.2010 року, № PH-22103 від 22.10.2010 року та податкові накладні № 20101 від 20.10.2010 року, № 21102 від 21.10.2010 року, № 22103 від 22.10.2010 року, № 25102 від 25.10.2010 року на загальну суму 1 330 279,32 грн., у тому числі ПДВ 221 713,22 грн., яка була сплачена позивачем у складі ціни товару (а.с. 108-109,115-118).

Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію була здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Агровест УК», що підтверджується карткою банківського рахунку позивача (а.с. 124-129).

Поставка і транспортування товару здійснювались ТОВ «Агровест УК»на склади ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що оформлювалось відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 131-144). Факт поставки товару підтверджується журналом зважування товару, а перевірка якості -журналами лабораторних досліджень.

Крім цього, отримання позивачем від ТОВ «Агровест УК»товару (соняшнику), його подальша обробка та реалізація підтверджується наявними в матеріалах справи виробничим звітом по переробці соняшника ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», товарно-транспортними накладними, накладними на відпуск зерна в переробку та витягом із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (а.с. 165-183).

Отже, виконання укладеної усної угоди, здійснення товарних операцій, постачання товару, оплату та використання товару у господарській діяльності підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягом із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, накладними на відпуск зерна в переробку, випискою по розрахунках, рахунками-фактурами, які містяться в матеріалах справи.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Агровест УК»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Отже, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що витрати по цивільно-правовому правочину були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. У позивача наявні всі належні первинні документи, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області на Миронівську міжрайонну Державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -27.08.12р.