Ухвала суду № 25832142, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1510/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Імпрес»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 22.02.2012 року № 0001022301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 22 лютого 2012 року за №0001022301 про застосування товариству з обмеженою відповідальністю «Імпрес»грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1936 грн. 73 коп. в т.ч. 252 грн. 38 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Черкаському районі Черкаської області подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Черкаському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Імпрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт №5/23-010/22800770 від 08.02.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету при виплаті доходу нерезиденту податку за 2 півріччя 2010 та 9 місяців 2011 року в сумі 1684 грн. 35 коп.

За результатами проведеної перевірки, на підставі встановленого порушення 22 лютого 2012 року ДПІ в Черкаському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0001022301, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1684 грн. 35 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 252 грн. 38 коп.

Між позивачем (позичальник), резидент України та компанією Label GmbH»(позикодавець), резидент Німеччини, було укладено договір позики №11/2003 від 17.11.2003 року, за яким позикодавець надав позичальнику позику на господарські потреби в сумі 130000 євро на строк 5 років під 5 відсотків річних.

В зазначеному договорі сторони передбачили застосування до договору позики Цивільного уложення Німеччини та застосування до податкових прав і обов'язків, які виникають при сплаті процентів позикодавцю, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Черкаському районі Черкаської області податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0001022301, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що між позивачем (позичальник), резидент України та компанією Label GmbH»(позикодавець), резидент Німеччини, було укладено договір позики №11/2003 від 17.11.2003 року, за яким позикодавець надав позичальнику позику на господарські потреби в сумі 130000 євро на строк 5 років під 5 відсотків річних.

В зазначеному договорі сторони передбачили застосування до договору позики Цивільного уложення Німеччини та застосування до податкових прав і обов'язків, які виникають при сплаті процентів позикодавцю, Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно.

Пунктом 13.2 статті13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Пунктом 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач як податковий агент компанії Label GmbH», в силу п 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування при виплаті доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

В силу п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Компанія Label GmbH»є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та є платником податків в Німеччині.

Положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписано 3 липня 1995 року в м. Бонні та ратифіковано Законом України від 22 листопада 1995 року 449/95-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 11 зазначеної Угоди, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Черкаському районі Черкаської області податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0001022301, оскільки позивач не зобов'язаний обов'язково утримувати та сплачувати податок на прибуток іноземної юридичної особи за перераховані проценти, що виникли відповідно до договору позики №11/2003 від 17.11.2003 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.