Рішення № 25824426, 28.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/5809/2012 Провадження № 22-ц/0290/2577/2012Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 27 Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2012 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук В.С.

Суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.

При секретарі: Пишному О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 20 липня 2012 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А

У квітні місяці 2012 року позивач звернувся з даним позовом у Ленінський районний суд м. Вінниця. Позовні вимоги мотивував тим, що 28.07.2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 465/КФО-06, відповідно до якого відповідачці було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 40000,00 дол. США для споживчих цілей, зі строком погашення до 27.07.2016 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банку».

Відповідно до даного договору ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги по кредитному договору №465/КФО-06 від 28.07.2006 року.

Оскільки, відповідач, уклавши зазначений договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, систематично порушував свої грошові зобов`язання, то це призвело до виникнення заборгованості у розмірі 333711,68 грн. станом на 3.03.2012 року, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 236868,58 грн. та суми заборгованості за відсотками - 96843,10 грн.

Зазначену заборгованість позивач на підставі Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань від 30.06.2010 року і просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Ленінський районний суд м .Вінниця своїм рішенням від 20.07.2012 року у задоволенні позову відмовив за спливом строку позовної давності.

ПАТ «Дельта Банк» не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку, як ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, згідно ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

При ухваленні даного рішення, суд допустив помилку в обставинах справи, вказавши, що у судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 28.07.2006 року було укладено кредитний договір №465/КФО-06, в той час, як зазначений договір було укладено між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2

За умовами даного договору Позичальнику - ОСОБА_2 Банк надав кредитні кошти у сумі 40 000 дол. США для споживчих цілей строком на 120 місяців з датою повернення кредиту 27.07.2016 року; 35% процентною ставкою за користування кредитом; комісією за видачу готівкових коштів у розмірі 0,3% від суми кредиту.

Далі відповідно до обставин справи, 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпомбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

Згідно з п.4.1 даного Договору ТОВ «Укрпомбанк»передало ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідачка, виходячи з вимог п.п.2.4, 2.5 Кредитного договору, була зобов`язана погашати кредитні кошти щомісячно частками у розмірі не менше 334 дол США по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Оскільки, ОСОБА_2 зазначені зобов`язання належно не виконувала, станом на 3.03.2012 року утворилася заборгованість у розмірі 333711, 68 грн., з яких 236868,58 грн. - заборгованість за кредитом, а 96843,10 грн. - заборгованість за відсотками. Саме цю заборгованість позивач і просив суд стягнути з відповідачки на його користь, виходячи з права, зазначеного у п.4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань.

Відмовляючи у позові, суд помилково дійшов висновку про сплив позовної давності у позивача, виходячи зі слідуючого.

Так-як, між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 28.07.2006 року було укладено кредитний договір, то між ними виникли зобов`язальні правовідносини.

Різновидом даних правовідносин є кредитний договір, передбачений правилами параграфа 2 глави 71 книги п`ятої ЦК України. А ч.2 ст.1054 ЦК України, яка відноситься до параграфа 2 «Кредит», зазначає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 книги п`ятої ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору. Ст.1050 ЦК України, яка відноситься до цього параграфа, говорить, що якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Тих обставин, що відповідачка не повернула взятих у кредит коштів, не заперечує її представник у поданому ним письмовому запереченні (а/с39) та у судовому засіданні. Наявність же зазначеної заборгованості підтверджується довідкою позивача на а/с 16 та заявою представника відповідачки про застосування строку позовної давності при вирішенні справи, а не про відмову у позовних вимогах за їх безпідставністю (а/с 71).

Виходячи з викладеного та вимог ст.625 ЦК України, ОСОБА_2 на вимогу кредитора зобов`язана сплатити суму боргу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, обов`язок боржника сплатити суму боргу випливає з права кредитора на вимогу такої сплати. Саме про право Банку, як кредитора за вказаним кредитним договором, вимагати від боржника дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання та /або його поручителями умов цього Договору, говориться і у п.6.2 Кредитного договору.

А у п.4.2.5 Кредитного договору говориться про обов`язок боржника у разі використання Кредитором права вимоги, погасити борг.

Суд же сплутав право Кредитора з його обов`язком і неправильно застосував норми матеріального права про строк позовної давності.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У кредитному договорі №465/КФО-06 у п.1.3 вказано, що датою повернення кредиту є 27 липня 2016 року. Передбачені п.2.4 Договору щомісячні частки повернення кредиту є його умовами, а не строком. І невиконання умов, є підставою для використання кредитором свого права на санкції, вказані у п.6.2.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи з п. 1.3 Кредитного договору, перебіг позовної давності для позивача ще не починався.

Щодо права позивача вимагати погашення заборгованості за даним кредитним договором, то воно випливає з самого Кредитного договору (а/с7); заяви на видачу готівки з датою здійснення операції 28.07.2006 року (а/с 15); договору про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року (а/с 19); додатку №2 до даного Договору про перелік кредитних та забезпечувальних договорів, у якому серед інших є договір №465 КФО-06 (а/с 47); повідомлення ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» Раєвського К.Є. та голови Ради директорів АТ «Дельта банк» Попової О.Ю. відповідачці ОСОБА_2 про заміну кредитора у зобов`язаннях, яке було відправлене ОСОБА_2 рекомендованим листом (а\с44, 45). Невизнання відповідачкою зазначених доказів не спростовує їх наявність та сутність, оскільки вони відповідають вимогам ст., ст.512ч.1 п.1, 513, 514, 516,517 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги доведені і підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги підставні, спростовують рішення суду першої інстанції, тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст., ст. 307, 309,313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 20 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» (МФО 380236,ЄДРПОУ 34047020, Р/Р 373980009) заборгованість за кредитним договором №465/КФО-06 від 28.07.2006 року у сумі 333711,68 грн., яка складається з 236868,58 грн. - суми заборгованості за кредитом і 96843,10 грн. - суми заборгованості за відсотками та стягнути 3219,00 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржене у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча :

Судді: