Ухвала суду № 25824437, 29.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/500/12

Провадження №11/0290/780/2012 Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мочульська Л.Т.

Доповідач : Мішеніна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого-судді: Мішеніної С.В.

Суддів: Кривошеї А.І., Федчука В.В.

За участю прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_2

законного представника потерпілого ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4,

розглянула 29 серпня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 28.05.2012 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Тинна Дунаєвецького

району Хмельницької області, українця,

громадянина України, освіта середня

технічна, одруженого, працюючого водієм

інкасатора в АТ «Ощадбанк», жителя

АДРЕСА_1, раніше несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 5950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят ) гривень, що відповідає 350 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 450,24 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням автотехнічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 20 000 гривень моральної шкоди, 1753,39 грн. матеріальної шкоди та 650 гривень за надання правової допомоги, а разом 22 403 (двадцять дві тисячі чотириста три) гривні 39 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні витрати, пов'язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого в сумі 4453,14 грн.

Долю речових доказів вирішено.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за наступне.

29.09.2011 року близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_4, керуючи технічно-справним службовим автомобілем «ВАЗ-21043», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ВАТ «Ощадбанк», рухаючись по вул. Лесі Українки в с. Приборівка Липовецького району Вінницької області, по правій смузі проїжджої частини, в напрямку м. Вінниці, побачивши пішохода, який переходив дорогу, застосував маневр відвороту ліворуч, порушивши вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, який покидав смугу руху автомобіля, перебігаючи дорогу з правої на ліву сторону.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини стегнової кістки зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 212 від 21.11.2011 року відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою спричинення тривалого розладу здоров'я (понад 21 добу).

Засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, просив скасувати вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року, кримінальну справу направити прокурору Липовецького району для організації додаткового розслідування внаслідок неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Вимоги мотивовані тим, що допущені однобічність та неповнота досудового слідства не були усунуті у судовому засіданні.

Так, слідчим не було з'ясовано, на якій відстані до автомобіля ОСОБА_4 помітив ОСОБА_5 та конкретне місце зіткнення з потерпілим автомобіля, не виконані вказівки прокурора, який постановою від 03.01.2012 року повертав кримінальну справу на додаткове розслідування, додатковий огляд місця події 04.10.2011 року за участю свідка ОСОБА_6 проведено з порушенням вимог ст.ст. 190,191 КПК України, мають місце розбіжності в показах щодо відстані від автомобіля та потерпілого ОСОБА_5, коли той почав перебігати дорогу, у висновках спеціаліста, експертизи відсутня дослідницька частина, через що ОСОБА_4 незрозуміло з яких підрахунків експерт (спеціаліст) дійшов висновків.

Також ОСОБА_4 вважає, що судом не враховано грубе порушення правил дорожнього руху потерпілим, відсутній аналіз доказів по справі.

Крім того, ОСОБА_4 послався на те, що він намагався відшкодувати шкоду потерпілому, однак його батько відмовився отримати кошти в сумі 10 000 грн., не згодний з присудженою судом матеріальною шкодою у розмірі 1753 грн. 93 коп., так як вважає, що безпідставно стягнуто 300 грн. благодійна допомога, 1248 грн. 63 коп. витрати на бензин, а також вважає, що висновки суду про моральну шкоду в сумі 20 000 грн. не відповідають розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який вважає вирок суду законним, обґрунтованим, просив відмовити в задоволенні апеляції, захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію ОСОБА_4, вважає, що під час досудового слідства допущено неповноту, однобічність, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду, просив повернути справу на додаткове розслідування, засудженого ОСОБА_4, який просив задоволити апеляцію, представника потерпілого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно дослідив обставини справи, належним чином перевірив зібрані досудовим слідством докази, ретельно з'ясував у чому полягало порушення та встановив, що ОСОБА_4 не було додержано вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, які регламентують безпеку руху, внаслідок чого спричинено потерпілому з необережності середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Так, потерпілий пояснював, що 29.09.2011 року близько 15 години разом з ОСОБА_6 він йшов по тротуару по вул. Лесі Українки в напрямку м. Вінниці у с. Приборівка Липовецького району Вінницької області. Коли він перебігав дорогу на лівій смузі проїжджої частини в напрямку м. Вінниці його збив автомобіль марки «ВАЗ-21043».

Свідок ОСОБА_6 пояснював, що 29.09.11 року вони з ОСОБА_5 повертались зі школи. Спочатку дорогу перебіг він, а, коли ОСОБА_5 перебігав дорогу, то автомобіль, який рухався зі сторони смт. Турбів, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд на потерпілого.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснювали, що ДТП 29.09.2011 року біля 15 год. сталася на лівій смузі проїжджої частини в напрямку м. Вінниці.

Зокрема свідок ОСОБА_9, ОСОБА_8, які їхали разом із ОСОБА_4 у автомобілі, вказували, що ОСОБА_5 з правої сторони перебігав дорогу, а ОСОБА_4 різко повернув вліво, після чого сталося зіткнення.

Під час досудового слідства було проведено автотехнічне дослідження, автотехнічну експертизу, згідно яких в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21043 д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації яка склалась, при вихідних даних, вказаних у постанові про призначення експертизи, з технічної точки зору, не застосовуючи маневру відвороту ліворуч, в момент сприйняття водієм ОСОБА_4 ситуації, як небезпечної, останній буде мати технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду, так як пішохід покидав смугу автомобіля. В ситуації, яка склалась при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.64-66).

У судовому засіданні судом першої інстанції був допитаний експерт-автотехнік ОСОБА_10, який пояснив, що при проведенні автотехнічної експертизи, досліджувались матеріали кримінальної справи та було встановлено, що дії водія ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху. Зокрема ОСОБА_10 вказав, що величина відстані між автомобілем та пішоходом в момент виникнення небезпеки для руху чи інші параметри не можуть впливати на висновок експерта, що спростовує доводи апеляції щодо необхідності проведення ряду слідчих дій для встановлення відстані між автомобілем та потерпілим та усунути розбіжності щодо цих параметрів, як наполягає засуджений та його захисник.

Посилання в апеляції на те, що на думку експерта, якби були інші вихідні дані щодо вимірів представлені слідчим на автотехнічне дослідження та експертизу, то можливо були б інші висновки, а також, що при інших параметрах на ситуацію могла б впливати і швидкість руху є безпідставними та надуманими, оскільки під час огляду місця ДТП не було виявлено та не зафіксовано слідів гальмування, за довжиною яких визначається швидкість руху автомобіля, про що зазначив експерт, як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні.

Доводи апеляції щодо сумнівності висновків автотехнічної експертизи та висновку спеціаліста, колегія суддів оцінює критично, оскільки і висновок спеціаліста від 04.10.2011 року за № 239-а, і висновок експерта від 31.10.2011 року за № 242-а містять дослідження, в яких викладено мотивацію висновків експерта.

Разом з тим, висловлюючи сумніви щодо досліджень та експертизи, ОСОБА_4 під час судового розгляду не заявляв клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи відповідно вимог ст. 312 КПК України.

Апеляція ОСОБА_4 містить перекручування показів свідків

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині описання місця знаходження потерпілого на момент зіткнення, оскільки сукупність зібраних доказів по справі, які узгоджуються з показами зазначених свідків вказує на те, що ДТП мала місце на зустрічній смузі руху.

Не містить апеляція ОСОБА_4 належної мотивації щодо необхідності проведення з кожним очевидцем ДТП таких слідчих дій, які проводились з ОСОБА_6 з метою у усунення розбіжностей в показах, які свідки давали у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції належним чином перевірено свідчення очевидців та дано їм вірну оцінку.

Не відповідають дійсності вказівки в апеляції, що судом першої інстанції, як доказ по справі прийнято протокол додаткового огляду місця події від 4.10 2011 року, який на думку засудженого, складений в порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема не відповідає вимогам ст.ст.190,191 КПК України, оскільки у вироку суду вказаний протокол не наведений як доказ, на якому ґрунтується висновок суду.

Крім того, досудовим слідством було виконано вказівки прокурора, що судом перевірено належним чином .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави направлення справи на додаткове розслідування відсутні.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущеного ОСОБА_4 порушення правил безпеки дорожнього руху, ставлення його до цього порушення, поведінку пішохода ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.328 КПК України прийнято рішення щодо наявності підстав для задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1753,93 грн., розмір якої встановлений та належним чином підтверджений, а також моральної шкоди в розмірі 20000 грн., враховуючи моральні, психічні, глибину фізичних страждань потерпілого, а також вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законний і обґрунтований вирок.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У х в а л и л а :

В задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_4 відмовити.

Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 28.05.2012 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України залишити без змін.

Судді: