Рішення № 25778006, 27.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 221/404/12 Провадження № 22-ц/0290/2474/2012Головуючий в суді першої інстанції:Нечипорук л.Ф.Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 27 серпня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопруна В.В.

При секретарі: Чернаті В.С.

За участю: представника позивача Марейчик Н.О., відповідача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3

на заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 14 921,51 доларів США, що еквівалентно 119 219,88 грн. та пені в сумі 56 024,06 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 03.07.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL-B00/G056/2007, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 31 710,89 доларів США зі строком повернення до 02.07.2013 року.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 року та договору відступлення прав вимоги від 10.12.2010 року ПАТ «ОТП Банк»у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-B00/G056/2007 від 03.07.2007 року.

Станом на 09.12.2011 року склалася заборгованість відповідача за кредитним договором в сумі 14 921,51 доларів США, що еквівалентно 119 219,88 грн., із яких: залишок заборгованості за кредитом -13 310,28 доларів США, що еквівалентно 106 346,47 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 1 611,23 доларів США, що еквівалентно 12 873,40 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути з відповідача пеню, нараховану відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору в розмірі 1% від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу в сумі 56 024,06 грн.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 921,51 доларів США, що еквівалентно 119 197,49 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом -13 310,28 доларів США, що еквівалентно 106 326,51 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками -1 611,23 долари США, що еквівалентно 12 870,98 грн., а також пеню в розмірі 56 024,06 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 752,50 грн.

Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2012 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20.02.2012 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

Зазначила, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим. Підставами для скасування рішення і ухвалення нового вважає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні відповідач і її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Визнають існування боргу по кредиту в сумі 12 023,80 доларів США, що еквівалентно 96 049,72 гр. та по процентах -1 342,90 доларів США, що еквівалентно 10 727,75 гр. і просять саме такі суми стягнути на користь позивача. Також просять відмовити в стягненні пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, врахувавши те, що вона з 1997 року займається підприємницькою діяльністю, пов'язаною із реалізацією замороженої риби, свіжо засолених рибних пресервів та інших продуктів, що швидко псуються й потребують зберігання у холоді чи повної заморозки. На початку 2009 року Вінницькою міською радою було прийнято рішення про ліквідацію деяких ринків міста Вінниці, внаслідок чого 5 травня 2009 року вона була позбавлена свого робочого місця і біля трьох місяців була без роботи. За цей час її товар був зіпсований, в результаті чого вона понесла вагомі втрати і була позбавлена можливості вчасно виконувати свої кредитні зобов'язання. Крім цього вона не знала про існування договору уступки права вимоги боргу від 10 грудня 2010 року і не знала що свої кредитні зобов'язання вона уже має не перед ЗАТ «ОТП Банком», а перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Представник позивача заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без зміни рішення суду першої інстанції, зазначивши, що при підготовці заперечень на апеляційну скаргу було встановлено, що при зміні кредитора в суму заборгованості відповідача не враховано одного планового платежу, а саме -у грудні 2010 року, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості збільшилася. Згідно наданого до заперечення розрахунку заборгованість ОСОБА_2 станом на 9.12.2011 року становить: 15 443,19 доларів США, що еквівалентно на день пред'явлення до суду позову 17.01.2012 року -123 387,99 гр. із яких: заборгованість за кредитом -13 614,13 гр., що еквівалентно 108 774,14 гр. та заборгованість за нарахованими і несплаченими відсотками - 1 829,06 доларів США, що еквівалентно 14 613,82 гр., а також заборгованість по пені за період з 07.06.2011 року по 11.11.2011 року в сумі 7 673,38 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 9.12.2011 року 7,9899 еквівалентно 61 309,54 гр.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 03 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL-B00/G056/2007, згідно умов якого відповідач отримала кредит для придбання автомобіля в сумі 31 710,89 доларів США, зі строком повернення до 02 липня 2013 року, із фіксованою процентною ставкою - 11,99% річних (а. с. 7-13).

Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 31 710,89 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки № 14 від 03.07.2007 року (а.с. 21, 22).

Пунктом 1.5.1. частини № 2 кредитного договору визначено, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця у розмірі платежі та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Згідно п. 2 частини № 1 кредитного договору датою платежу є 11 число кожного календарного місяця; розмір платежу -624,61 долари США.

Додатковим договором № 2 від 07 грудня 2009 року внесено зміни до кредитного договору № CL-B00/G056/2007 від 03 липня 2007 року, в частині № 1 кредитного договору «Розмір платежу»визначено 470,37 доларів США (а. с. 20).

Відповідно до п. 1.6.1. частини № 2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов, встановлених п. 1.5. цього договору.

Пунктом 1.9.1. частини № 2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником, та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року (а. с. 26-41) та договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2010 року (42-48), укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна»набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій, в тому числі за кредитним договором № CL-B00/G056/2007 від 03 липня 2007 року, укладеним із ОСОБА_2

02 грудня 2011 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг»надіслав на адресу ОСОБА_2 досудову вимогу № 48646 про погашення заборгованості за кредитним договором № CL-B00/G056/2007 від 03.07.2007 року (а. с. 49).

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 до серпня 2010 року виконувала належним чином, а починаючи з вересня 2010 року перестала погашати кредит, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2011 року склала 14 921,51 доларів США, що еквівалентно на момент пред'явлення позову 119 219,88 грн., із яких: залишок заборгованості за кредитом -13 310,28 доларів США, що еквівалентно 106 346,47 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками -1 611,23 долари США, що еквівалентно 12 873,40 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 13 310,28 доларів США та відсотків в сумі 1 611,23 доларів США.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду відповідних доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, у спростування, заявленої позивачем до стягнення, суми заборгованості за кредитним договором, зокрема доказів того, що фактична заборгованість за кредитним договором є іншою, ніж заявлено банком до стягнення. А тому доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не було з'ясовано суми заборгованості за кредитним договором є безпідставними.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із відповідача всю суму заборгованості, не дивлячись на те, що кінцевою датою повернення кредиту є 02 липня 2013 року, з огляду на те, що право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у разі прострочення чергової частини позики визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України та передбачено п. 1.9.1. частини № 2 кредитного договору № CL-B00/G056/2007 від 03 липня 2007 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.1.1. частини 2 кредитного договору № CL-B00/G056/2007 від 03 липня 2007 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давністю в один рік.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 56 024,06 грн. за період прострочення платежів з 07.06.2011 року по 11.11.2011 року.

Колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до суми 25 000 гр. з урахуванням обставин справи та інших обставин, які мають істотне значення, а саме: ОСОБА_2 спочатку відповідально і добросовісно виконувала умови кредитного договору, у тому числі своєчасно -у визначений договором строк, погашала кредит, при цьому вносила щомісячні платежі у більшому розмірі, ніж визначено договором: вісім платежів по 1 000 доларів США і один платіж у сумі 3 000 доларів США (а. с. 127-128, 135-136). ОСОБА_2 займалася підприємницькою діяльністю, пов'язаною з реалізацією на ринках міста замороженої риби, свіжо засолених рибних пресервів і інших продуктів, що швидко псуються й потребують зберігання у холоді чи повної заморозки. На початку 2009 року Вінницька міська рада прийняла рішення про ліквідацію деяких ринків міста, внаслідок чого відповідач з травня 2009 року залишилася без робочого місця і тривалий час була без роботи. В результаті товар залишився без належних умов зберігання і зіпсувався, а вона понесла істотні втрати у грошових коштах, а тому була позбавлена можливості вчасно виконувати кредитні зобов'язання.

Представником позивача до заперечення на апеляційну скаргу було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який не надавався до позовної заяви і взагалі не досліджувався судом першої інстанції і справа була розглянута судом у відсутності і представника позивача і відповідача.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що сума боргу є більшою - заборгованість за кредитом і відсотками склала 15 443,19 доларів США і пеня 61 309,54 доларів США, а ніж було заявлено при подачі позову (а. с. 3-5) і підтриманні позову (а. с. 80) -14 921,51 доларів США і пеня -56 024,06 гр.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи вимоги норм цивільного процесуального закону до стягнення підлягає сума боргу, що зазначена у позовній заяві. Позивачем рішення суду не було оскаржено, а його представник у судовому засіданні просив залишити рішення суду без зміни.

Доводи апеляційної скарги про те, що заочне рішення постановлено всупереч встановленим нормам Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідача не було повідомлено судом про час і місце судового розгляду, спростовуються таким.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 27.01.2012 року відкрито провадження у цивільній справі та судове засідання призначено на 06.02.2012 року (а. с. 71).

В судове засідання 06.02.2012 року сторони не з'явилися, при цьому надісланий відповідачу ОСОБА_2 рекомендований лист, до якого було вкладено судову повістку, копію позовної заяви із доданими матеріалами та копію ухвали про відкриття провадження у справі, повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення: «За закінченням терміну зберігання»(а. с. 74).

Розгляд справи відкладено на 20.02.2012 року (а. с. 72).

20.02.2012 року відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, а судова повістка повернулася до суду не врученою із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання»(а. с. 78-79).

20.02.2012 року у відсутності представника позивача і за наявності її заяви, та відповідача, суд постановив заочне рішення (а. с. 80, 83, 84).

Стаття 309 ЦПК України визначає підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Пункт 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України містить такі підстави: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Отже, неповідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи у передбаченому законом порядку, являється порушенням норм процесуального права.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано статтею 74 ЦПК України. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, які із відміткою про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які їх вручали, повертається до суду (ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 158 ЦПК України належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим. Їх участь у справі згідно положення статті 27 ЦПК України є процесуальним правом таких осіб. Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів, тому повідомлення про судове засідання є елементом змагальності і являється обов'язком суду, а неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Матеріали справи не містять розписок відповідача ОСОБА_2 про вручення їй судових повісток.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування рішення суду може бути тільки таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки висновки суду про задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та відсотків являються обґрунтованими і законними, про що зазначено вище.

Рішення суду в частині стягнення пені з урахуванням наведеного вище підлягає зміні.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні, про те є підстави для зміни рішення лише у частині стягнення із відповідача пені, про що зазначено вище.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими, тому не впливають на висновки суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 551 ЦК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2012 року в частині стягнення пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»пеню в розмірі 25000 грн.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна :