Постанова № 25823395, 28.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2012 року № 2а-10220/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Хімтон"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372230 від 18.07.2012 та №0000362230 від 18.07.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Хімтон" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372230 від 18.07.2012 та №0000362230 від 18.07.2012.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

- позивач мав правові підстави для віднесення авансового платежу за товари які повинно було поставити ТОВ "Євроград КС" згідно договору № 01/09-10-2 від 01.09.2010 до складу валових витрат, а податок на додану вартість з зазначеної суми до складу податкового кредиту, з огляду на те, що зазначені витрати підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому порушення допущені контрагентом в частині складення та подання податкової звітності не можуть жодним чином впливати на дійсність укладеного між позивачем та ТОВ «Євроград КС»договору.

- позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімпродукції № 01022 від 01.01.2011, оскільки з обох сторін були здійснені фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань та зазначене підтверджується відповідними первинними документами, а висновок податкового органу про те, що платіжні доручення, накладні, видані ТОВ «Сілейд Сістем»в 2011 році, не підтверджені підписом директора цього підприємства, є неправомірним та безпідставним, оскільки це не підтверджено, а ні висновком спеціаліста № 301 від 02.07.2012, яким встановлено, що підпис, який виконано від імені ОСОБА_1, який є директором ТОВ «Сілейд Сістем», у договорі поставки хімпродукції №01022 від 01.01.2011 виконано не ОСОБА_1, а іншою особою, а ні жодним іншим висновком експертної організації. Водночас відсутні будь-які відомості про ухиляння ТОВ «Сілейд Сістем» від уплати податків та зборів, а також про винесення обвинувальних вироків посадовим особам даного підприємства щодо фіктивного підприємництва, а також будь-які інші докази укладення зазначеної угоди з метою, що порушує публічний порядок.

- позивачем не було допущено завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів в ІІ кварталі 2011 року на загальну суму 2 044 582 грн., оскільки з аналізу рахунка 631 та валових витрат за І квартал 2011 року вбачається сума витрат на придбання товарів, робіт, послуг у розмірі 6 153 452 грн., а не 5729527 грн., як зазначено в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року.

У судовому засіданні 22.08.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, 20.08.2012 через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 (акт перевірки № 381/22-3/30223111 від 05.07.2012):

- позивачем було безпідставно завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів задекларовану в рядку 05.1СВ Декларації з прибутку підприємств на загальну суму 2044582 грн. в тому числі за ІІ квартал 2011 року на 2044582 грн., оскільки фактично було отримано товарів на 13056035 грн., залишки станом на 01.04.2011 становили 229936 грн., залишки станом на 30.06.2011 становили 1635477 грн., а отже позивач мав право включити до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за ІІ квартал 2011 року лише 11650494 грн. (13056035 + 229936 - 1635477), а згідно даних рядку 05.1СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" в 2 кв. 2011 було задекларовано 13695076 грн.;

- позивач не мав права відносити до складу валових у І кварталі 2011 року авансові платежі у розмірі 1195833 грн. за товари які мало поставити ТОВ "Євроград КС" так як згідно документів наданих до перевірки не можливо встановити факт використання авансових платежів за товари у господарській діяльності та договір поставки хімпродукції від 01.09.2010 № 01/09-10-2 не підтверджує факту отримання товарів які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»встановлено, що ТОВ "Євроград КС" має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року та лютий 2011 року в рядку 1 (Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів) зазначено обсяг поставки в сумі 0 грн. та в додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до декларації з податку на додану вартість за січень 2011 ТОВ "Євроград КС" не декларувало в зобов'язаннях податкові накладні виписані на користь позивача;

- позивачем до податкового кредиту включено суму ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімпродукції № 01022 від 01.01.2011, а до валових витрат включено витрати по придбанню хімічної продукції за зазначеним договором, водночас згідно бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»встановлено, що ТОВ "Сілейд Сістем" має стан 14 - визнано банкрутом та згідно висновку спеціаліста від 02.07.2012 № 301 встановлено, що підпис який виконано від імені ОСОБА_1, в договорі поставки хімпродукції № 01022 від 01.01.2011 укладеного між ТОВ "Сілейд Сістем" та позивачем виконано не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.08.2012 підтримали заперечення на адміністративний позов, надали додаткові усні пояснення та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.08.2012 представники сторін не заперечували проти здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 08.06.2012 по 26.06.2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 695 від 29.05.2012, направлень № 829/17 від 08.06.2012 та № 861/22-2 від 08.06.2012 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Хімтон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 1.5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктів 138.1.1, 138.1.2, 138.1.4 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3184990 грн., та порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 2299408 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході здійснення перевірки правомірності формування собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів встановлено, що згідно даних декларацій з податку на прибуток у рядку 05.1СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" ПП «Хімтон»було задекларовано показники за II квартал 2011 року - 1365076 грн., а згідно даних бухгалтерського обліку (рах. бух. обл. 281, 631) та даних первинних документів (прибуткові накладні), ПП "Xімтон" фактично було оприбутковано товарів у ІІ кварталі 2011 року на суму 13056035 грн. та залишки товарів згідно даних бух обліку (рах. бух. обл. 281) та даних Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року ( додаток К 1) становили станом на 01.04.2011 - 229936 грн. та станом на 30.06.2011 - 1635477 грн.

З огляду на зазначене податковий орган дійшло висновку про те, що ПП "Хімтон" було безпідставно завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів задекларовану в рядку 05.1СВ Декларації з прибутку підприємств на загальну суму 2044582 грн. в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 2044582 грн., оскільки фактично було отримано товарів на 13056035 грн., залишки станом на 01.04.2011 становили 229936 грн., залишки станом на 30.06.2011 становили 1635477 грн., а отже ПП "Хімтон" мало право включити до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за ІІ квартал 2011 року лише 11650494 грн. (13056035 + 229936 - 1635477), а згідно даних рядку 05.1СВ Декларації „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" в 2 кв. 2011 було задекларовано 13695076 грн.

В ході здійснення перевірки показників відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" та відображених сум ПДВ у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів" за період з 31.01.2011 по 31.03.2011 встановлено, що ПП „Хімтон" включено до складу валових витрат в І кварталі 2011 року авансову суму та до складу податкового кредиту в січні 2011 року суму ПДВ з авансового платежу за товари які повинно було поставити ТОВ "Євроград КС" згідно договору № 01/09-10-2 від 01.09.2010.

На підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»встановлено, що ТОВ "Євроград КС" має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року та лютий 2011 року в рядку 1 (Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів) зазначено обсяг поставки в сумі 0 грн. та в додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до декларації з податку на додану вартість за січень 2011 ТОВ "Євроград КС" не декларувало в зобов'язаннях податкові накладні виписані на користь ПП "Хімтон" та інших декларацій за І квартал 2011 року ТОВ "Євроград КС" не було подано.

Згідно даних бухгалтерського обліку ПП "Хімтон" (аналіз бух. Рах. 631) станом на 31.03.2012 значиться дебіторська заборгованість ПП "Хімтон" перед ТОВ "Євроград КС" в сумі 3108015,39 грн. та станом на 31.03.2012 поставки товару не було.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ПП "Хімтон" не мало права відносити до складу валових витрат у І кварталі 2011 року авансові платежі у розмірі 1195833 грн. за товари які мало поставити ТОВ "Євроград КС" так як згідно документів наданих до перевірки не можливо встановити факт використання авансових платежів за товари у власній господарській діяльності та договір поставки хімпродукції від 01.09.2010 № 01/09-10-2 не підтверджує факту отримання товарів які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, також про те, що ПП "Хімтон" завищено податковий кредит на загальну суму 239167 грн.

ПП "Хімтон" було укладено договір поставки хімпродукції № 01022 від 01.01.2011, на виконання якого ПП "Хімтон" було отримано від ТОВ "Сілейд Сістем" податкові накладні ПДВ з яких на загальну суму 2060241, 69 грн. було включено до податкового кредиту на протязі 2011 року, та до валових витрат включено витрати по придбанню хімічної продукції.

На підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)»встановлено, що ТОВ "Сілейд Сістем" має стан 14 - визнано банкрутом.

Згідно висновку спеціаліста від 02.07.2012 № 301 встановлено, що підпис який виконано від імені ОСОБА_1, в договорі поставки хімпродукції № 01022 від 01.01.2011 укладеного між "Сілейд Сістем" та ПП "Хімтон" виконано не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Сілейд Сістем'" адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а отже і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, з огляду на що правовідносини між ПП "Хімтон" та ТОВ "Сіслей Сістем" є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки складено акт № 381/22-3/30223111 від 05.07.2012.

10.07.2012 ПП "Хімтон" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом № 10651/10/22-340 від 17.07.2012 було повідомлено про те, що висновок акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 381/22-3/30223111 від 05.07.2012 винесено податкові повідомлення - рішення, якими ПП "Хімтон" збільшено суму грошового зобов'язання №0000372230 від 18.07.2012 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3184991 грн., у тому числі за штрафними фінансовими санкціями на суму 1 грн. та №0000362230 від 18.07.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 533 937 16 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 234 529,16 грн.

ПП "Хімтон" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0000372230 від 18.07.2012 та №0000362230 від 18.07.2012, вважаючи їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, водночас відповідно до підпункту пункту 4 розділу ХХ Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до валових витрат включається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та такі витрати не підлягаю включення до складу валових витрат, зокрема, у випадку, якщо вони не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, платник податків має право на віднесення сум податку до податкового кредиту, який складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193Податковогоо кодексу України протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, при цьому воно не залежить від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду та датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, може бути зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг. Водночас не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Між позивачем та ТОВ "Євроград КС" було укладено договір поставки хімічної продукції № 01/09-10-2 від 01.09.2010, предметом якого є поставка хімічної продукції.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 186510 від 14.04.2008 на Приватне підприємство "Хімтон" видами діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Отже, позивачем було укладено договір № 01/09-10-2 від 01.09.2010 з ТОВ "Євроград КС" з метою використання отриманої продукції у власній діяльності, а саме, з метою подальшої її реалізації.

Відповідачем не надано суду обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що позивачем зазначений договір був укладений не з метою подальшого використання отриманої за ним продукції у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 договору № 01/09-10-2 від 01.09.2010 оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови 100% передоплати.

Позивачем на виконання зазначених умов договору та з метою отримання продукції, було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Євроград КС" 11.01.2011 кошти у розмірі 300 000,00 грн., 13.01.2011 в розмірі 130 000,00 грн., 17.01.2011 в розмірі 150 000,00 грн., 20.01.2011 в розмірі 300 000,00 грн., 21.01.2011в розмірі 300 000,00 грн., 25.01.2012 в розмірі 155 000,00 грн., 27.01.2012 в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача за відповідні дати, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином зазначені кошти були перераховані, як передоплата за товар, який позивач мав намір використати у власній господарський діяльності.

Безпідставність посилань відповідача на те, що згідно документів наданих до перевірки не можливо встановити факт використання авансових платежів за товари у власній господарській діяльності, зумовлюється тим, що у власній господарській діяльності позивачем може бути використаний лише товар, з метою отримання якого було перераховано авансові платежі, а самі платежі є лише коштами, які можуть бути використані для отримання певного товару або послуги.

Податкові накладні ТОВ "Євроград КС" відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, були виписані за першою з подій, а саме, за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг на повну суму авансових платежів на загальну суму 1195833 грн.

Необґрунтованість посилань відповідача на те, що ТОВ "Євроград КС" не було відображено в податковій звітності правовідносини з позивачем, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства допущене його контрагентом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що авансові платежі перераховані ТОВ "Євроград КС" за договором № 01/09-10-2 від 01.09.2010 були спрямовані та отримання товару, який мав бути використаний позивачем у власній господарській діяльності, а також те, що перерахування авансових платежів підтверджується виписками з особового рахунку та у позивача наявні податкові накладні виписані ТОВ "Євроград КС" на всю суму перерахованих коштів, суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Євроград КС" за договором № 01/09-10-2 від 01.09.2010.

Щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Сілейд Сістем" суд звертає увагу на наступне.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Сілейд Сістем" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач мав правовідносини з ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімічної продукції № 01022 від 01.01.2011, предметом якого є поставка хімічної продукції.

Факт поставки товару за зазначеними договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видатковими накладними та товарно - транспортними накладними, а факт здійснення оплати виписками з особового рахунку позивача.

Оскільки видами діяльності позивача є здійснення оптової та роздрібної торгівлі та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується відповідною довідкою, то отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на висновок спеціаліста № 301 від 02.07.2012 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідно до положень глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом в адміністративній справі може бути саме висновок експерта, а не спеціаліста, при цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду пояснень та доказів щодо підстав призначення почеркознавчої експертизи та обставин отримання зразків підписів у ОСОБА_1, а також на те, що сам по собі факт підписання договору не уповноваженою особою, не може свідчити про нікчемність договору, та про відсутність здійснення поставки товару за ним, а доказів підписання первинних документі не ОСОБА_1 а іншою особою відповідачем суду не надано.

Необґрунтованість посилань відповідача на факт визнання ТОВ "Сілейд Сістем" банкрутом зумовлюється тим, що судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури щодо ТОВ "Сілейд Сістем" було винесено вже після закінчення фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Сілейд Сістем".

Відповідачем крім зазначених доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано, а відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімічної продукції № 01022 від 01.01.2011.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімічної продукції № 01022 від 01.01.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ "Сілейд Сістем" за договором поставки хімічної продукції № 01022 від 01.01.2011.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо висновку відповідача щодо безпідставного завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, то суд звертає увагу на наступне.

Сторонами не заперечується, що позивачем відображено у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів крім визначених у 04.11" показники за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 на загальну суму 5729527 грн., згідно даних бухгалтерського обліку (рах. бух. обл. 281, 631) та даних первинних документів (прибуткові накладні), позивачем фактично було оприбутковано товарів ІІ кварталі 2011 року на суму 13056035 грн. та у рядку 05.1СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" позивачем було задекларовано показники за II квартал 2011 року - 1365076 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку та аналізу рахунків 631 та валових витрат за І квартал 2011 року валові витрати за І кварта 2011 року склали 6153451,89 грн.

Таким чином, позивачем було не завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, а допущено помилку при заповненні декларації за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанцій про сплату судового збору у сумі 2146 грн.00 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства "Хімтон" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372230 від 18.07.2012 та №0000362230 від 18.07.2012 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0000372230 від 18.07.2012 та №0000362230 від 18.07.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Хімтон" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов