Ухвала суду № 25819187, 31.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. справа № 1170/2а-3357/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тофлер-Агро»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Тофлер-Агро» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26 серпня 2011р. № 0000272310, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 760214 грн. та № 0000262310 яким збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 950268 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з СТОВ «Пік»в яких приймало участь ТОВ «Тофлер-Агро» , не спричинили реального настання юридичних наслідків, вказані договори є нікчемними. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання між ТОВ «Тофлер-Агро» та його контрагентом СТОВ «Пік»виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року позов задоволений. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26 серпня 2011р. № 0000272310, яким збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 760214 грн. та № 0000262310 яким збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 950268 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Кіровоградська ОДПІ у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що правочин укладений ТОВ «Тофлер-Агро» з СТОВ «Пік»не підтверджується належними документами, не встановлено реальності передачі товарів, угоди укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Тофлер-Агро»просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник Кіровоградської ОДПІ в судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Тофлер-Агро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2010 р. по 31.03.2011 р. та іншого законодавства за період з 1.01.2010 р. по 31.03.2011 р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 760214 грн., у тому числі за ІУ квартал 2010 року у сумі 760214 грн. , а також пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом -Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 608171 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 608171 грн. про що складено акт від 12.08.2011 р. № 61/23-10/35741462.

Зазначеним актом перевірки в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 29 грудня 2010 р., укладеного позивачем з СТОВ «Пік», про продаж кукурудзи, в результаті чого зменшено податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року на суму 608171 грн. та зменшено валові витрати позивача на 3040854 грн. у четвертому кварталі 2010 року.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що згідно п.3.2.7 акту Знам'янської ОДПІ від 10.06.11 №14/23-10/31709708 «Про результати планової виїзної перевірки СТОВ «Пік»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.»встановлено, що по ланцюгу постачання до покупців сільськогосподарської продукції не встановлено руху фактичного товару по деяких операціях. Так, згідно бухгалтерського обліку станом на 01.12.2010 р. на балансі СТОВ «Пік»рахувалося на обліку 5075,6 т. кукурудзи та у грудні 2010 р. було придбано кукурудзу в кількості 2685 т. Всього рахувалося залишків кукурудзи у кількості 7760,6 т. У зв'язку з тим, що залишки кукурудзи у грудні 2010 р. були в наявності у кількості 7760,6 т, СТОВ «Пік»не мало можливості відпустити ТОВ «Тофлер-Агро»кукурудзу у кількості 9158.45т. на загальну суму 14694733,02 грн., в т.ч. ПДВ 2449122,17 грн. по накладній від 29.12.2010р . №РН-0000005. тобто була проведена реалізація неіснуючого товару в кількості 2729,1 тон (9158,45 - 7760,6) по ціні 1337,08 грн. на загальну суму 3649025,03 грн. в т.ч. ПДВ 608170,84 грн.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СТОВ «Пік», що свідчить про те, що правочини між СТОВ «Пік»та покупцем ТОВ «Тофлер-Агро»у грудні 2010 р. на суму 3649025,03 грн. (в т.ч. ПДВ 608170,84 грн.), здійснені без мети настання реальних наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 р. № 0000272310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 608171 грн. - основного зобов'язання та 152043 грн. -штрафної (фінансової) санкції та № 0000262310, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 760214 грн. -основного зобов'язання та 190054 грн. -штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у акті перевірки не визначено та не виявлено перевіряючими відсутність у Позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вірно зазначено судом першої інстанції реальність здійснення операцій по поставці товару підтверджена видатковими накладними, складськими квитанціями, договором зберігання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 03 серпня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова