Ухвала суду № 25819099, 07.08.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. справа № 2а-0870/5392/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Ясенової Т.І. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Роніс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Роніс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Роніс» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 року №0001692305/0/26275, №0001702305/0/26274, від 30.11.2010 року №0001702305/1/29751, №0001692305/1/29750, від 07.02.2011 року №0001702305/2/1740, №0001692305/2/1739.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що директором ТОВ «Буделектроіндустрія»ОСОБА_1 контрагентом позивача здійснювалися безтоварні операції, але перевіряючими не було враховано, що факт виконання робіт ТОВ «Буделектроіндустрія»підтверджено первинними документами: актом приймання виконаних робіт за червень 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП «Роніс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт реальності виконання ТОВ «Буделектроіндустрія»робіт по договору від 06 травня 2008 року.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПП «Роніс»підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Буделектроіндустрія»за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2008р. , за результатами якої складено акт № 164/23- 509/32518657 від 13.09.2010 р., яким встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначеним актом перевірки в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою встановлено що між ПП «Роніс»(Замовник) та ТОВ «Буделектроіндустрія»(Виконавець) було укладено договір від 06.05.2008 р. за яким ТОВ «Буделектроіндустрія»зобов'язалося виконати для ПП «Роніс»певну роботу, а саме налагодження релейного захисту та автоматики двох осередків 6 кВ ПС «Правобережна-150»ВАТ «Запоріжжяобленерго», а також здача в експлуатацію представникам ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Встановлено, що ПП «Роніс»сформовано валові витрати по рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», за фактом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Буделектроіндустрія».

За період з 01.04.2008 р. по 36.06.2008 р. позивачем включено до складу податкового кредиту суму 5089 грн., у тому числі: за червень 2008 на суму 5089 грн.; ПП «Роніс»відповідно до реєстру отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту віднесло суму ПДВ на підставі податкової накладної № 71 від 09.06.2008 р., наданої ТОВ «Буделектроіндустрія».

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 р. у справі № 1- 287/2010 ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 209 (легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом), ч.2.3 ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

У період з червня 2006 р. по листопад 2009 р. ОСОБА_2 діючи у складі організованого злочинного угруповання спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, внесли завідомо неправдиві відомості про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Буделектроіндустрія»та іншими суб'єктами господарювання, які фактично її не здійснювали. Згідно зазначеного вироку суду, серед документів з неправдивими відомостями є і податкова накладна ТОВ «Буделектроіндустрія»№ 71 від 09.06.2008 р., яка стала підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001692305/0/26275 від 12 жовтня 2010 року на суму 9540грн., з яких 6360 грн. основний платіж та 3180 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток, та №0001702305/0/26274 від 12 жовтня 2010 року на суму 7633,50грн., з яких 5089грн. - основний платіж та 2544,50грн. - штрафні санкції з податку на додану вартість.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем.

19.11.2010 р. відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги, яким відмовив позивачу в задоволенні скарги. На підставі даного рішення відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0001702305/1/29751 від 30.11.2010 і №0001692305/1/29750 від 30.11.2010.

03.12.2010 р. позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0001702305/1/29751 від 30.11.2010 і №0001692305/1/29750 від 30.11.2010 до ДПА у Запорізькій області.

28.01.2011 р. ДПА у Запорізькій області було прийняте рішення про результати розгляду повторної скарги, яким в задоволенні скарги було відмолено. На підставі даного рішення відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0001702305/2/1740 від 07.02.2011 і №0001692305/2/1739 від 07.02.2011.

09.02.2011 позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення №0001702305/2/1740 від 07.02.2011 і №0001692305/2/1739 від 07.02.2011 до ДПА України.

04.04.2011 ДПА України було прийняте рішення про результати розгляду повтор ної скарги, яким в задоволенні скарги було відмовлено.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції відповідач не заперечував про наявність у позивача первинних документів.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини встановлені вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 р. не надають позивачу права на підставі податкової накладної № 71 від 09.06.2008 р. та інших первинних документів включати будь-які суми до податкового кредиту та валових витрат в зв'язку з тим, що вони не підтверджують фактичного здійснення операцій та їх товарність між позивачем та ТОВ «Буделектроіндустрія».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Роніс»- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 10 серпня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: С.В. Сафронова