Постанова № 25817354, 10.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. справа № 2а-0870/2941/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 р. №0000082302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 762204,15 грн. та штрафні санкції у сумі 186301,15 грн. - всього 948505,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підприємство правомірно відносило до складу валових витрат суму витрат на придбання електричної енергії, а тому п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не порушувало. Також вважає, що право власності на майно прийняте на відповідальне зберігання від ТОВ «Енергофінпром»через ліквідацію цього підприємства у позивача не виникло. Крім того вважає, що обвинувальний вирок суду відносно директора ТОВ «Буделектроіндустрія»не може свідчити про укладення між підприємствами фіктивних угод та не може обмежувати позивача у віднесенні до валових витрат сум витрат, понесених на придбання підрядних послуг у вказаного підприємства, при тому що усі господарські операції були належним чином оформленні та підтверджуються первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники апелянта підтримали викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав, представник ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 вересня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено акт №22079/23-05755571 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Перетворювач»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. Цією перевіркою встановлено порушення ВАТ «Перетворювач»п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 від 22.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1354433,00 грн.

20 вересня 2010 року на підставі акту №22079/23-05755571 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення №0000092300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 1354336,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1354336,00 грн.

29 вересня 2010 року не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зі скаргою №01/22. Своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги позивача залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000092300/0 від 20.09.2010 року, а скаргу ВАТ «Перетворювач» залишено без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач 06 грудня 2010 року зі скаргою №01/29 звернувся до ДПА у Запорізькій області.

З 17 січня 2011 року по 27 січня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку ВАТ «Перетворювач»з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, на підставі направлення №13 та наказу №32 від 17 січня 2011 року.

За результатами вищезазначеної позапланової виїзної проведеної перевірки 28 січня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено акт №151/23-05755571.

Згідно цього акту відповідач прийшов до таких висновків:

- в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 р., ВАТ «Перетворювач»безпідставно занизило валові доходи за IV квартал 2008 року в сумі 4502636,00 грн., задекларовані по рядках 01.1 та 01.6 «Декларацій з податку на прибуток підприємства»;

- в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР підприємством завищено валові витрати у четвертому кварталі 2008 року по рядкам 04.1, 04.3, 04.4 та 04.13 «Декларації з податку на прибуток підприємства»у загальній сумі 2475875,41 грн.;

- майно, яке станом на 27.01.2011 року обліковується на позабалансовому рахунку 02 (субрахунок 023-матеріальні цінності на відповідальному зберіганні) на суму 2764047,78 грн. має ознаки безхазяйного майна.

02 лютого 2011 року ДПА у Запорізькій області винесено рішення №427/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року №0000092300/0 в частині зайво донарахованого податку на прибуток в сумі 592131,85 грн. і зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1168034,85 грн. та в зазначеній частині скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.11.2010 року №19477/10/25-47 про результати розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0000092300/1), в іншій частині вказані рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

11 лютого 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення №0000082302/0, яким повідомлено позивача про те, що згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі актів перевірки від 07.09.2010 року №2207/23/05755571, від 28.01.2011 року №151/23-05755571 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 02.02.2011 року №427/10/25-020 встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97 (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в сумі 762204,15 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186301,15 грн., на загальну суму 948505,30 грн.

Не погодившись і з цим податковим повідомленням-рішенням №0000082302/0 ВАТ «Перетворювач»17 лютого 2011 року звернулось до ДПА України зі скаргою №01/10.

18 квітня 2011 року ДПА України винесено рішення №1139 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.09.2010 року №00000923/0 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 02.02.2011року №427/10/25-020, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011 року №0000082302/0), а скаргу залишено без задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо допущеного позивачем порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невірного обліку приросту(убитку) балансової вартості запасів, щодо не включення до вказаного розрахунку суми електроенергії, яка була використана безпосереднього для власного виробництва.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивачем не було занижено валових доходів внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки у нього не було обов'язку включати у розрахунок приросту (убутку) запасів вартість електроенергії, спожитої при виробництві готової продукції.

Електрична енергія не є запасом, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості якої має вестися платником податків в силу вимог п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки відрізняється від інших товарів, сировини, матеріалів тощо особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, які включають в себе одночасність виробництва та споживання та неможливість складування. Даний вид ресурсу не може зберігатися на складах, у незавершеному виробництві та у залишках готової продукції, оскільки вона за своєю фізичною природою не може накопичуватись.

Крім того станом на 01 жовтня 2010 року на позабалансовому рахунку 02 «активи на відповідальному зберіганні»ВАТ «Перетворювач»встановлено облік майна, наданого ТОВ «Енергофінпром»на відповідальне збереження відповідно до договору №181 від 21 березня 2002 року в сумі 2777391,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28 вересня 2004 року, банкрута ТОВ «Енергофінпром»ліквідовано. Також відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державну реєстрацію ТОВ «Енергофінпром»припинено 11 березня 2005 року.

Колегія суддів не може погодиться з висновками суду першої інстанції про те, що майно, яке було передано ТОВ «Енергофінпром» на відповідальне збереження за договором № 181 від 21 березня 2002 року ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач»та залишилось не повернутим станом на 11 березня 2005 року стало безхазяйним відповідно до вимог п. 11 ст. 346 Цивільного кодексу України повинно бути переведено на баланс підприємства та у відповідності до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР має бути включено до складу валових доходів.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону № 283/97-ВР визначено, що відповідальне зберігання - це господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

Згідно з п. 4.1 статті 4 вказаного Закону № 283/97-ВР, валовий доход - загальна сума доході платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Також, необхідно зазначити, що валовий доход відповідно до абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР включає суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Відповідно до п. 1.23. ст. 1 Закону № 283/97-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Податковим органом не встановлено, що товари були передані позивачу відповідно до договору який не передбачав грошової або іншої компенсації вартості товарів, крім того вказані товари не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Статтею 344 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 344 ЦК передбачено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Зазначені норми права не передбачають автоматичного набуття права власності на безхазяйне майно, при тому, що позивачем направлялися листи до податкового органу про відмову від вказаного майна.

Отже висновок суду першої інстанції, що вказане майно повинно бути переведено на баланс підприємства та у відповідності до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94- має бути включено до складу валових доходів є помилковим.

ВАТ «Перетворювач»мало взаємовідносини з ТОВ «Буделектроіндустрія»відповідно до договору №17/762 від 30 жовтня 2008 року. На виконання вказаного договору ТОВ «Буделектроіндустрія»здійснював поставку послуг з перевірки пристроїв. На підставі отриманих первинних документів довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, платіжних доручень позивачем було включено до складу валових витрат послуги, які отримано від ТОВ «Буделектроіндустрія» на загальну суму 20127,00 грн.

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України №283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Обвинувальним висновком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2010р. у справі №280909, директора ТОВ «Буделектроіндустрія»ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.205, 209, 358, 366 КК України. Але договір № 17/762 від 30.10.2008р. укладений позивачем з ТОВ «Буделектроіндустрія»не був предметом дослідження і ним не була встановлена узгодженість дій позивача з недобросовісним постачальникам, а саме ТОВ «Буделектроіндустрія».

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до валових витрат за якими не визнала податкова інспекція, контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зроблений податковим органом висновок про допущенні порушення з боку ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є неправомірним і відповідач у справі, який є податковим органом, суб'єктом владних повноважень, під час прийняття цього рішення діяв не у межах повноважень та не у спосіб які визначені чинним законодавством, а суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення з порушенням норм чинного матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000082302/0 від 11.02.2011 р.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 13 липня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова