Постанова № 25817334, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.

справа № 2а-0870/4874/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології-2000»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології-2000»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Технології-2000» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. № 0000042305/0/866, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 352 923,80 грн., в тому числі 282 339 грн. за основним платежем, 70 584,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 19.04.2011 р. № 0000702305/6121, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 836 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності надання послуг контрагентами, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Промекоінтер», ТОВ «Цоколь»та ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», оскільки за виконані роботи позивач здійснив розрахунок у вексельній формі та грошовими коштами у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень, які також наведені в акті перевірки. Вищевказані господарські операції з виконання підрядних робіт були належним чином оформлені, всі документи за ними були складені в момент проведення кожної господарської операції на бланках типової форми, мали обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб і печаткою підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «Технології-2000»не доведено факту реального вчинення господарських операцій по придбанню товарів (послуг) у контрагентів, а отже податковим органом правомірно встановлено порушення з боку позивача вимог податкового законодавства та донараховано суми основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій, які визначені в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях.

Не погодившись з прийнятим рішенням ВАТ «Технології-2000»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ВАТ «Технології-2000»підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представник ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 08.12.2010 року по 28.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (надалі - Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Технології –2000»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010 р. За підсумками перевірки було складено акт від 30.12.2010 року № 252/23-509/30398999. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Технології –2000» п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 р. на загальну суму 303 248 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки 21.01.2011 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000042305/0/866, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 352 923,80 гривень, в тому числі 282 339 грн. за основним платежем, 70 584,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000052305/0/866, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 836,00 гривень, нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 209 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА у Запорізькій області залишила без змін повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.01.2011 р. № 0000042305/0/866 та скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.01.2011 р. № 0000052305/0/866 в частині 5 209 грн. нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.

19 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000702305/6121, яким ТОВ «Технології –2000»було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 836 грн.

Протягом листопада 2007 року –липня 2010 року позивач придбавав у ТОВ «Промекоінтер», ТОВ «Цоколь»та ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя»підрядні роботи відповідно до укладених договорів, які пов’язані з ремонтом приміщень, що належать ТОВ «Технології-2000». Всі заявлені підрядні роботи були реально проведені на відповідних об’єктах позивача та розрахунок за ними було здійснено позивачем у вексельній формі та грошовими коштами у безготівковій формі.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

ТОВ «Технології-2000» було сформовано спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів ТОВ «Промекоінтер», ТОВ «Цоколь»та ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя»по зазначених вище господарських операціях, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Товарність операцій підтверджена відповідними первинними документами, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Вимоги чинного, на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту, законодавства та, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 Закону № 168/97-ВР).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець-платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів. З огляду на це колегія суддів вважає безпідставним висновки суду першої інстанції щодо нікчемності вчинених правочинів, що порушують публічний порядок.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зроблений податковим органом висновок про допущенні порушення з боку ВАТ «Технології-2000»вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суперечить нормам податкового законодавства, в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, та фактичним матеріалам справи, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірним і відповідач у справі, який є податковим органом, суб'єктом владних повноважень, під час прийняття цього рішення діяв не у межах повноважень та не у спосіб які визначені чинним законодавством, а суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення з порушенням норм чинного матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології-2000» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року -

скасувати та прийняти нову постанову.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології-2000»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.01.2011р. № 0000042305/0/866 та від 19.04.2011 р. № 0000702305/6121.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 20 липня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова