Ухвала суду № 25817121, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р.

справа № 2а-0870/2943/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Ручці Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Відрадненське» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000082311/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 439489 грн. 00 коп., штрафних фінансових санкцій у сумі 109872, 25 грн. 00 коп. та податкове повідомлення рішення № 0000092311/0 від 14.04.2011 про визначення суми штрафних фінансових санкцій у сумі 439489 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зазначені рішення є протиправними, оскільки договори з ПП ТФВ «Обрій-Агро»не визнані у законному порядку нечинними, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суму нарахування ПДВ з придбаних товарів, операції по купівлі яких підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Факти реальної поставки товару за укладеними з ПП НВП «Хімімпекс»угодами повністю підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача. Оплата за вказаними договорами позивачем ПП НВП «Хімімпекс»повністю проведена, а товар - кукурудза і кормові добавки для птахів, повністю використані у власній господарській діяльності позивача, який є сільськогосподарським підприємством.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від15 червня 2011 року позов задоволений, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000092311/0, № 0000082311/0 від 14.04.2011, прийняті державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на відсутність реальності операцій укладених між позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ПАТ «Відрадненське»просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник податкового органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2011 ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області проведено виїзна планова перевірка ПАТ «Відрадненське»з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010. За результатами перевірки був складений акт № 13/2311/00852186 від 23.03.2011, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7, ст. 3, пп.7.3.1, п.7.3 ст. 7, ст. 81 2 Закону №168/97-ВР.

Актом перевірки встановлено, що у період з листопада по липень 2010 р. ВАТ «Відрадненське»зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 399586 грн. 00 коп. згідно отриманих податкових накладних від ПП НВП «Хімімпекс», не пов’язаних з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності. Податковий орган посилається на відсутність реального здійснення операцій ПП НВП «Хімімпекс»з постачання товарів кормових добавок (метіонін, карофіл, роксазім), на адресу ВАТ «Відрадненське». При цьому податковий орган виходив з того, що під час перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт перевезення товару, відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, договори та від ДПІ у Бородянському районі м. Києва отримано лист № 145/7/23 від 16.03.2001, згідно якого неможливо провести звірку контрагента ПП НВП «Хімімпекс», через те, що місцезнаходження підприємства не встановлено, з грудня 2010 р. підприємство не звітує до ДПІ.

Податковий орган зазначає, що позивач в порушення пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР у грудні 2010 зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 224331 грн. 00 коп. згідно отриманих податкових накладних від ПП «Обрій Агро»не пов’язаних з придбанням або виготовленням товарі в з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, а для отримання податкової вигоди. При цьому податковий орган виходив з нікчемності правочинів укладених між ВАТ «Відрадненське»та ПП ТФВ «Обрій-Агро»у зв’язку з порушенням при їх вчиненні вимог ст.ст. 203, 215, 626, 628, 629, 655, 658 ЦК України, та того, що у вказаний період операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, відсутнє документальне підтвердження фактичного здійснення отримання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання товару від ПП ТФВ «Обрій-Агро». Крім того, в Акті зазначено, що ПП ТВФ «Обрій - Агро»віднесений то категорії «транзитер»у грудні 2010 придбавав товари/послуги у юридичних осіб які мали правовідносини з підприємствами, що віднесені до категорії «податкова яма», а також підприємствами, щодо яких встановлено порушення відсутність руху фактичного товару та операцій з ним. Зазначено, що ВАТ «Відрадненське»є вигодонабувачем, тобто завідомо укладало угоди, які суперечили інтересам держави і суспільства, вчинювало удавані правочини з метою приховування, ухилення від сплати податків.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені: податкове повідомлення рішення № 0000082311/0 від 14.04.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 549361 грн. 25 коп., в тому числі 439489 грн. 00 коп. за основним платежем та 109872 грн. 25 коп. штрафних фінансових санкцій за порушення вимог Закону № 168/97-ВР та податкове повідомлення рішення №0000092311/0 від 14.04.2011, яким позивачеві визначено суму штрафних фінансових санкцій у сумі 439489 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що суми сплаченого податку з придбання продукції позивачем підтверджені податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Факт виникнення у контрагентів ПАТ «Відрадненське» відповідної суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій наданих позивачу, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки. Факт придбання позивачем товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від15 червня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 06 липня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: С.В. Сафронова