Постанова № 25813200, 09.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5023/2441/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

позивача -Харченко Л.І.

відповідача -Гранков Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2397 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.12 у справі № 5023/2441/12

за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Інституту сільського господарства степової зони НААН України, м. Красноград,

про стягнення коштів у розмірі 105431,23 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року позивач, дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Інституту сільського господарства степової зони НААН України, про стягнення помилково сплачених 99827,30 грн., 2671,80 грн. інфляційних витрат та 2932,30 грн. -№% процентів річних, всього 105431,23 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2012 року у справі № 5023/2441/12 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції. Вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки, на його думку, воно є упередженим, необ'єктивним, прийнятим з істотним порушенням норм чинного матеріального та процесуального права.. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Одночасно позивач просить відновити пропущений ним строк апеляційного оскарження рішення. Пояснює це порушенням строків розсилки: копію рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 року у справі № 5023/2441/12 на адресу УМГ "Черкаситрансгаз"суд направив 03.07.2012 року, а управління отримало її лише 09.07.2012 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення, дійшла висновку про задоволення клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору №110107236 про встановлення земельного сервітуту (вступив в дію 24.01.2011р.) Красноградська дослідна станція Інституту зернового господарства УААН (ДП "Дослідне господарство "Красноградське" Інституту сільського господарства степової зони НААН України - відповідач), надалі - Власник земельних ділянок та ДК "Укртранзгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" (позивач), надалі - суб'єкт сервітуту домовилися про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки загальною площею 16,0722 га.

Укладення договору було викликане необхідністю демонтажу та будівництва виносу магістрального газопроводу "Союз" на дільниці 1532-1535 км на території власника земельних ділянок (відповідача у справі). Згідно п.п. 5.1.7 та 5.1.8 договору, суб'єкт сервітуту зобов'язався відшкодувати власнику земельних ділянок збитки (в разі їх наявності), заподіяні проведенням будівельних робіт в розмірі визначеному відповідно до розрахунку та відшкодувати вартість втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з погіршенням якості земельних ділянок виходячи з положень Постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 17.11.1997 року.

Відповідно до наданих власником земельних ділянок Актів визначення збитків завданих УМГ "Черкаситрансгаз'' при проведенні будівельних робіт на зазначених земельних ділянках від 02.06.11 року на суму 421794,45 грн. ( з ПДВ ), 14.07.11 року на суму 59990,40 грн. ( з ПДВ), 30.07.11 року на суму 14637,50 грн. ( з ПДВ), 22.11.11 року на суму 29354,00 грн. (з ПДВ), суб'єктом сервітуту платіжними дорученнями №1998 від 04.07.11 року, №2491 від 27.07.11 року, №1303 від 19.08.10 року, №5940 від 29.12.11 року перераховано кошти за нанесені збитки на загальну суму 598963,85 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 99827,30 грн.).

Вказані Акти визначення збитків на земельних ділянках відповідача складені двосторонньо та засвідчені підписами повноважних представників позивача та відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що сума ПДВ - 99827,30 грн. була сплачена відповідачу помилково. Власник земельних ділянок не мав права нараховувати ПДВ, так як відповідно до Податкового кодексу України (п. 185 "Визначення об'єкта оподаткування") відшкодування збитків не є постачанням товарів (робіт), послуг.

27 лютого 2012 року відповідачу було направлено претензію за №1319/08 з пропозицією на протязі семи днів, з дня отримання претензії, перерахувати на поточний рахунок УМГ "Черкаситрансгаз" № 26006010938001 в філії ПАЇ КБ "Надра" Черкаське РУ, МФО 380764, код 04694614 кошти в сумі 99827,30 грн. Проте, станом на 03.04.12 кошти від Відповідача не надійшли, а претензія залишена без задоволення.

Надалі, 03 квітня 2012 року (вих. №2062/02) відповідачу направлено вимогу (повторно) щодо термінового перерахування коштів в сумі 99827,30 грн. (до 10.04.12 року), при цьому, нараховані інфляційні втрати на суму 2671,80 грн. та 3% річних на суму 2473,90 грн. Вимога також залишена без задоволення.

Станом на 21 травня 2012 року кошти на рахунок УМГ "Черкаситрансгаз" від відповідача не надійшли. Тому, Позивачем зроблено перерахування 3% річних, сума яких склала 2932,13 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 105431,21 грн., з яких, сума помилково сплачених коштів - 99827,30 грн., інфляційні втрати -2671,80 грн., 3% річних - 2932,13 грн.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року (надалі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) - п.4 Порядку.

Як вищезазначено, згідно договору земельного сервітуту за № 110107236 від 24.01.2012р. п.4.2.5 Суб'єкт сервітуту земельних ділянок ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»зобов'язався відшкодувати збитки власнику земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд із посиланням на положення статей 39, 185, 185.1, 209.2, зазначив, що кошти, що надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (в тому числі і орендованого), включаються до бази оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, та звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 185 розділу 5 «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вказаний в статті 185 Податкового кодексу України перелік операцій платників податків, що є об'єктом оподаткування є вичерпним, не містить виключень, та не ставить вищевказаний перелік у залежність від положень статті 209 Податкового кодексу України

Таким чином, відповідач не мав права нараховувати позивачеві податок на додану вартість, оскільки відшкодування збитків заподіяних землекористувачеві за тимчасове невикористання ним земельних ділянок не є операцією, що є об'єктом оподаткування, відповідно до статті 185 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своєї позиції по справі, відповідач вказує, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку і підпадає під дію статті 209 Податкового кодексу України.

З приводу правової позиції відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, пунктом 209.2 встановлює правовий режим сплати податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством нарахованого на вартість вже поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, а не встановлює виключень зі статті 185.1 щодо переліку операцій, що є об'єктом оподаткування ПВД.

Таким чином, незалежно від того, що відповідач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не мав права нараховувати позивачеві податкові зобов'язання по сплаті ПДВ на операції, що не входять до вичерпного переліку, встановленого статтею 185 Податкового кодексу України.

Правовий режим набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого представником відповідача про призначення по справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання належності до об'єкта оподаткування ПДВ оплати з відшкодування збитків за договором про встановлення земельного сервітуту №110107236 від 08.12.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Аналогічна правова позиція міститься і в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Таким чином клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2012 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Красноградське»Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (63308, Харківська обл., м. Красноград, сел. Дослідне, код ЄДРПОУ 04717924) на користь Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»(18023, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3, код ЄДРПОУ 04694614) помилково сплачені кошти в сумі 99827 грн. 30 коп., інфляційні витрати в сумі 2671 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2932 грн. 13 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Красноградське»Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (63308, Харківська обл., м. Красноград, сел. Дослідне, код ЄДРПОУ 04717924) на користь Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»(18023, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3, код ЄДРПОУ 04694614) витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3162 грн. 92 коп.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 09.08.2012 року