Постанова № 25812970, 30.08.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2012 року Справа № 24/5005/253/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

позивача: Ханюков О.О.- предст., дов.№13-323/11д від 11.05.2011 року

відповідачів: 1. Козіна А.М.- предст., дов. від 01.02.2012 року

2. Не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк»(м. Харків) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012р. у справі №24/5005/253/2012

за позовом: публічного акціонерного товариства «Мегабанк»(м. Харків)

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»(м. Дніпропетровськ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторгсервісплюс»(м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-143 від 25.08.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року у справі №24/5005/253/2012 (головуючий суддя Калиниченко Л.М., судді: Бондарєв Е.М, Примак С.А.) відмовлено в позові публічного акціонерного товариства «Мегабанк»(м. Харків) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»(м. Дніпропетровськ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Промторгсервісплюс»(м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-143 від 25.08.2009 року.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (м. Харків) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 року по справі №24/5005/253/2012 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Підставами для скасування рішення скаржник вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В скарзі, зокрема, зазначено, що постанова Вищого господарського суду України по цій справі від 13.12.2011 року містить вказівки, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Суд першої інстанції не виконав вказівки ВГСУ. Судом зроблений неправильний висновок, що укладений між відповідачами договір спрямований на реальне встановлення цивільних правовідносин і фактичне їх виконання між сторонами за умовами цього договору. Це підтверджується і наявністю заборгованості відповідача-1 перед контрагентами на загальну суму біля 19 млн. грн. і наявністю явних ознак неплатоспроможності останнього. За таких обставин укладений договір був підписаний без наміру створити юридичні наслідки, тобто містить ознаки фіктивного правочину. Дані обставини підтверджуються рішеннями судів різних рівнів з аналогічних справ. Судом при розгляді справи також не було враховано наявність заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на ведення господарської діяльності підприємства та укладення господарських договорів. Крім того, 10.07.2009 року державною виконавчою службою були виконані ухвали від 18.06.2009 року господарського суду Харківської області про арешт коштів відповідача-1 у розмірі 20059926,16 грн. Неплатоспроможність відповідача-1 вже встановлена ВГСУ при розгляді інших справ за участю ПАТ «Мегабанк»та ТОВ «ДЗКЗМ «Дніпрокран». Невірним є висновок суду і про наявність необхідного рівня обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин. Зазначений договір підписаний генеральним директором з перевищенням повноважень на його підписання, що підтверджується Статутом підприємства. Неналежним чином підписані і акт приймання-передачі та листи (заступником генерального директора), що також не доказує належність виконання правочину. Невірним є також висновок суду, що оспорюваний договір не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач є кредитором у справі про банкрутство відповідача-1 і визнання угоди недійсною збільшує пасив боржника і може вплинути на обсяг ліквідаційної маси за рахунок якої відбувається задоволення вимог кредиторів. Зазначені обставини свідчать про незаконність прийнятого судом рішення.

Відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»(м. Дніпропетровськ) -відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача-1 у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених у судовому рішенні.

Відповідач-2 -товариство з обмеженою відповідальністю «Промторгсервісплюс»(м. Дніпропетровськ) -відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача-2 у судове засідання не явився. Беручи до уваги, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні позивачем і відповідачем-1 були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням переговорів з метою мирного врегулювання даного спору. Беручи до уваги, що вирішення питання щодо дійсності або недійсності правочину не залежить від волевиявлення сторін і рішення повинно прийматися незалежно від будь-якої домовленості сторін по справі, сторонами були вчинені дії по врегулюванню даного спору при розгляді справи в суді першої інстанції (т.3 а.с. 4), які не призвели до позитивного результату, матеріали справи є достатніми для її вирішенню по суті, аналогічні справи були розглянуті Вищим господарським судом України, за якими приймалися відповідні рішення, заявлені клопотання судовою колегією не задоволені і проведений розгляд справи по суті заявлених позовних вимог. Крім того, з урахуванням того, що справа розглядається вже біля 1,5 років, колегія суддів розцінює подані сторонами клопотання як намір затягнути розгляд даної справи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 року по даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року апеляційна скарга ПАТ «Мегабанк»була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 року касаційна скарга ПАТ «Мегабанк»в особі Дніпропетровського центрального регіонального відділення задоволена частково, попередні судові акти по справі були скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.08.2012 року у зв'язку з відпусткою судді-доповідача по справі Білецької Л.М. справа №24/5005/253/2012 передана для проведення повторного автоматичного розподілу, за наслідками якого був визначений суддя-доповідач у справі -Євстигнеєв О.С.

Розпорядженням в.о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Паруснікова Ю.Б. від 09.08.2012 року у зв'язку з відпустками суддів постійної колегії суддів Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказу голови суду №13 від 03.07.2012 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Швець В.В. і Чус О.В.

Розпорядженням заступника голови суду Паруснікова Ю.Б. від 29.08.2012 року №1298 у зв'язку із зайнятістю суддів Чус О.В. і Швець В.В. в інших судових засіданнях справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Джихур О.В. і Виноградник О.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників позивача і відповідача-1, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 25.08.2009 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-143, на підставі якого відповідач-1 набув право власності на 3033334 простих акцій ВАТ "Борисфен" (код ЄДРПОУ 36355657) загальною вартістю 7280101,60 грн. та зобов'язався на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору перерахувати відповідачу-2 обумовлену вартість придбаних акцій.

Вказаний договір був укладений під час дії ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. у справі №29/272-09 за позовом ПАТ «Мегабанк»до ТОВ «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»і ТОВ «Конекс»про стягнення заборгованості, якою з метою забезпечення позову було накладено арешт на грошові кошти відповідача-1 у сумі 20059926,16 грн. та заборонено останньому вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна.

У подальшому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року за заявою ПАТ «Мегабанк»було порушено провадження у справі №Б26/18-10 про банкрутство ТОВ «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»і ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2010 року по цій справі визнано ТОВ «Промторгсервісплюс» конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 7943488,39 грн. -4 черга задоволення, 752343,65 грн. -6 черга задоволення, 125 грн. -1 черга задоволення, які виникли у зв'язку з невиконанням вищевказаного договору купівлі-продажу акцій №Б-309-143 від 25.08.2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що спірний договір купівлі-продажу був підписаний від імені відповідача-1 уповноваженою на те особою та частково виконаний відповідачем-2, а у подальшому його укладення було затверджено загальними зборами учасників відповідача-1. Також суд зазначив, що ухвала від 18.06.2009 р. про накладення арешту на кошти відповідача-1 не перешкоджала йому здійснювати господарську діяльність, у тому числі і укладати вказану угоду. Крім того, суд зазначив, що у вказаному правочині відсутні ознаки фіктивності.

Проте такий висновок місцевого господарського суду не можна визнати законним та обґрунтованим у зв'язку з наступним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоби створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Як вбачається з умов спірних договорів, номінальна вартість емітованих ВАТ "Борисфен" акцій складає 0,25 грн. кожна. У той же час відповідач-1 придбав такі акції за ціною майже у 10 разів більшою їх номінальної вартості. При цьому ВАТ "Борисфен", маючи статутний фонд 30000000 грн., протягом 2009-2010 років взагалі не здійснював господарської діяльності, а отже і не отримував прибутку. Тобто, різниця між номінальною та фактичною вартістю акцій такої особи нічим не обґрунтована.

Також на момент укладення вказаних договорів відповідач-1 вже мав заборгованість у обсязі понад 19 мільйонів гривень перед ПАТ "Мегабанк" за кредитними договорами від 25.01.2008 р. №02-08/О, від 26.09.2007 р. №13-07 та від 23.05.2008 р. №12-08 і у зв'язку зі зверненням кредитора до суду про стягнення цієї заборгованості мало місце накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 у сумі 20059926,16 грн.

Проте, не зважаючи на наявність несплачених кредитних зобов'язань та накладення арешту на грошові кошти згідно ухвали від 18.06.2009 р. у справі № 29/272-09 відповідач-1 взяв на себе зобов'язання сплатити грошові кошти за цінні папери у загальній сумі 7280101,60 грн. протягом 3-х днів з моменту укладення спірного договору.

У той же час згідно балансу відповідача-1 станом на 31.12.2009 р. грошові кошти підприємства складали 43000 грн., а кредиторська заборгованість лише за товари та послуги (не враховуючи кредитні зобов'язання) порівняно з початком звітного періоду збільшилась на 71000000 грн.

Враховуючи, що відповідач-1 на момент укладення оспорюваного договору мав несплачену кредитну заборгованість перед позивачем, тобто вже був неплатоспроможним, він не міг сплатити вартість придбаних акцій ні реально, ні фактично. Отже, відповідач-1 заздалегідь знав, що не зможе виконати умови укладеного ним договору.

У подальшому, намагаючись приховати свої наміри, відповідач-1 уклав ряд угод про переведення боргу з ПМТЗ "Буд-Сервіс", а саме від 28.08.2009 р. №01/08 та від 28.09.2009 р. №02-10/09 про переведення боргу, які майже одразу після укладення були розірвані за згодою сторін.

Зазначені обставини, а саме: сумнівний характер укладеного договору, об'єктивна неможливість його виконання відповідачем-1, необґрунтоване завищення вартості придбаних цінних паперів, тощо свідчать про те, що відповідач-1 мав на меті створення штучної кредиторської заборгованості перед відповідачем-2.

Це означає, що спірний договір укладений відповідачем11 без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ними (у даному випадку -оплатного придбання цінних паперів), тобто містить ознаки фіктивного.

Після порушення щодо відповідача-1 справи про банкрутство відповідач-2, а також ще ряд осіб, у яких відповідач-1 придбав акції ВАТ "Борисфен" за аналогічними договорами купівлі-продажу, стали кредиторами боржника і ці кредитори у сукупності мають обсяг кредиторських вимог, який виходячи з положень ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозволяє їм впливати на увесь хід процедури банкрутства відповідача-1.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що судові рішення у справі про банкрутство про визнання грошових вимог вказаних кредиторів, у тому числі і відповідача-2, до боржника неодноразово скасовувались судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 27.07.2011 р. у справі № Б26/18-10 також звертав увагу на обставини, зазначені вище, у зв'язку з чим вказував на необхідність з'ясування чи переслідував боржник мету на оплатне придбання цінних паперів (тобто, чи мав боржник наміри створити правові наслідки згідно змісту такої угоди -придбання цінних паперів та їх оплату).

Разом з тим колегія суддів зазначає, що при розгляді грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство не може вирішуватись питання щодо незаконності угод, на підставі яких заявлені такі вимоги. У справі про банкрутство суд не вирішує спір про право, а лише встановлює наявність або відсутність заборгованості боржника.

У межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.

Що стосується угод, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредиторів, то такі угоди можуть оспорюватися у позовному провадженні. У даному випадку спірна угода безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, як кредитора у справі про банкрутство відповідача11, оскільки визнання грошових вимог кредиторів збільшує пасив боржника та може вплинути на обсяг ліквідаційної маси, за рахунок якої відбувається задоволення вимог кредиторів, у тому числі і позивача.

Відносно надання згоди органу управління відповідача-1 на укладення спірних договорів, на яку послались суди попередніх інстанцій, то ця обставина також лише підтверджує наміри використати процедуру банкрутства в якості способу ухилення від сплати кредитної заборгованості.

Твердження відповідача-1 про те, що укладаючи спірні договори він мав на меті отримання прибутку є безпідставним, оскільки придбання акцій юридичної особи, яка взагалі не здійснює господарської діяльності та у 10 разів вище номінальної вартості може призвести тільки до додаткових збитків, а не отримання прибутку.

У даному випадку використання механізму придбання акцій за необґрунтовано завищеною вартістю може лише слугувати інструментом для реалізації процедури фіктивного банкрутства, оскільки боржник узяв на себе завідомо невиконуване зобов'язання, діючи на шкоду як собі, так і іншим кредиторам.

Отже, внаслідок укладення фіктивних договорів купівлі-продажу цінних паперів відповідачем-1 було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства, а позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (м. Харків) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року у справі №24/5005/253/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів від 25 серпня 2009 року № Б-309-143, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Промторгсервісплюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промторгсервісплюс»(49083 м. Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 29, код ЄДРПОУ 35446659) на користь публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (м. Харків, вул. Артема, 30; код ЄДРПОУ 09804119) 310 грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита і судового збору (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран»(49033 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106-А, код ЄДРПОУ 01412845) на користь публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (м. Харків, вул. Артема, 30; код ЄДРПОУ 09804119) 310 грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита і судового збору (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 31.08.2012 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: О.В.Джихур

О.М.Виноградник