Постанова № 25807833, 26.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року 15 год. 56 хв. № 2а-5453/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -Беляневича В.Е. (довіреність від 02.07.2011р. б/н), відповідача -Маньковської К.Е. (довіреність від 29.12.2011р. № 40/1-41/18205), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія»доКиївської регіональної митниціпроскасування податкового повідомлення від 22 серпня 2008 року № 63, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Сінергія»з позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення від 22 серпня 2008 року № 63.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року (справа № 2а-762/09/2670) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року (справа № 2а-762/09/2670) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Сінергія»задоволені.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2011 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2011 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2012 року касаційну скаргу Київської регіональної митниці задоволено частково.

Скасовано постанову суду першої інстанції від 10 грудня 2009 року та постанову суду апеляційної інстанцій від 30 вересня 2010 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу розподілу справ справі присвоєно № 2а-5453/12/2670 та передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Дегтярьовій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року справу № 2а-5453/12/2670 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що роялті, яке в подальшому сплачується правовласнику за надане ним право на кінопоказ фільмів, та вартість послуг щодо здійснення субтитрування, не повинні включатися до митної вартості фільмокопій як вартість товару (або його частина), а тому позивач не порушив норми законодавства про оподаткування та визначення митної вартості товару, не включивши суми роялті та витрат на субтитрування до складу митної вартості плівок із записом кінофільмів. З огляду на вказане, позивач вважає, що донарахування йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням суперечить вимогам податкового та митного законодавства, а тому воно підлягає скасуванню в повному.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, позивачем в порушення вимог законодавства при ввезенні на митну територію України фільмокопій до бази оподаткування податком на додану вартість не було включено роялті за право на кінопоказ фільмів та вартість послуг субтитрування фільмів, що призвело до донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, ТОВ «Сінергія»уклало із ЗАТ «Вест»-юридичною особою за законодавством Російської Федерації -генеральні договори № 02W/C від 25.11.2002 року, № 06W/C від 10.01.2006 року та № 07W/C від 20.07.2006 року. Відповідно до вказаних договорів ЗАТ «Вест»(правовласник) передало ТОВ «Сінергія»(користувач) права на демонстрацію (публічний показ) кінофільмів на кіноплівці формату 35 мм в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд.

Відповідно до п. 7.1 генеральних договорів № 02W/C від 25.11.2002 року і № 06W/C від 10.01.2006 року та п. 6.1 генерального договору № 07W/C від 20.07.2006 року за права, отримані за договором, користувач за кожним з фільмів сплачує правовласнику винагороду від отриманого доходу користувача, зменшеного на величину документально підтверджених витрат.

ТОВ «Сінергія»також уклало із ЗАТ «Вест»договори купівлі-продажу фільмокопій №/01-1 від 10.08.2006 року, №/01-2 від 28.08.2006 року, №/01-3 від 21.09.2006 року, №/01-4 від 20.10.2006 року, №/01-5 від 20.11.2006 року, №/01-6 від 20.11.2006 року, №/01-7 від 20.12.2006 року, №/01-8 від 11.01.2007 року, №/01-9 від 19.01.2007 року, №/01-10 від 29.01.2007 року, №/01-11 від 20.02.2007 року, №/01-12 від 27.02.2006 року, №/01-13 від 10.04.2007 року, №/01-14 від 15.04.2007 року, №/01-15 від 07.05.2007 року, №/01-16 від 07.06.2007 року, №/01-17 від 29.06.2007 року, №/01-18 від 01.07.2007 року, №/01-19 від 05.07.2007 року, №/01-20 від 01.08.2007 року, №/01-21 від 23.08.2007 року, №/01-22 від 03.09.2007 року, №/01-23 від 25.09.2007 року, №/01-23 від 10.10.2007 року, №/01-25 від 05.11.2007 року.

Згідно з умовами вказаних договорів купівлі-продажу ЗАТ «Вест»продало, а ТОВ «Сінергія»купило товар, а саме: проявлену позитивну плівку шириною 35 мм із записом кінофільмів, права на демонстрацію (публічний показ) яких були передані позивачу на підставі генеральних договорів.

Крім того, ТОВ «Сінергія»(дистриб'ютор) та компанія MEDIA Limited»(правовласник) -юридична особа за законодавством Кіпру -уклали ліцензійні договори №LT-07-035 від 15.10.2007 року, №LT-07-039 від 06.11.2007 року, №LT-07-040 від 06.11.2007 року та №LT-07-041 від 19.11.2007 року про надання виключного права на демонстрацію (публічний показ) кінофільмів в загальнодоступних кінотеатрах з отриманням з глядачів плати за перегляд.

Відповідно до п. 4.1 вказаних ліцензійних договорів в якості винагороди за майнові права, передані правовласником дистриб'ютору за договором, дистриб'ютор зобов'язується сплачувати правовласнику роялті.

ТОВ «Сінергія»(дистриб'ютор) також уклало із ЗАТ «Централ Партнершип»(правовласник) -юридичною особою за законодавством Російської Федерації -договори поставки фільмокопій № ПФ-07-051 від 31.10.2007 року, № ПФ-07-056 від 31.10.2007 року, № ПФ-07-058 від 12.11.2007 року та № ПФ-07-062 від 17.12.2007 року.

Згідно з умовами вказаних договорів поставки фільмокопій ЗАТ «Централ Партнершип»передало, а ТОВ «Сінергія»отримало кінофільми у форматі Dolby Digital на кіноплівці 35 мм, права на демонстрацію (публічний показ) яких були передані позивачу на підставі ліцензійних договорів.

Київська регіональна митниця провела перевірку дотримання ТОВ «Сінергія»законодавства України з питань митної справи за період з 08 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено Акт № 9/8/100000000/31241685 від 12.07.2008 року.

За висновками Акта перевірки (з урахуванням доповнення № 1 від 16 липня 2008 року до Акта перевірки) позивачем були порушені вимоги ст. 267 Митного кодексу України, пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «б»пункту 2.1 ст. 2 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 979 632, 69 грн.

22 серпня 2008 року Київська регіональна митниця на підставі Акта перевірки прийняла податкове повідомлення форми «Р»№ 63, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Сінергія»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 403 078,12 грн., у тому числі: 935385,41 грн. за основним платежем, 467 692, 71 грн. за штрафними санкціями.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, посилався на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки тому, що зі змісту ст. 267 Митного кодексу України та чинного законодавства про право інтелектуальної власності, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, слід додавати роялті у тому випадку, коли покупець сплачує їх на виконання умови продажу оцінюваних товарів, не було з'ясовано, чи передбачені ліцензійними угодами та договорами поставки виплата роялті на користь продавців фільмокопій як обов'язкова умова продажу цих фільмокопій, чи сплачено роялті на користь безпосередніх продавців фільмокопій або через третіх осіб та чи пов'язані сторони за ліцензійними угодами із договорами поставки фільмокопій.

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 21 березня 2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

В силу абзацу 27 ст. 3 Закону України «Про кінематографію»від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фільмокопія - примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та /або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав.

Отже, виходячи зі змісту ст. 267 Митного кодексу України, роялті включається до ціни товару при визначені його митної вартості за таких умов: роялті не включені до ціни товару, роялті підлягають сплаті на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та /або на користь пов'язаних з продавцем осіб, роялті стосуються товару, що імпортується, сплата роялті є умовою продажу такого товару.

Зазначена позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 21-157а11, від 21.11.2011 року у справі № 21-109а11 та від 28.11.2011 року у справі № 21-192а11, які відповідно до ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до абзацу 1 п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

З матеріалів справи вбачається, що договори купівлі-продажу фільмокопій №/01-1 від 10.08.2006 року, №/01-2 від 28.08.2006 року, №/01-3 від 21.09.2006 року, №/01-4 від 20.10.2006 року, №/01-5 від 20.11.2006 року, №/01-6 від 20.11.2006 року, №/01-7 від 20.12.2006 року, №/01-8 від 11.01.2007 року, №/01-9 від 19.01.2007 року, №/01-10 від 29.01.2007 року, №/01-11 від 20.02.2007 року, №/01-12 від 27.02.2006 року, №/01-13 від 10.04.2007 року, №/01-14 від 15.04.2007 року, №/01-15 від 07.05.2007 року, №/01-16 від 07.06.2007 року, №/01-17 від 29.06.2007 року, №/01-18 від 01.07.2007 року, №/01-19 від 05.07.2007 року, №/01-20 від 01.08.2007 року, №/01-21 від 23.08.2007 року, №/01-22 від 03.09.2007 року, №/01-23 від 25.09.2007 року, №/01-23 від 10.10.2007 року, №/01-25 від 05.11.2007 року, укладені позивачем із ЗАТ «Вест», не містять положень про те, що умовою продажу фільмокопій є сплата позивачем роялті на користь вказаного товариства за генеральними договорами № 02W/C від 25.11.2002 року, № 06W/C від 10.01.2006 року та № 07W/C від 20.07.2006 року. Тобто поставка фільмокопій здійснюється виключно за умови оплати позивачем їх вартості. Таким чином, сплата роялті на користь ЗАТ «Вест»не була умовою продажу фільмокопій, які поставлялися на митну територію України за договорами купівлі-продажу фільмокопій, укладеними із ЗАТ «Вест».

Договори поставки фільмокопій № ПФ-07-051 від 31.10.2007 року, № ПФ-07-056 від 31.10.2007 року, № ПФ-07-058 від 12.11.2007 року та № ПФ-07-062 від 17.12.2007 року, укладені із ЗАТ «Централ Партнершип», також не містять положень, що передбачають зобов'язання позивача сплачувати роялті на користь компанії MEDIA Limited»як умову продажу фільмокопій ЗАТ «Централ Партнершип»за ліцензійними договорами №LT-07-035 від 15.10.2007 року, №LT-07-039 від 06.11.2007 року, №LT-07-040 від 06.11.2007 року та №LT-07-041 від 19.11.2007 року.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що сплата роялті на користь компанії MEDIA Limited»не була умовою продажу фільмокопій, які поставлялися на митну територію України за договорами поставки фільмокопій.

За таких обставин, суд вважає, що сума сплачених позивачем роялті не повинна враховуватися при визначенні митної вартості поставлених за договорами купівлі-продажу фільмокопій та договорами поставки фільмокопій для цілей нарахування податку на додану вартість вказаних товарів.

Щодо витрат на субтитрування фільмокопій, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Сінергія»правомірно не додавало до митної вартості імпортованих фільмокопій витрати на субтитрування виходячи з наступного.

Між ТОВ «Сінергія»та ТОВ «Субтитри»(юридичною особою за законодавством Російської Федерації) був укладений договір № 22/с від 06.11.2007 року на виготовлення субтитрів фільмокопії «Викуп». Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Субтитри»зобов'язується здійснити субтитрування фільмокопії, а ТОВ «Сінергія»зобов'язується здійснити оплату виконаних робіт.

Фільмокопія «Викуп»імпортувалася на митну територію України за договором поставки № ПФ-07-056 від 31.10.2007 року, укладеним між ТОВ «Сінергія»та ЗАТ «Централ Партнершип».

Водночас, відповідач не надав доказів того, що плата за виконані роботи з субтитрування на користь ТОВ «Субтитри», була здійснена ТОВ «Сінергія»на користь продавця фільмокопії ЗАТ «Централ Партнершип»через третіх осіб або на пов'язаних з ним осіб. Отже, витрати на субтитрування не повинні додаватись до митної вартості фільмокопії, яку ТОВ «Сінергія»імпортувало в Україну за договором поставки № ПФ-07-056 від 31.10.2007 року укладеним із ЗАТ «Централ Партнершип».

Враховуючи викладене, позивач при визначенні митної вартості фільмокопій, які поставлені на митну територію України за договорами купівлі-продажу фільмокопій №/01-1 - №/01-25 та договорами поставки фільмокопій № ПФ-07-051 - № ПФ-07-062, правомірно на включив до ціни роялті та витрати на субтитрування, а тому донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням є неправомірним.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення з урахуванням того, що саме цей спосіб захисту застосовується щодо актів індивідуальної дії.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Київської регіональної митниці від 22 серпня 2008 року № 63.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова