Постанова № 25807841, 27.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2012 року № 2а-6385/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський

комплекс «Кудрявський»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0005442308/0 від 12.07.2007

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005442308/0 від 12.07.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 №К-59109/09 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський»задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі № 6/130 скасовано. Справу № 6/130 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 адміністративну справу №2а-6385/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.07.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з огляду на те, що доводи контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та письмових запереченнях базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та в свою чергу зазначив, що в ході перевірки встановлено порушення Позивачем ч.20 ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від15.09.95 та пункту 12 Постанови КМУ «Про питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового не денатурованого»від 22.06.05р. №498, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення від 07.08.2007 №0005442308/0 від 12.07.2007 є цілком правомірним.

В судовому засіданні 02.08.2012 суд протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на належного –Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби у зв’язку з перетворенням останньої.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з поданим сторонами письмовим клопотанням.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Рішення загальних зборів від 03.10.07 ТОВ Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний Стандарт»перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кудрявський», що перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

В період з 27.04.2007р. по 13.06.2007р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний Стандарт»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №1657/23-8/19364615 від 27.06.2007р., яким встановлено порушення ведення податкового обліку Позивачем, зокрема ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995р. №329/95-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового не денатурованого»від 22.06.2005р. №498, в результаті чого:

- занижено суму акцизного збору за березень 2006 року на 60343 грн.

- завищено суму акцизного збору за квітень 2006 року на 60343 грн.

Правова позиція Відповідача ґрунтується на тому, що позивачем до розрахунку по акцизному збору за березень 2006 року в графі 13 включено суму акцизного збору у розмірі 60343,20 грн., нараховану на продукцію, яка реалізована на експорт згідно ВМД №973330 (дата перетину кордону 09.03.2006р.), але оплата по даній ВМД на розрахунковий рахунок Позивача в періоді, за який надано розрахунок (березень 2006р.), надійшла не в повному обсязі, а саме - залишок коштів в сумі 13487,50 грн. надійшов 07.04.2006 року.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позивачем, в порушення ч. 20 ст. 7 Закону №329/95-ВР та п. 12 Постанови КМУ №498 недодержано вимог Постанови щодо підстав погашення податкового векселя, шляхом зменшення на суму акцизного збору, нараховану на продукцію, яка реалізована на експорт, занижено суму податкового зобов'язання з акцизного збору за березень 2006 року на 60343 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми акцизного збору за квітень 2006 року на 60343 грн.

Також, в обґрунтування правомірності винесеного спірного податкового повідомлення рішення в частині розрахунку суми штрафної (фінансової) санкції, відповідач надає до суду розрахунок застосованої штрафної (фінансової) санкції, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: 16 податкових періодів помножено на 6034,30 грн. (тобто 10% від суми недоплати 60343 грн.) складає 96 548,80 грн.

Однак, як зазначає Відповідач, сума в розмірі 96548,80 є більшою 50% від суми недоплати, тобто більшою 60343 грн., а тому, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва нараховано суму штрафних санкцій за всіма податковими періодами у розмірі не більше п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, тобто 50% від 60343,00 грн. = 30171,50 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кудрявський», в даному випадку, підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В ході розгляду справи встановлено, що згідно п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.

Аналогічна за змістом норма міститься у п. 15 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №498, відповідно до якого у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем.

Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в цьому векселі.

Отже, Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»передбачено обов'язкове опротестування векселя як необхідну умову для його подальшого пред'явлення банку-авалісту до платежу.

Положення Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»є спеціальною нормою у правовідносинах, що складаються з приводу видачі та погашення податкового векселя, емітованого для забезпечення сплати суб'єктом господарювання акцизного збору, тоді як Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в даному випадку, є загальним нормативно-правовим актом зі спірних питань.

Відтак, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що в даному випадку, при визначенні порядку пред'явлення спірного податкового векселя до платежу слід керуватися саме приписами Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", у зв'язку з чим неопротестування податковим органом вказаного векселя в установленому порядку позбавляє його права вимоги до банку відповідача щодо оплати цього векселя.

Постановою Кабінету Міністрів України №498 затверджено Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №498, виробленої з використанням спирту етилового, підставою для погашення податкового векселя є документальне підтвердження здійснення експортної операції, а саме:

- довідка банку про надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок векселедавця;

- оригінал п'ятого основного аркуша вантажної митної деклараціїформи МД-2 (МД-3), виданий митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому митним органом вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, що засвідчується підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу.

Визначення суми акцизного збору для погашення податкового векселя проводиться з урахуванням обсягів відвантаженої на експорт продукції згідно з п'ятим основним аркушем вантажної митної декларації.

Як вже зазначалось, Позивачем до розрахунку за березень 2006 року в графі 13 включено суму акцизного збору в розмірі 60343, 20 грн., нараховану на продукцію, яка реалізована на експорт згідно ВМД № 973330 (дата перетину кордону 09.03.2006), оплата по вказаній декларації в періоді, за який надано розрахунок надійшла не в повному обсязі, залишок коштів в сумі 13 487, 50 грн. надійшов 07.04.2006.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За правилами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено в ході розгляду справи, період, на який припадає недоплата - квітень 2006 року, а податковий період, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення - липень 2007 року.

Таким чином, правовий аналіз доказів, що наявні в матеріалах справи, з посиланням на вказані норми податкового законодавства, дає змогу прийти до висновку про те, що Відповідачем не вірно визначено розмір штрафної (фінансової) санкції за встановлене в ході перевірки порушення, враховуючи наступне.

Як під час проведення контрольного заходу так і станом на дату винесення спірного податкового повідомлення рішення, податковим органом не взято до уваги того, що експорт був здійснений в березні 2006 року за який надійшла переплата 21.02.2006, а решта суми (13487,50грн.) дійсно надійшла 07.04.2006.

На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, в даному випадку до Позивача має бути застосована штрафна санкція у розмірі 6739грн., яка, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону розраховуються наступним чином:

1. 13478,50 грн. (залишок коштів, що надійшов 07.04.2006) * 10% = 1348,75грн.

2. 1348,75 * 16 (податкових періодів) = 21580грн.

Однак, в даному випадку сума 21580грн. більше 50% суми 13478,50грн., а тому, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, до позивача, з урахуванням положень пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, дійсно підлягає застосуванню штраф в сумі 6739 грн. (13478 х 50%).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення в цілому з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно-складський комплекс «Кудрявський», в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно –складський комплекс «Кудрявський»- задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0005442308/0 від 12.07.2007 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23 433грн.

3. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністративно –складський комплекс «Кудрявський»(код ЄДРПОУ 19364615, адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кудрявська, будинок 16-А) судові витрати в сумі 2 (дві) грн. 64 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, будинок 26).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.