Постанова № 25807708, 27.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2012 року № 2а-8378/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

За позовомПублічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000382308 від 23.01.2012 р.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-3" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. № 0000382308.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.08.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, згідно пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фаворит Плюс" за квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Фаворит Плюс" ґрунтувалися на наступних договорах:

договір № 21 від 02.03.2010 р., за яким позивач як Генпідрядник передає, а контрагент ТОВ "Фаворит Плюс" як Субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт з влаштування: внутрішні будинкові мережі електроосвітлення та обладнання, внутрішні будинкові мережі радіофікації, внутрішні будинкові мережі телефонізації, телебачення та пожежної сигналізації (трубна розводка), система контролю загазованості, автоматизація проти димного захисту, на об'єкті: "Житловий будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиці Ю. Шумського та Березняківської у Дніпровському районі м.Києва", згідно робочої документації та технічної характеристики будинку, а позивач як Генпідрядник, в свою чергу, гарантує оплату прийнятих робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від Замовника об'єкту будівництва;

договір № 151 від 15.07.2010 р., за яким позивач як Генпідрядник передає, а контрагент ТОВ "Фаворит Плюс" як Субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт з влаштування: внутрішні будинкові мережі електроосвітлення та обладнання, внутрішні будинкові мережі радіофікації, внутрішні будинкові мережі телефонізації, телебачення та пожежної сигналізації (трубна розводка), система контролю загазованості, автоматизація проти димного захисту, на об'єкті: "16-ти поверховий будинок багатоповерхового житлового комплексу по вул. Будівельників в м. Українка Київської області", згідно робочої документації та технічної характеристики будинку, а позивач як Генпідрядник, в свою чергу, гарантує оплату прийнятих робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від Замовника об'єкту будівництва;

договір № 159 від 20.08.2010 р., за яким позивач як Генпідрядник передає, а контрагент ТОВ "Фаворит Плюс" як Субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу будівельно-монтажних робіт по влаштуванню внутрішніх будинкових мереж (житлова частина) - електроосвітлення та обладнання, внутрішні будинкові мережі радіофікації, внутрішні будинкові мережі телефонізації та телебачення (трубна розводка), автоматизація проти димного захисту, на об'єкті : "Житловий будинок № 3 (секція 1 в осях 1-13, секція 2 в осях 14-26) житлового масиву Осокорки-Північні 2,3,4 мкр. м. Києва", згідно робочої документації, а позивач як Генпідрядник, в свою чергу, гарантує оплату прийнятих робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від Замовника об'єкту будівництва;

договір № 7 від 12.01.2011 р., за яким позивач як Генпідрядник передає, а контрагент ТОВ "Фаворит Плюс" як Субпідрядник приймає на себе виконання пусконалагоджувальних робіт автоматики димовидалення та автоматичної установки пожежної сигналізації на об'єкті: "Житловий будинок № З, другого пускового комплексу першої черги житлової забудови в межах вулиць Вишневої, Нового шосе, бульвару Б.Хмельницького в м. Буча Київської області (секції № 3, 4, 5)" згідно робочої документації, а позивач як Генпідрядник, в свою чергу, гарантує оплату прийнятих робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від Замовника об'єкту будівництва.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, ТОВ "Фаворит Плюс" були виписані позивачу наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2011 р. № 0000000028/5 на загальну суму 6265,14 грн. (в т.ч. ПДВ -1044,19 грн.), від 30.04.2011 р. № 0000000013/2 на загальну суму 4072,38 грн. (в т.ч. ПДВ -678,73 грн.), від 29.04.2011 р. № 0000000012/6 на загальну суму 6534,52 грн. (в т.ч. ПДВ - 1089,09 грн.), від 30.04.2011 р. № 0000000013/13 на загальну суму 9271,24 грн. (в т.ч. ПДВ -1545,21 грн.), від 30.04.2011 р. № 0000000013/16 на загальну суму 1583,98 грн. (в т.ч. ПДВ -264,00 грн.); видаткові накладні від 26.04.2011 р. № РН-0000020 на загальну суму 9840,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1640,00 грн.), від 26.04.2011 р. № РН-0000019 на загальну суму 3360,00 грн. (в т.ч. ПДВ -560,00 грн.), від 26.04.2011 р. № РН-0000018 на загальну суму 77121,58 грн. (в т.ч. ПДВ -12853,62 грн.), від 29.04.2011 р. № РН-0000111 на загальну суму 6410,30 грн. (в т.ч. ПДВ -1068,38 грн.), від 07.04.2011 р. № РН-0000034 на загальну суму 45677,47 грн. (в т.ч. ПДВ -7612,91 грн.), від 21.04.2011 р. № РН-0000070 на загальну суму 30451,64 грн. (в т.ч. ПДВ -5075,27грн.); податкові накладні 29.04.2011 р. № 0000004 на загальну суму 250605,60 грн. (в т.ч. ПДВ -41767,60 грн.), від 30.04.2011 р. № 5 на загальну суму 6265,14 грн. (в т.ч. ПДВ -1044,19 грн.), від 26.04.2011 р. № 97 на загальну суму 9840,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1640,00 грн.), від 26.04.2011 р. № 96 на загальну суму 3360,00 грн. (в т.ч. ПДВ -560,00 грн.), від 26.04.2011 р. № 95 на загальну суму 77121,58 грн. (в т.ч. ПДВ -12853,62 грн.), від 30.04.2011 р. № 16/02 на загальну суму 4072,38 грн. (в т.ч. ПДВ -678,73 грн.), від 29.04.2011 р. № 5/02 на загальну суму 6410,30 грн. (в т.ч. ПДВ -1068,38 грн.), від 29.04.2011 р. № 0000006 на загальну суму 194343,06 грн. (в т.ч. ПДВ -32390,51 грн.), від 29.04.2011 р. № 13/01 на загальну суму 6534,52 грн. (в т.ч. ПДВ -1089,09 грн.), від 07.04.2011 р. № 1/01 на загальну суму 45677,47 грн. (в т.ч. ПДВ -7612,91 грн.), від 29.04.2011 р. № 0000007 на загальну суму 370849,20 грн. (в т.ч. ПДВ -61808,20 грн.), від 30.04.2011 р. № 20/004 на загальну суму 9271,24 грн. (в т.ч. ПДВ -1545,21 грн.), від 30.04.2011 р. № 2/004 на загальну суму 30451,64 грн. (в т.ч. ПДВ -5075,27 грн.), від 29.04.2011 р. № 0000003 на загальну суму 63358,80 грн. (в т.ч. ПДВ -10559,80 грн.), від 30.04.2011 р. № 23/004 на загальну суму 1583,98 грн. (в т.ч. ПДВ -264,00 грн.). На думку позивача, зазначені документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента роботи.

В той же час, враховуючи дані довідки від 08.07.2011 р. № 433/23-0І/35275763, отриманої від ДПІ у Оболонському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ "Фаворит Плюс" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "БК "СТАНДАРТ ПЛЮС" за період квітень 2011 року, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів ТОВ "Фаворит Плюс" з контрагентами-покупцями та постачальниками, що свідчить і про нікчемність договорів, укладених між зазначеним контрагентом та позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2011 р. № 1194/42-30/04012678, яким зафіксовані порушення позивачем норм діючого податкового законодавства України, а саме: п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на загальну суму 173675,00 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 28.12.2011 р. № 1194/42-30/04012678, позивачем були подані СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заперечення до акту, за результатами розгляду яких, позивачу було відмовлено у задоволено заперечень, a висновки - залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 28.12.2011 р. № 1194/42-30/04012678, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23.01.2012 р. № 0000382308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173675,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями контролюючих органів, податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2012 р. № 0000382308 було залишене без змін, а скарги -без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ "Фаворит Плюс", не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ "Фаворит Плюс", який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі довідки від 08.07.2011 р. № 433/23-0І/35275763, отриманої від ДПІ у Оболонському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ "Фаворит Плюс" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "БК "СТАНДАРТ ПЛЮС" за період квітень 2011 року, оскільки, інформація, викладена у довідці була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача від 28.12.2011 р. № 1194/42-30/04012678, без дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 23.01.2012 р. № 0000382308.

3. Судові витрати в сумі 1736,77 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" за рахунок Державного бюджету України.

4. Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук