Постанова № 25807705, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року 16:30 № 2а-9091/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "МТС Україна" доОкружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "МТС-Україна" (далі по тексту -позивач, ПрАТ "МТС-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2011 року №0001154210.

08 червня 2012 року за наслідками самовідводу судді Окружного адміністративного суду міста Києва -Клименчук Н.М. на підставі повторного автоматичного розподілу адміністративну справу №2а-9091/11/2670 передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 18 червня 2012 року.

В судовому засіданні 18 червня 2012 року суд ухвалив замінити первинного відповідача -СДПІ на належного - Окружну Державну податкову службу -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - ОДПС), а сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 17 червня 2011 року №0001154210 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за частини дев'ятої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ПрАТ "МТС Україна" збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на 55 145,16 грн., у тому числі за основним платежем -44 116,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11 029,03 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 02 червня 2011 року №352/42-10/14333937 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" , код за ЄДРПОУ 14333937, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року." (далі по тексту -Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем частини дев'ятої статті 7 Закону України "Про плату за землю", в результаті чого занижено податкові зобов'язання по земельному податку за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року в сумі 44 116,13 грн. дев'ятої статті 7 Закону України "Про плату за землю", у тому числі за 2009 рік -19 427,75 грн., за 2010 рік -24 688,38 грн.

Таке порушення базується на тому, що при обчисленні податкових зобов'язань земельного податку за земельну ділянку по вул. Хрещатик, 15, яка, згідно листа Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27 травня 2011 року №22-1206/35, знаходиться на території пам'ятки археології місцевого значення, ПрАТ "МТС Україна" не застосовано коефіцієнт 1,5.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно довідки про нормативну грошову оцінку землі земельна ділянка по АДРЕСА_1 має функціональне призначення -"землі комерційного використання"; повідомлень про зміну статусу земельної ділянки та її цільового призначення ПрАТ "МТС Україна" не отримувало.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю підтримують висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПрАТ "МТС Україна", виходячи з наступних мотивів.

За даними витягу з бази даних Державного земельного кадастру ПрАТ "МТС" є одним із землекористувачів земельної ділянки кадастровим номером 76:027:002 по вул. Хрещатик, 15 та вул. Заньковецької, 4.

В податковому розрахунку земельного податку за 2009 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку, позивач задекларував суму земельного податку у розмірі 83 904,36 грн.; у податковому розрахунку земельного податку за 2010 рік позивачем задекларовано суму земельного податку у розмірі 106 625,40 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з частиною першої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону

Відповідно до частини дев'ятої статті 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті: міжнародного значення - 7,5; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення - 1,5.

Згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, вирішуючи даний спір, належить встановити факт розташування на земельній ділянці по вул. Хрещатик, 15 об'єктів історико-культурного призначення, зокрема, пам'ятків культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій.

Встановлюючи порушення позивачем частини дев'ятої статті 7 Закону України "Про плату за землю", відповідач посилався на лист Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27 травня 2011 року №22-1206/35.

У згаданому листі Державна служба з питань національної культурної спадщини повідомила, що на території земельної ділянки по вул. Хрещатик, 15 розташовується пам'ятка архітектури місцевого значення -прибутковий торговельний і конторський будинок страхового товариства "Росія", відповідно, така земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення місцевого значення.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

З огляду на наведені норми суд приходить до висновку, що об'єкт культурної спадщини набуває правового статусу пам'ятки місцевого значення з моменту занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно частини першої статті 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" інформування про об'єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом: публікації Реєстру та внесених до нього змін; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Судом на підставі інформації офіційного веб-сайту Міністерства культури України http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/doccatalog/document?id=296263 встановлено, що до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пам'ятки місцевого значення станом на 26 березня 2012 року) по місту Києву за порядковим номером внесено прибутковий і конторський будинок страхової компанії "Росія", в якому жили митці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інші, по АДРЕСА_1, згідно наказу Міністерства культури України від 15 вересня 2010 року №706/0/16-10 (охоронний №62-Кв).

Зазначене свідчить, що на прибутковий і конторський будинок страхової компанії "Росія" поширюється статус пам'ятки місцевого значення лише з 15 вересня 2010 року, відповідно, саме з цієї дати земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить до земель історико-культурного призначення та існують підстави для застосування коефіцієнту 1,5 при визначенні розміру земельного податку.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала до земель історико-культурного призначення з 01 січня 2009 року, відповідачем до суду не надано.

Однак, відповідач збільшив суму позиву суму грошового зобов'язання із земельного податку з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, хоча таке збільшення є обґрунтованим лише з 15 вересня 2010 року.

Згідно розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку, копія якого міститься в матеріалах справи, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року визначена відповідачем сума податкового зобов'язання становить 44 116,13 грн., штрафних (фінансових) санкцій -11 029,03 грн.

Виходячи з наведеного розрахунку, суд встановив, що за період з 15 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивач додатково має доплатити земельний податок у такому розмірі:

- за 30 календарних днів вересня 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 2 571,70 грн.;

- за 1 календарний день вересня 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 85,72 грн. (2 571,70 грн. / 30 календарних днів);

- за 15 календарних днів вересня 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 1 285,85 грн. (85,72 грн. х 15 календарних днів);

- за жовтень 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 2 571,70 грн.;

- листопад 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 2 571,70 грн.;

- грудень 2010 року сума донарахованого податку разом зі штрафними (фінансовими) санкціями = 2 571,70 грн.

Всього належить до сплати земельного податку: 9 000,95 грн. (1 285,85 грн.+2 571,70 грн.+2 571,70 грн. + 2 571,70 грн.), у тому числі за основним платежем - 7200,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 800,19 грн.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 17 червня 2011 року №0001154210 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 46 144,21 грн., у тому числі за основним платежем на 36 915,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -на 9 228,84 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ОДПС частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "МТС Україна" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 17 червня 2011 року №0001154210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 46 144,21 грн., у тому числі за основним платежем на 36 915,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -на 9 228,84 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної Державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко