Постанова № 25807638, 20.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-6581/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»про визнання недійсними установчих документів та припинення діяльності,

встановив:

16 травня 2012 року Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ у Шевченківському районі) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»(ТОВ «Площа Європи») про визнання недійсними установчих документів та припинення діяльності.

Як видно з позовної заяви, прокурор вбачає порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та порушення інтересів держави, яке полягає в створенні та реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи без наміру досягнення підприємницької мети, яка полягає в одержанні прибутку за рахунок статутної господарської діяльності. Відповідно, наявні підстави для визнання реєстраційних документів юридичної особи недійсними.

Обґрунтовуючи порушення прав держави та правові наслідки їх поновлення прокурор зазначає, що ТОВ «Площа Європи»не є повноцінною господарюючою одиницею, оскільки з огляду на приписи статті 55-1 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання, який має ознаки фіктивності.

Серед іншого, як підставу позову, прокурором наведено обставину порушення кримінальних справ по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах відносно генерального директора контрагента відповідача та фіктивного підприємництва щодо особи, із якою він спільно діяв. Метою спільної діяльності вказаних осіб зазначено незаконне формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток, за податковими накладними отриманими від підприємств, що мають ознаки фіктивності, серед яких і ТОВ «Площа Європи».

Посилається прокурор також на покази директора ТОВ «Площа Європа», який пояснив, що дане підприємство придбав у іншої особи, однак господарської діяльності не здійснював, а всі установчі документи передав своєму знайомому, що мав намір працювати від імені даного товариства.

З наведених обставин позивач вбачає провадження від імені підприємства фіктивної діяльності, а відтак і його фіктивність.

Поряд із цим, позивач посилається на низку статей Господарського кодексу України та статтю 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка, однією з підставою для припинення юридичної особи, передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, позивач просить визнати недійсними установчі документи й державну реєстрацію ТОВ «Площа Європи»(код 32163105) та припинити товариство.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року у справі відкрито провадження, а ухвалою від 17 травня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання, належним чином повідомлене про розгляд справи ТОВ «Площа Європи» повноваженого представника не направило, про причини неявки суд не повідомлено.

Представники прокурора й позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 31 травня 2012 року №1041/9/10114) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та висловили думку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якою передбачено, що у випадку відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»про визнання недійсними установчих документів та припинення діяльності, - у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

ТОВ «Площа Європи»07 жовтня 2002 р. Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, ідентифікаційний номер 32163105; місцезнаходження: 04050 м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, керівник -ОСОБА_3.

Як вбачається з наданої податком органом інформації, на облік в органах державної податкової служби ТОВ «Площа Європи»взято 22 жовтня 2002 року №15968/4324 від 22 жовтня 2002 року.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивач вбачаючи порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та порушення інтересів держави, яке полягає в створенні та реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи без наміру досягнення підприємницької мети, яка полягає в одержанні прибутку за рахунок статутної господарської діяльності, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Зокрема, підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Разом з тим, виходячи зі змісту статей 60, 61 Кодексу адміністративного судочинства України, а також статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»із відповідним позовом в інтересах держави в особі податкового органу може звернутись орган прокуратури.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця встановлені законодавством.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому, судом враховується те, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 55-1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Разом з тим, частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (частина 6 статті 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (частина 7 статті 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у редакції чинній на момент звернення із даним позовом до суду підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, серед іншого, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

У наведеній редакції стаття викладена шляхом внесення до неї змін Законом України №2390-VI від 01 липня 2010, що набув чинності 03 березня 2011 року.

Разом з тим, в редакції Закону чинній на момент набуття ним чинності, а саме на 01 липня 2004 року, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, серед іншого, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

В розрізі наведеного слід звернути увагу на ту обставину, що державну реєстрацію ТОВ «Площа Європа»здійснено до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Однак, відповідно до пункту другого прикінцевих та перехідних положень даного закону, в редакції чинній на момент набуття ним чинності, Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Таким чином, даний закон застосовується до правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, державна реєстрація яких відбулась до набрання ним чинності за загальним правилами, в тому числі із застосуванням принципу дії законів в часі до положень даного закону, що зазнали змін вже після реєстрації відповідних осіб.

Слід зазначити, що, як в тій, так і в іншій редакції Закону, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

В контексті даного припису законодавства слід зазначити, що як вбачається з Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Площа Європи»№1/11 від 16 лютого 2011 року, зі складу Учасників товариства виведено ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, що становить 100 відсотків. Одночасно включено до складу учасників ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі у розмірі 100 відсотків та призначено останнього на посаду керівника товариства з 17 лютого 2011 року. Поряд із цим ОСОБА_3 призначено уповноваженою особою з питань перереєстрації та постановки на облік ТОВ «Площа Європи»в усіх органах державної влади, з можливістю передоручення вищевказаних повноважень.

Таким чином, вбачається, що створене ТОВ «Площа Європи»не ОСОБА_3 та не в період 2011 року.

Тут слід зазначити, що в обґрунтування позову покладено незаконне формування контрагентом відповідача, а саме ТОВ «Укргранекспо»податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток, за податковими накладними отриманими від підприємств, що мають ознаки фіктивності, серед яких ТОВ «Площа Європи».

Зокрема, позивач вказує на порушення постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 12 січня 2012 року кримінальної справи №12/079001 відносно генерального директора ТОВ «Укргранекспо»ОСОБА_5 по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України та відносно ОСОБА_6 по факту фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику шкоду державі, пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 КК України.

Судом досліджено відповідну постанову про порушення кримінальної справи та встановлено, що як вбачається з її змісту, проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що, серед інших, ТОВ «Площа Європи» за період 2011 року для ТОВ «Укргранекспо»будь-яких товарно-матеріальних цінностей не реалізовувало.

Надаючи оцінку доказового значення відповідних обставин, суд звертає увагу на відмінність між провадженням незаконної діяльності товариства та порушеннями допущеними при його створенні та відмінність відповідних правових наслідків.

Так, незаконна господарська діяльність не є порушенням допущеним при створенні товариства, а відтак не може покладатись в основу заявлених позовних вимог, зокрема і в контексті тієї обставини, що створювалось ТОВ «Площа Європи»не нинішнім керівником, і не в період, за який господарська діяльність податковими та слідчими органами характеризується як незаконна. Більш того, така діяльність стосується конкретного періоду роботи товариства і не може, з правової точки зору, створювати правові наслідки для всього попереднього періоду діяльності товариства, в даному випадку, починаючи з 2002 року.

Суд також звертає увагу, на ту обставину, що відомостей про порушення будь-яких кримінальних справ щодо осіб, які мали відношення до господарської діяльності безпосередньо ТОВ «Площа Європи»та пов'язаних з такою господарською діяльністю суду не надано. Відтак, позовні вимоги ґрунтуються виключно на матеріалах досудового слідства одного з контрагентів відповідача.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на письмові пояснення громадянина ОСОБА_3, який є єдиним учасником та директором ТОВ «Площа Європи», відібраних 24 березня 2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Житомирській області в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі №079001/12, про яку зазначено вище.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд, серед іншого, виходить з того, що предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Тут слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства -про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

Тут слід підкреслити, що позивач посилається на статтю 55-1 Господарського кодексу України, у якій мова йде ознаки фіктивності, які дають підстави для звернення до суду із відповідним позовом.

Разом з тим, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, в силу статті 205 КК України, є злочином.

Позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Площа Європи», з причин допущення при її створенні порушень, які не можна усунути. Належних доказів, зокрема обвинувального вироку за статтею 205 Кримінального кодексу України щодо ТОВ «Площа Європи»суду не надано.

Пояснення ж керівника відповідача не є належним доказом на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Наведені вище обставини вказують на відсутність підстав для визнання недійсними установчих документів та державної реєстрації ТОВ «Площа Європи»через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, оскільки не доведено ні факту наявності таких порушень, ні наявності обставин, що свідчать про неможливість їх усунути.

Поряд із цим, враховуючи, що вимоги про припинення юридичної особи ґрунтуються безпосередньо на визнанні недійсною державної реєстрації товариства, через допущені при його створенні порушення, як передбачено статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які не знайшли свого підтвердження, задоволенню відповідна вимога також не підлягає.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги сформовано позивачем, виходячи з приписів законодавства чинного на момент звернення до суду із позовною заявою, а не на момент виникнення спірних правовідносин, що не відповідає принципу дії закону в часі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України

постановив:

в задоволенні адміністративного позову Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Площа Європи»про визнання недійсними установчих документів та припинення діяльності, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак