Постанова № 25807629, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року № 2а-5207/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Представництва «Акціасельц «Алвіго»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0000142204.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представництво «Акціасельц «Алвіго»(надалі –позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви від 25.06.2012 року про зміну позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (надалі–відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0000142204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-5207/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 15 травня 2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів.

В судовому засіданні 15.05.2012 суд, за власною ініціативою, протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на належного –Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби у зв’язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

В судовому засіданні 11.07.2012 суд протокольно ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі поданого сторонами клопотання в порядку ч.4 ст.122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведена документальна планова перевірка Постійного представництва «Акціасельц «Алвіго»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.07.2008 по 30.06.2011, валютного законодавства за період з 19.02.1998 по 30.06.2011.

За наслідком проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.10.2011 №11910/22-04/21685025.

Як вбачається з висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Акціасельц «Алвіго»наступних положень податкового законодавства, а саме:

­ пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.13.8, ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями та п. 160,8 ст.160 Розділу III Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29288 грн.;

­ розділ І Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом ДПА України від 31.07.1997 року №274 із змінами та доповненнями та п.16.11 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями);

­ п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України у зв’язку з тим, що постійним представництвом «Акціасельц Алвіго»у перевіряємому періоді не подавалась податкова звітність (Декларації з податку на прибуток підприємств) до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва: - за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 рік, за 3-й квартали 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, II квартал 2011 року.

З огляду на вказані порушення, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва винесено спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 10.11.2011р. №0000142204, згідно якого сума податкового зобов'язання складає 36 941 грн., в тому числі за основним платежем 29288,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 7653,00 грн).

Правова позиція Відповідача, з посиланням на обставини, викладені в Акті перевірки полягає в тому, що за перевіряємий період з 10.07.2008р. по 30.09.2011р. нерезидент АТ «Алвіго»(Естонія) проводив комерційну господарську діяльність на території України через своє постійне представництво «Акціасельц Алвіго»(код ЄДРПОУ 21685025), шляхом експлуатації та обслуговування багатофункціонального адміністративно-громадського будинку і земельної ділянки, на якому розташована дана будівля та звільняв від оподаткування прибуток отриманий на території України на підставі міжнародної Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування.

Так, перевіркою встановлено, що Договір на купівлю нежитлового будинку за адресою м. Київ, вул. Виборзька, 42-А (літера Г) укладено нерезидентом - АТ «Алвіго»(Естонія).

Таким чином, право власності на нежилий адміністративний будинок по вул. Виборзька, 42-А (літера Г) в м. Києві належить саме АТ «Алвіго»(Естонія).

В ході проведення перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було надано запит від 12.10.2011р. №30247/10/22-411 керівнику постійного представництва з приводу того, чи не перебувають будівля та земельна ділянка (за адресою: вулиця Виборзька №42-а, м.Київ) в заставі та чи не передані дані основні засоби в оренду (суборенду) резидентам (нерезидентам) України.

Листом від 19.10.2011р. представництво надало відповідачу пояснення, з яких вбачається, що Представництво «Акціасельц «Алвіго»не є власником будівлі по вул. Виборзька №42-а та земельної ділянки за тією ж адресою, так як не є юридичною особою і не може набувати прав та обов'язків, діє від імені Нерезидента, а отже і не може знати чи передані дані основні засоби в оренду (суборенду) та чи не обтяжені заставою.

Однак, Відповідач посилається на інформаційну базу даних ДПІ у Солом'янському районі м. Києва АІС ОР, згідно якої, за адресою нежилого адміністративного будинку м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, що належить на правах власності нерезиденту - АТ «Алвіго»(Естонія) зареєстровано ряд юридичних осіб резидентів.

Таким чином, контролюючий орган робить висновок про те, що нерезидент через своє постійне представництво проводить обслуговування багатофункціонального адміністративно-громадського будинку, тобто будівля за адресою вул. Виборзька, 42а в м. Києві та земельна ділянка за цією адресою є місцем управління та проведення господарської діяльності на території України.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що станом на кінець перевірки дебіторська заборгованість позивача становить 375 881,66грн.

З огляду на викладене, податковий орган відзначає, що представництво нерезидента АТ «Алвіго»повинно було подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється нерезидентом на території України через своє постійне представництво.

Відтак, перевіркою встановлено порушення п.13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 160.8 ст.160 Податкового кодексу України в зв'язку з заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 29288 грн.

Підсумовуючи власні доводи що правомірності спірного ППР, ДПІ зазначає, що згідно з вимогами п. 16.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), а також п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу України та п.1.3 Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво: «...Нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом».

Однак, як зазначає відповідач, Постійне представництво «Акціасельц «Алвіго» за перевіряємий період не надавало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Декларації з податку на прибуток за податкові періоди : І кв.2010 року, півріччя 2010 року, 3-й кв.2010 року, 2010 рік, І кв. 2011 року, II квартал 2011 року.

З урахуванням вищезазначеного, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва ДПС стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Представництва «Акціасельц «Алвіго».

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва є таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок не включення до складу валового доходу Представництва грошових коштів, отриманих від головної компанії нерезидента, як безповоротної фінансової допомоги.

Вказана обставина підтверджується доводами контролюючого органу, що викладені на ст. 7 Акту перевірки, згідно яких за перевіряємий період постійним представництвом отримано від материнської компанії кошти на загальну сум 392042грн. (в т.ч. 30086,94 – дол. США та 17388 Євро).

Як вбачається з розрахунку оподаткованого прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом, що зазначений в Таблиці №9 Акту перевірки, за перевіряємий період Позивач отримав від АТ «Алвіго»коштів на загальну суму 392 043,00 грн.

Проте, Відповідач визначає як об'єкт оподаткування лише 117 612,00 грн.

На думку Відповідача, в даному випадку, при визначені об'єкта оподаткування слід керуватися п. 13.8. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р., яким визначено, що «у разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний Нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.»

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Відповідача, ДПІ у Солом’янському р-ні. м. Києва по визначенню об'єкта оподаткування Позивача застосовувався наступний розрахунок:

1. 392 043,00 грн. * 0,7 = 274 430,10 грн.;

2. 392 043,00 грн. - 274 430,10 грн. = 117 612,90 грн.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з правомірністю визначення об’єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 117612,90грн., що і став основою для донарахування позивачу суми грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 29288,00грн., мотивуючи це наступним.

Так, відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Під терміном «постійне представництво», згідно з пунктом 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Представництво фірми «Алвіго», Естонська республіка, зареєстровано в Україні без права юридичної особи з метою забезпечення діяльності іноземної юридичної особи на території України.

Компанія «Алвіго», республіка Естонія, є власником нерухомого майна, яке знаходиться на території України.

Рішенням нерезидента «Алвіго»затверджено Положення про представництво фірми «Акціасельц «Алвіго»в Україні, пп. 2.1 якого передбачено, що завданням Представництва є захист інтересів Компанії «Алвіго», здійснення представницьких функції, в тому числі підготовчого та додаткового характеру.

Відповідно до пп.3.1 Положення Представництво не є юридичною особою і не займається господарською діяльністю, а також іншою діяльністю з метою отримання прибутку.

Відповідно до пп. 3.7 Положення Представництво фінансується виключно за рахунок Головної компанії нерезидента «Алвіго». Ніяких інших джерел доходів Представництво не має.

В даному випадку, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 1.17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. в редакції діючої за перевіряємий період, постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Проте, незважаючи на вищевикладене, Відповідач прийшов до помилкового висновку стосовно взаємозв’язку обставини, за якою Позивач сплачує земельний податок за земельну ділянку, що знаходиться по вул. Виборзька, 42 в м. Києві, але яка перебуває в орендному користуванні у нерезидента та того, що Нерезидент через своє представництво шляхом експлуатації та обслуговування адміністративного будинку розташованого по вул. Виборзька, 42 в м. Києві, нібито, здійснює свою господарську діяльність на території України.

При цьому, Відповідач в Акті перевірки зазначає, що будь-яка інформація щодо укладення Позивачем договорів про надання комунальних послуг з ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», тощо, по обслуговуванню зазначеної будівлі, у Відповідача відсутня.

Також, на думку Відповідача відомості про те, що нерезидент - акціонерне товариство «Алвіго», є власником вищевказаної адміністративної будівлі є ще одним доказом того, АТ «Алвіго»здійснює через своє представництво комерційну діяльність на території України.

Однак, суд вважає за необхідне відзначити те, що твердження Відповідача стосовно передання Позивачем приміщення в орендне користування третім особам є недоведеними в належний спосіб.

Адже, як встановлено в ході розгляду справи, а відповідачем не спростовано, що ані Позивач, ані нерезидент жодних договорів оренди адміністративних приміщень по вул. Виборзька, 42 в м. Києві не укладали та жодних коштів за, нібито, таку оренду не отримували.

Ігноруючи вказані обставини, Відповідач під час розгляду справи підтримує доводи Акта перевірки та визнає Позивача в розумінні п. 1.17. Закону про оподаткування прибутку підприємств, як постійним місцем діяльності нерезидента.

Стосовно доводів Відповідача з приводу того, що нерезидент через своє постійне представництво проводить обслуговування багатофункціонального адміністративно-господарського будинку та земельної ділянки за адресою: вул. Виборзька, 42а в м Київ, а отже, вказане свідчить про місце управління та проведення господарської діяльності на території України нерезидента, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18.1. ст. 18 Закону про оподаткування прибутку підприємств, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Так, відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно», ратифікованої 13.09.1996 року, під терміном "постійне представництво" розуміють постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

Згідно п. 2 ст. 5 Конвенції, термін "постійне представництво", зокрема, включає: а) місце управління.

При цьому, пунктом 4 вказаної статті Конвенції передбачено наступне: «Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:

­ утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер».

Більш того, в підтвердження того, що місце управління нерезидента не знаходиться на території України й того, що нерезидент не здійснює ані основної ані допоміжної господарської діяльності на території України через своє представництво (Позивача), позивачем надано до суду Довідку, засвідчену Торгово-промисловою палатою Естонії та довідку резидентства, засвідчену Податковим та митним департаментом Естонії.

На думку суду, правовий аналіз вказаних документів дає змогу погодитись з доводами позивача з приводу того, що АТ «Алвіго»є резидентом Естонії, здійснює свою діяльність безпосередньо в Естонії й всі органи управління АТ «Алвіго»знаходяться також в Естонській республіці.

Крім того, як вже зазначалось, функції та завдання Позивача, як представництва АТ «Алвіго»зазначені в Положенні про представництво «Акціасельц «Алвіго», в якому чітко визначено, що представництво «Акціасельц «Алвіго»здійснює допоміжну діяльність для АТ «Алвіго»на території України.

Відповідно до ст. 21 Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Із зазначеного слідує, що будь-які доходи, отримані постійним представництвом нерезидента - резидента Естонської республіки, яке не підпадає під визначення постійного представництва у розумінні Конвенції оподатковуються лише в Естонської Республіці.

З метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин по справі, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам Відповідача стосовно «безповоротної фінансової допомоги», що надана Позивачу.

Так, відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, зі змісту наведеної норми вбачається, що для безповоротної фінансової допомоги характерними ознаками є те, що сума коштів передається платнику податків у власність, і передана платнику податків сума коштів не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Згідно акта перевірки, спірні грошові кошти від фірми –нерезидента, що надходили на валютний рахунок Представництва та, як зазначено на ст.7 Акту, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої постійним представництвом, мають бути включені до валового доходу.

Отримані від нерезидента кошти Представництво, у відповідності з Положенням, використовувало для власних нужд та обслуговування об'єкту нерухомого майна, який належать власнику наданих коштів - Компанії нерезиденту «Алвіго», що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, а також те, що відповідачем не доведений, а судом не встановлений факт отримання представництвом будь-яких грошових коштів в рамках виконання господарських зобов’язань з джерелом походження з України, наявності укладених представництвом угод, суд вважає помилковим висновки акта перевірки про те, що Представництво здійснює господарську діяльність на території України, шляхом надання суб'єктам господарювання в оренду нежитлових приміщень, а відповідачем зворотнього не доведено.

До того ж, спірні грошові кошти перераховано Компанією для забезпечення власної господарської діяльності та утримання власних об'єктів нерухомого майна, а тому вони не можуть розцінюватися як безповоротна фінансова допомога, у розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в даному випадку фактично відбулася передача коштів всередині однієї юридичної особи, тобто без переходу права власності на такі кошти від однієї особи до іншої, що є однією із визначальних ознак поняття «безповоротної фінансової допомоги».

За таких обставин, суд, з посиланням на пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в даному випадку, вважає відсутніми передбачені законом підстави, що б давали змогу погодитись з висновками, викладеними в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підсумовуючи зазначене, суд зазначає, що грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою Позивачу не є джерелом походження з України і ця операція не може розглядатись як господарська діяльність представництва нерезидента на території України, спрямована на отримання доходу.

Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Твердження відповідача щодо наявності порушень розділу I Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом ДПА України від 31.07.1997 року №274 (із змінами та доповненнями) та п.16.11 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) та п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України, у зв’язку з неподанням представництвом “Акціасельц «Алвіго” податкової звітності (Декларації з податку на прибуток підприємств) до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва: - за перший квартал, півріччя, третій квартал 2010, 2010 рік, перший квартал 2011, другий квартал 2011, Окружним адміністративним судом м. Києва визнається хибним.

Так, в процесі розгляду цієї справи, як вже було зазначено вище, відповідачем, в порушення положень глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду жодних доказів та належного правового обґрунтування, а судом не встановлено того, що представництво “Акціасельц «Алвіго” відповідає критеріям постійного представництва, визначеним у пункті 1.17. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункті 14.1.193. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України. Крім того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено провадження діяльності АТ «Алвіго», що є резидентом Естонії, на території України через таке своє постійне представництво.

Окрім того, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не надано суду доказів реєстрації представництва «Акціасельц «Алвіго», як постійного представництва АТ «Алвіго»резидента Естонії.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1020 грн. за неподання до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва податкової звітності (Декларацій з податку на прибуток підприємств) за перший квартал, півріччя, третій квартал 2010, 2010 рік, перший квартал 2011, другий квартал 2011, визнається Окружним адміністративним судом м. Києва протиправним.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Представництва «Акціасельц «Алвіго», в даному випадку, підлягають задоволенню, а податкове повідомлення–рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000142204 від 10.11.2011 року –скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Представництва «Акціасельц «Алвіго»- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 10.11.2011р. №0000142204.

3. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 369,41 (триста шістдесят дев’ять) грн. 41 коп. на користь Представництва «Акціасельц Алвіго»(код ЄДРПОУ 21685025, адреса: 03067, м. Київ, вулиця Виборзька, 40а) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 03151, м.Київ, вул. Смілянська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович