Ухвала суду № 25805091, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4289/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.12р. у справі №2а-4289/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Міромікс Юнайтед»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.12р. № 0000652202, № 0000642202, № 0000271705.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови не враховано, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивних, а тому господарські операції з такими контрагентами не можуть бути відображені у податковому обліку позивача. Окрім того, апелянт вважає, що порушення позивачем вимог пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV щодо несвоєчасного подання податкового розрахунку резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, термін подання якого минув ще у грудні 2009 року, є підставою для висновку про заниження грошового зобов'язання з цього податку.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких відхиляє доводи та вимоги скарги, вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою та законною.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.11р., за результатами якої складено акт перевірки № 88/23-6/30782174 від 23.02.12р.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 19.03.12р.:

№ 0000642202, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 4 698 615 грн., в тому числі: 3 758 892 грн. основного платежу та 939 723 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

№ 0000652202, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 693 518 грн., в тому числі: 3 754 814 грн. основного платежу та 938 704 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

№ 0000271705, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 127 670 грн., в тому числі: 102 000 грн. основного платежу та 25 670 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як свідчать матеріали перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV.

Так, висновок щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, податковий орган обґрунтовує виключно тим, що контрагенти позивача - ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»та ТОВ «ХІТТЕХНІКА»зареєстровані на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись господарською діяльністю, а тому укладені позивачем з цими Товариствами правочини не спричиняють реальних правових наслідків, є нікчемними. Господарські операції позивача з «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», на думку податкового органу, також носять фіктивний характер, оскільки останніми не було відображено у своєму податковому обліку операції з продажу позивачу комп'ютерної техніки.

Заниження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 102 000 грн. ДПІ обґрунтовує тим, що позивачем станом на 27.01.12р. не подано податковий розрахунок резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, термін подання якого минув ще в грудні 2009 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у частині податкових повідомлень-рішень з ПДВ та податку на прибуток , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання контрагентами комп'ютерної техніки та надання послуг з програмного забезпечення в межах та для господарської діяльності позивача, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, виданих зареєстрованими на час їх виписки суб'єктами господарської діяльності - платниками податку, відтак податковим органом не доведено належними та достатніми доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у частині податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання позивача, як податкового агента, виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 168/97-ВР).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», ТОВ «ХІТТЕХНІКА».

Даний факт не спростований податковим органом належними засобами доказування в ході судового розгляду справи.

Так, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; роздрібна торгівля побутовими електроприладами, радіо-та телеапаратурою; роздрібна торгівля офісними та комп'ютерним устаткуванням; діяльність зв'язку; оброблення даних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбавав у ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», ТОВ «ХІТТЕХНІКА»комп'ютерну техніку.

Так, у перевіряємому періоді позивачем було придбано у ТОВ «КАБУС»товар (комп'ютерну техніку, комплектуючі, сервери) на загальну суму 3 786 415,74 грн., у т.ч. ПДВ -631 069,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на отримання товару, рахунками -фактурами, податковими накладними, які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч.ч. 2 ст. 9 цього ж Закону N 996-XIV.

В оплату вартості комп'ютерної техніки, позивач перерахував на рахунок ТОВ «КАБУС»грошові кошти, що підтверджується довідкою банку та банківськими виписками.

Матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «КАБУС»комп'ютерної техніки, зокрема в матеріалах справи наявні видаткові накладні виписані позивачем на адресу ТОВ «Сервіс-ІТ», ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна», ПАТ «МТС Україна», ДП «Кюне і Нагель»та інші.

Між ТОВ «Міромікс Юнайтед»та ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»було укладено договір довгострокового постачання товарів № К-107/9 від 01.07.09р., згідно якого постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору передавати на умовах, передбачених даним Договором, комп'ютерне обладнання, комплектуючі, програмне забезпечення у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вищезазначений товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1. Договору, а/с 67, том ІІ).

На виконання даного договору ТОВ «Міромікс Юнайтед»у перевіряємому періоді отримало від ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС» товари та послуги на загальну суму 9 772 956,14 грн., у т.ч. ПДВ -1 628 826,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими видатковими, податковими накладними, рахунками -фактурами на оплату. Надання ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»позивачу послуг з тестування коректності роботи опції VMware, підключення нових сховищ даних, тестування на серверах, налаштування та впровадження програмного забезпечення, дискової підсистеми та її компонентів, тощо, підтверджується наявними у матеріалах справи двосторонніми актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) № 00121101 (а/с 148, том ІІ) на суму 108 738 грн., в т.ч. ПДВ 18 123 грн., № 00121802 (а/с 141,том ІІ) на суму 247 500 грн., в т.ч. ПДВ 41 250 грн., № 0093003 (а/с 160, том ІІ) на суму 190 110 грн., в т.ч. ПДВ 31 685 грн., № 022801 від 28.12.09р. на суму 81 198 грн., в т.ч. ПДВ 13 533 грн.

В оплату за придбану комп'ютерну техніку та надані послуги, позивач перерахував на рахунок ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»грошові кошти, що підтверджується довідкою банку та банківськими виписками та не заперечується ДПІ.

Матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаної у ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»комп'ютерної техніки (видаткові накладні на адресу ТОВ ВКФ «ОЛІР», ТОВ «Торговий дім «Еталон», ПАТ «ОТП «Банк», ВАТ «ХДІ страхування»).

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, придбання позивачем комп'ютерної техніки мало місце у ТОВ «БЕЛЬФОР»на загальну суму 3 664 939,97 грн., у т.ч. ПДВ -610 823,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, рахунками -фактурами на оплату та доказами перерахування на рахунок ТОВ «БЕЛЬФОР»грошових коштів ( довідка банку та банківські виписки).

При цьому, матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «КАБУС»комп'ютерної техніки АКІБ «Укрсиббанк», ЗАТ «АТ «Каргілл», ТзОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Е-КОМ»(видаткові, податкові накладні).

У перевіряємому періоді позивачем було також придбано у ТОВ «ХІТТЕХНІКА»товар (комп'ютерну техніку) на загальну суму 3 411 437,52 грн., у т.ч. ПДВ -568 572,92 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, рахунками -фактурами на оплату та доказами перерахування на рахунок ТОВ «ХІТТЕХНІКА»грошових коштів ( довідка банку та банківські виписки).

Так, між ТОВ «Міромікс Юнайтед» та ТОВ «ГОРИЗОНТ»було укладено контракт № 1411-ІІ від 14.11.08р., згідно з яким покупець замовляє і сплачує технічні та програмні засоби (ТПЗ) у кількості та асортименті узгодженим сторонами, а продавець виконує постачання, комплектування, перевірку працездатності та здачу ТПЗ покупцю, а також їх гарантійне обслуговування протягом встановленого терміну (п.1.1, 1.2. Контракту, а/с 2 том ІІ).

На виконання даного договору, позивачем було придбано у ТОВ «ГОРИЗОНТ»товар на загальну суму 377 544 грн., у т.ч. ПДВ -62 924 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, рахунками -фактурами на оплату та доказами перерахування на рахунок ТОВ «ГОРИЗОНТ»грошових коштів ( довідка банку та банківські виписки).

У перевіряємому періоді позивачем було придбано у ТОВ «ТУРІОН»товар (комп'ютерне обладнання) на загальну суму 933 864,18 грн., у т.ч. ПДВ -155 644,03 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, рахунками -фактурами на оплату та доказами перерахування на рахунок ТОВ «ТУРІОН»грошових коштів ( довідка банку та банківські виписки).

Матеріалами справи також підтверджується і факт придбання позивачем у ТОВ «ЛЕБАРОН» комп'ютерної техніки на загальну суму 1 809 734,10 грн., у т.ч. ПДВ -301 622,35 грн., та у ТОВ «ЄВРОДІМ СВ»на загальну суму 477 153,30 грн., у т.ч. ПДВ -79 525,55 грн. та подальшої її реалізації суб'єктам господарської діяльності.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ХІТТЕХНІКА», ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Доводи апелянта відносно фіктивної діяльності ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ХІТТЕХНІКА», з покликанням на те, на те, що вказані товариства зареєстровані на підставних осіб, що підтверджується поясненнями останніх не можуть бути достатнім доказом нездійснення вищевказаних господарських операцій, оскільки по-перше, з тих пояснень, що наведені у акті перевірки, не вбачається, що товар не поставлявся, чи що Товариствами взагалі не здійснювалась господарська діяльність, по-друге, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення порядку реєстрації юридичних осіб - контрагентів. Так, до контрагента особи, зареєстрованої з порушенням законодавства, навіть якщо таке і мало місце, за змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»не можуть застосуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

На час здійснення фінансово-господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами, останні були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до діючого законодавства України.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Натомість, матеріали справи містять докази того, що такі господарські операції мали реальний, товарний характер.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ХІТТЕХНІКА»ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, що в свою чергу, не може братися судом до уваги, як належний та допустимий доказ.

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2011 року відносно директора ТОВ «КАБУС» не є вироком суду та не може встановлювати обставини, які не підлягають доказуванню.

З вказаної постанови суду, як письмового доказу, вбачається лише факт звільнення ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Кабус») від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, а не оцінка господарських взаємовідносин ТОВ «Кабус»з позивачем.

Щодо посилань податкового органу про не відображення ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ» у своєму податковому обліку господарських операцій з позивачем, а також на те, що деякі з цих підприємств на час перевірки позивача мають нульовий стан платника згідно бази даних автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.1.3 ст.1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа -платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01. 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та його контрагентами «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ»у зв'язку з невідображенням останніми господарських операцій з позивачем у податкових деклараціях не заслуговують на увагу.

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги реальність господарських операцій, за якими позивач сформував податковий кредит та валові витрати висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток - неправомірний.

Щодо нарахування ТОВ «Міромікс Юнайтед»дивідендів та сплати до бюджету з нарахованої суми дивідендів суми податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з протоколом № 11/09 від 02.09.09р. на підприємстві позивача були нараховані дивіденди засновникам підприємства. З нарахованої суми дивідендів було утримано та сплачено до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 102 000 грн., чого не заперечує та не спростовує апелянт. Самостійно нарахований та сплачений податок з доходів фізичних осіб на дивіденди, ТОВ «Міромікс Юнайтед» в повному обсязі відобразило в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2009 року в окремих рядках з ознакою доходу «12-дохід у вигляді дивідендів та роялті».

Доводи апелянта про те, що станом на 27.01.12р., ТОВ «Міромікс Юнайтед»не поданий податковий розрахунок резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, термін подання якого минув ще в грудні 2009 року, не є підставою для висновку про заниження цього податку, оскільки податкові зобов'язання позивача, як податкового агента, виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією - відсутні.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.12р. у справі №2а-4289/12/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.12р. у справі №2а-4289/12/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.