Ухвала суду № 25803829, 28.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р.Справа № 2а-4961/11/2170

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

при секретарі Артеменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

13.10.2011 року Дочірнє підприємство «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (далі - ДП «Агрокомплекс Рубанівський») звернулось з позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000242301 та № 0000252301 від 24.06.2011р. Відповідно до повідомлення-рішення № 0000242301 позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 218 052,84 грн.; відповідно до повідомлення-рішення № 0000252301 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 193 375,0 грн. Вказані рішення прийняті відповідачем на підставі висновків акту планової виїзної перевірки від 07.06.2011 року. Підставою для визначення податкового зобов'язання став факт визнання ДПІ нікчемними угоди позивача з його контрагентом ПП «МінАгро». Не погоджуючись з таким висновком ДПІ, позивач зазначає, що на підтвердження своєї добросовісності та реальності правочинів з ПП «МінАгро» були надані первинні документи, що свідчать про придбання зерна, його перевезення та зберігання на підприємстві, переробку цього зерна та відвантаження готової продукції з вказаного зерна.

ДПІ заперечувало проти позову та зазначало, що угоди між позивачем та ПП «МінАгро» є нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків. В ході перевірки у позивача не виявлені документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Агрокомплекс Рубанівський» ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

З 29.04.2011р. по 31.05.2011р. працівниками ДПІ проводилась планова виїзна перевірка ДП «Агрокомплекс Рубанівський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

В ході перевірки згідно висновків акту № 014/2301/31187041 від 07.06.2011р. встановлено, зокрема, порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України), а саме:

- суми валових витрат по правочинах здійснених з ПП «МінАгро» всього в сумі 918 800 грн., в т.ч. в грудні 2010р. на суму 918 800 грн. та в порушення п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «про податок на прибуток» від 28.12.94р. (із змінами та доповненнями), ДП «Агрокомплекс «Рубанівський» завищило витрати на придбання товарів (робіт, послуг);

- суми податкового кредиту по правочинах здійснених з ПП «МінАгро» всього в сумі 123 760 грн., в т.ч. у грудні 2010р. на суму 12 760 грн. та в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), ДП «Агрокомплекс Рубанівський» завищило суму податкового кредиту за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на суму 123 760 грн.

Підставою для цього став висновок, зроблений ДПІ про те, що у перевіряємому періоді між ДП «Агрокомплекс Рубанівський» та ПП «МінАгро» було укладено договори від 16.12.2010р за № 6 та від 22.12.2010р. за № 7, відповідно до яких ПП «МінАгро» зобов'язувалось передати у власність ДП «Агрокомплекс Рубанівський» пшеницю врожаю 2009 року на загальну кількість 651 800 тонн. Проте, зазначені договори відповідач вважав нікчемними, оскільки вони не спричинили реального настання правових наслідків. При цьому, документи, що були надані на підтвердження здійснення зазначених договорів, складені з порушенням встановленого порядку. Крім того, відсутність у ПП «МінАгро» основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання, необхідних трудових ресурсів унеможливлює створення необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

На підставі акту перевірки були складені податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011р. Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000242301 на підставі встановленого порушення п.п.3.1.1 ст. 3 п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1 , п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшена сума грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 174 442,27 грн., та за штрафними санкціями - 43 610,57 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000252301 на підставі встановленого порушення пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток в розмірі 154 700 грн., а за штрафними санкціями - 38 675 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування понесених витрат. При цьому суд зазначав, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до валових витрат податкового кредиту є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що він зроблений з врахування вимог закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.3.9 п.5.3.ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в т.ч. договори, накладні, рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2010р. між ДП «Агрокомплекс Рубанівський» та ПП «МінАгро» був укладений договір купівлі-продажу пшениці врожаю 2009 року кількістю 203 180 тонн на загальну суму 339 310,6 грн. Також 21.12.2010р. між цими сторонами укладений договір купівлі-продажу пшениці врожаю 2009 року кількістю 448 620 тонн на загальну суму 762 299,42 грн.

Відповідно до п.3.1. зазначених договорів поставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця.

Під час перевірки позивачем були надані відповідні товарно-транспортні накладні. Але відповідачем було з'ясовано, що перевезення товару здійснювали ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 Останні повідомили на запит ДПІ, що перевезення відповідно до зазначених накладних не здійснювали, зазначені в них автомобілі та наймані працівники відсутні.

Крім того, товарно-транспортні накладні складені з порушенням встановленого порядку, а саме: в деяких з них не зазначено перевізника товару та місце навантаження товару; не зазначено відомості щодо посвідчення про якість або сертифікат.

Неповне та недостовірне відображення інформації в ТТН має наслідком відсутність документального підтвердження фактичного руху товарів від продавця до покупця та наявність помилок у відображенні результатів господарської операції у бухгалтерського та податковому обліку.

15.03.2011 року СВ ПМ ДПА у Херсонській області порушена кримінальна справа відносно директора ПП «Мін Агро» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Як встановлено досудовим слідством, підозрюваний в період з 01.12.2010 року по 29.01.2011 року, діючи згідно плану, особисто розробленого та призначеного для ухилення від сплати податків, здійснював безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат ПП «Мін Агро», виписаних від імені ПП «Стилет Юг» та ПП «Альтекс-Юг», що мають ознаки фіктивності. В теперішній час кримінальна справа знаходиться на розгляді в суді. Як пояснили представники сторін в ході розгляду справи, ПП «Мін Агро» придбавав у своїх контрагентів пшеницю. Наведене свідчить про відсутність належного підтвердження придбання товарів від контрагентів далі в ланцюгу постачання, що вказує на безтоварність таких операцій.

Надання позивачем доказів використання покупного зерна пшениці для використання у власній господарські діяльності не підтверджує, що для цього було використано, в тому числі, зерно пшениці, придбане у ПП «Мін Агро».

Відсутність у ПП «Мін Агро» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності внаслідок відсутності основних засобів, складських приміщень, транспортного обладнання, трудових ресурсів з врахуванням вищенаведеного, на думку судової колегії, свідчить про те, що позивач не міг отримати та не отримував товар від ПП «Мін Агро», та, відповідно, не міг використовувати його у своїй господарській діяльності.

Згідно акту перевірки, крім операції з ПП «Мін Агро», на зменшення валових витрат вплинуло те, що позивач не підтвердив належними первинними бухгалтерськими документами та розрахунками витрати на придбання товарів на суму 176 214,00 грн., витрати на оплату праці в розмірі 63 065,00 грн., витрати на оплату соціальних внесків в розмірі 17 917 грн. (стор.28-29 акту перевірки). Зазначені документи не надані позивачем і до суду, в зв'язку з чим суд вважає правомірним зменшення задекларованих валових витрат позивача на суму документально не підтверджених витрат.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество»- залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В. Кравченко