Постанова № 25802694, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/245/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдер-ЛТД»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012304/1 від 03.01.2012р., яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011р. у сумі 15055,14грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі наказу від 01.11.2011р. №1221 та направлення від 05.12.2011р. було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "Холдер ЛТД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за вересень 2011 року.

За результатами документальної перевірки було складено акт №1404/23-37139124 від 14.12.2011р., згідно висновків якого, перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Холдер-ЛТД»у декларації за вересень місяць 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 7006,86 грн. та відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2011 року у сумі 15055,14 грн. за порушення п.200.5 Податкового кодексу України.

Перевіркою було встановлено, що TOB "Холдер - ЛТД" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 23.05.2011 року. Бюджетне відшкодування позивачем сформовано за рахунок від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у серпні 2011 року, що виникло в результаті придбання:

- нежитлових будівель (склад «А», склад «Б», склад «И», склад «К») за адресою м. Ніжин, вул. Пржевальського, буд.7/4 на суму ПДВ 6980,00 грн. та реєстрація права власності на суму ПДВ-26,86грн, а всього ПДВ - 7006,86 грн.;

- будівельних матеріалів, необхідних для проведення реконструкції нежитлового приміщення фарбувально-оздоблювального цеху по вул. Київська, 140 Б, придбаного у травні 2011 року, в т.ч. ПДВ в сумі 15055,14 грн..

Оскільки ТОВ «Холдер-ЛТД»проводило реконструкцію нежитлового приміщення фарбувально-оздоблювального цеху по вул. Київська, 140 Б, і станом на 01.09.2011 року в експлуатацію даний об'єкт не був введений в експлуатацію та обліковувався на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», податковим органом зроблено висновки, що ТОВ «Холдер-ЛТД»не має права на суми від'ємного значення ПДВ в розмірі 15055,14 грн.

На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000012304/1 від 03 січня 2012 року, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15055,14 грн. за вересень 2011 року.

Позивач , оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, мотивує позовні вимоги тим, що згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на бюджетне відшкодування платники податку на додану вартість, зареєстровані менш ніж за 12 календарних місяців, за винятком нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Оскільки будівля фарбувально-оздоблювального цеху по вул. Київська, 1406, на думку позивача, є основним засобом, то він мав право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що капітальні інвестиції належать до основних засобів, а тому нежитлова будівля - фарбувально-оздоблюваний цех, який перебуває на рядку 15 «Капітальні інвестиції», належить до основних засобів, а відтак ТОВ «Холдер ЛТД»мало право на формування податкового кредиту в зв'язку з купівлею зазначеної будівлі та проведенням її реконструкції.

Даючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами , колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з пп.14.1.138 ст.14 Податкового кодексу України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

До основних засобів (за умови дотримання всіх установлених критеріїв) прирівнюються також запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр.

Крім того, у зазначеному підпункті міститься перелік прямих винятків щодо об'єктів, які не можуть бути класифіковані як основні засоби, а саме:

-вартість землі;

-незавершені капітальні інвестиції;

-автомобільні дороги загального користування;

-бібліотечні і архівні фонди;

-матеріальні активи, вартість яких не перевищує 2500 грн. (у 2011 році -1000 грн.);

-невиробничі основні засоби та нематеріальні активи.

Відповідно до Державного класифікатора України, затверденого наказом Держстандарту України від 19.08.1997р. №507 ( КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ДК 013-97) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженою наказом Міністерства фінансів України N 291 від 30 листопада 1999 р., Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 р. .

Відповідно до якого за дебетом рахунку 10 «Основні засоби»відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

З викладеного вбачається, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст.200 ПК України є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Оскільки позивачем понесені витрати на модернізацію об'єкта нерухомості в бухгалтерському обліку відображено на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», то податковий орган правомірно відмовив позивачу в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15055,14 грн. за вересень 2011 року

Суд першої інстанції належної оцінки обставинам справи не надав та припустився помилки, ототожнюючи поняття основних фондів з основними засобами та не звернув увагу на специфіку їх відображення в бухгалтерському обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдер-ЛТД»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.