Постанова № 25802628, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17291/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит-Інвест»та Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Інвест»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Позивач ТОВ «Фаворит-Інвест»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 року № 0001122304,0001132304, 0006352305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва №0006352305 від 08.11.2011 року про нарахування 19 720 грн. штрафних санкцій за порушення правил використання РРО, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Фаворит Інвест»подав апеляційну скаргу в якій просить частково скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва також подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

25.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Фаворит Інвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року про що складено акт № 554/2304/35200139 від 25.10.2011 року, яким встановлено наступні порушення, зокрема: п.1.32 ст.1, п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994р. та п.135 ст. 125, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податку на прибуток у сумі 7 335 030,69 грн за періоди:

2 квартал 2010 р -724 732,24 грн;

3 квартал 2010 року - 1 302184 грн;

4 квартал 2010 року - 1 740 764,37 грн;

1 квартал 2011 року - 1 775 879,53 грн;

2 квартал 2011 року - 1 791 470,55 грн.

Пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 5 495 678,74 грн за періоди:

травень 2010 року - 236 009,92 грн;

червень 2010 року - 343755,87 грн;

липень 2010 року - 269 993,01 грн;

серпень 2010 року - 327 707,72 грн;

вересень 2010року - 444046,47 грн;

жовтень 2010 року - 535 963,72 грн;

листопад 2010 року - 472 582,72 грн;

грудень 2010 року - 384 065,05 грн;

лютий 2011 року - 452 912,50 грн;

березень 2011 року - 470 841,69 грн;

квітень 2011 року - 520 129,90 грн;

травень 2011 року - 439 510,76 грн;

червень 2011 року - 598 159,41 грн.;

Пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з фізичних осіб»- сума заниження податку з доходів фізичних осіб становить 15 750 грн.

Пп. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року -не оприбутковано в касу підприємства 1420 грн.

П.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині нездійснення розрахування фіскальних звітних чеків, всього 58 штук.

На підстави акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0001122304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 335 031 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 941 921 грн; від 08.11.2011 року № 0001132304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 495 679 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 753 532 грн; від 08.11.2011 року № 0006352305 яким відносно позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення правил використання РРО в розмірі 19 720 грн.

Як зазначено в акті перевірки, заниження податку на прибуток, що стало підставою для заниження ПДВ, є результатом безпідставного включення до валових втрат витрати, не пов'язані з придбанням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції товарів (робіт, послуг), господарських операцій (господарсько-правових угод) у взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», ТОВ «Виробнича фірма «Будмайдан», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Фароза інтер-інвест ком».

Підставою для такого висновку стали: протокол допиту свідка ОСОБА_2, інформації, отриманої від Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людей МВС України, зокрема листа від 19.08.2001 року, інформації, отриманої від даного Департаменту щодо допиту свідка, який працював в ТОВ «Автопартнерс», даними про те, що контрагенти позивача -ТОВ «Будмайдан»та ТОВ «Автопартнерс»до органів ДПС не звітують відповідно за 3 квартал 2010 року по податку на прибуток та починаючи з лютого 2011 рік, дані про чисельність працюючих на ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»- 1 особа, висновок почеркознавчої експертизи щодо посадової особи ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком».

Тому, податковий орган прийшов до висновку про недійсність (нікчемність), укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», ТОВ «Виробнича фірма «Будмайдан», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «ФАРОЗА інтер-інвест ком»договорів.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивач займається наданням послуг з продажу товарів та послуг через мережу належних торгівельних об»єктів, в т.ч. здійснює реалізацію ключів доступу (Ф-юнітів) до всесвітньої мережі Інтернет та продаж електронних ваучерів поповнення мобільного зв'язку кінцевим споживачам на території України, тобто закупає товар та продає його у торгівельній мережі.

Відповідно до пп.7.2.1, п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Стаття 201, п.200.1 визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються обов»язкові реквізити.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.200.8 ст. 200 ПК України)

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами відповідають вимогам законодавства України, містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до пп. 7. 4.1, 7.4.5 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про відсутність у позивача первинних документів, які б свідчили про господарську діяльність останнього, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Між позивачем та його контрагентами ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», ТОВ «Виробнича фірма «Будмайдан», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Фароза інтер-інвест ком» укладались договори відповідно до яких продавець зобов'язався поставляти (передавати у власність), а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товари, вказані у заявці. Поставка товарів здійснюється партіями протягом строку дії договору в асортименті, у кількості, строки, узгоджені сторонами на підставі усних заявок покупця.

Факти прийому-передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін відповідно до документів про приймання-передачу.

Товаром згідно договорів є Ф-юніти -ваучери на поповнення рахунків в Інтернет мережі, які передаються покупцю на носію електронної інформації, у якому закодовано дані про номінальний серійний номер, код поповнення, кінцева дата його використання.

До матеріалів справи позивачем копії договорів були залучені та досліджені судом в ході розгляду справи.

Зазначені договори підписані керівниками товариств, на них проставлені мокрі печатки.

На виконання умов договорів, їх сторонами складалась видаткові накладні на отримання товару в яких вказана їх кількість, вартість. Накладні підписані представниками стороні угоди.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено платіжні доручення з яких вбачається, що позивачем грошові кошти -вартість отриманого товару Ф-юніти проплачена через установи банку в повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори були направлені на здійснення господарської діяльності, є реальними, що повністю підтверджується зібраними у справі доказами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Посилання ДПІ на покази свідків, які допитувались у рамках порушеної кримінальної справи по контрагентам позивача, відсутність звітів контрагентів, на думку колегії суддів, не може бути доказом недійсності договорів та відсутність господарської діяльності , що направлена на настання реальних наслідків у позивача. Не є підставою для визнання недійсними угод і кількість працюючих у контрагента осіб (1 особа).

Законодавство України не покладає на сторону цивільно-правової угоди обов'язок перевіряти кількість працюючих у його контрагента осіб.

На момент укладення договорів за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року контрагенти ТОВ «Фаворит Інвест», зокрема ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», ТОВ «Виробнича фірма «Будмайдан», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Фароза інтер-інвест ком» бути зареєстровані як платники податку та зареєстровані в ЄДРПОУ.

Крім того, суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, яка викладена в акті перевірки та у письмових запереченнях на позов, платник ПДВ -покупець, а саме позивач у справі, не має права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки його постачальники товару не задекларували своїх податків, не володіють достатньою кількістю основних засобів, мають невеликий штат працівників.

Закон України «Про податок на додану вартість», а з 01 січня 2011 року Податковий Кодекс України не дають прямої відповіді на зазначене питання, проте, Європейський Суд з прав людини надав чітке роз'яснення зазначеного спірного питання.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

Суд не приймає як доказ у справі висновок №81/12 судово-економічної експертизи по кримінальній справі №75-00198, оскільки зазначений документ не стосується даної справи, проводився у рамках порушеної за фактом кримінальної справи.

Крім того, експерт проводив дослідження лише тих документів, які йому було надано на досліджено органом досудового слідства.

Та обставина, що відносно контрагентів позивача ТОВ «Фаворит Інвест»порушено кримінальну справу, суд вважає не є підставою для визнання відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування та, що всі укладені з контрагентами договори, є недійсними (нікчемними).

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Що стосується висновків податкового органу щодо нездійснення роздрукування фіскальних звітним х чеків -58 штук, то вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

КОРО № 2654006730 - як пояснив представник позивача звітні чеки за 28.08.2010 року, 29.08.2010 року та за 30.08.2010 року є у наявності та знаходяться у книзі.

КОРО № 2654008040 - Книгу та реєстратор розрахункових операцій позивача було облік 01.06.2010 року, проте лише 06.07.2010 року здійснено першу операцію, а тому чеки за період 14.06 -18.06 2010 року взагалі не могли існувати.

КОРО № 21654007709 від 14.04.2010 року було поставлено на облік кригу та реєстратор розрахункових операцій і лише 22.04.2010 року здійснено першу операцію, що також вказує на неможливість наявності чеків за 16.04.2010р, 17.04.2010 року.

КОРО № 2654007711 - Книгу та реєстратор розрахункових операцій поставлено на облік 14.04.2010 року, проте лише 23.04.2010 року здійснено першу операцію.

КОРО № 2654008481, книгу та реєстратор розрахункових операцій постановлено на облік 20.12.2010 року, а першу операцію здійснено лише 14.01.2011р.

КОРО № 2654008460 -як пояснив представник позивача книгу та реєстратор вилучено правоохоронними органами .

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що фіскальні чеки належним чином роздруковані та підклеєні у КОРО.

Отже, суд вважає законним та правильним постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог тому апеляційна скарга ДПІ у Оболонському районі міста Києва не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Фаворит-Інвест»задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Інвест»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, у задоволенні яких було відмовлено, скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва №0001132304 від 08 листопада 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва №0001122304 від 08 листопада 2011 року форма «Р».

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено:27 серпня 2012 року