Ухвала суду № 25802576, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18463/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Донської Карини Борисівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехремонт»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехремонт»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає висновки податкового органу, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення, хибними та такими, що зроблено без достатнього з'ясування віх обставин господарської діяльності позивача, а таму просить визнати протиправним та скасувати дане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22 серпня 2011 року № 0003372311/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Донська Карина Борисівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Промтехремонт»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 серпня 2011 року № 8798/23-11/31902549, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на суму 24426,00 грн.

Висновок податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаним вище підприємством базується на досліджених під час перевірки відомостях, наявних у акті перевірки ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ», з якого вбачається, що останній мав господарські зносини з ПП «Стилет-Юг», яке, як вказує податковий орган, є фіктивним підприємством. У зв'язку з цим відповідач вважає, що господарські операції між ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг»мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивача.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0003372311/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 24426,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6107,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських взаємовідносин ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг», на яких базуються висновки акту перевірки, при цьому податковим органом не надано доказів взаємозв'язку між товарами, та послугами, які надавались позивачу та господарськими операціями ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Промтехремонт»та ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»укладено договір від 25.10.2010 року № 10/25-10, згідно якого ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»відповідно до строків, визначених Договором забезпечує постачання технологічного обладнання, згідно переліку, який є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість обладнання по Договору складає 407430,00 грн., крім того ПДВ становить 81486,00 грн. Загальна вартість Договору становить 488916,00 грн. Усі розрахунки проводяться по факту постачання не пізніше 120 календарних днів з дати підписання актів купівлі-продажу обладнання. Договір набирає сили після його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

В рамках вказаного договору ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»на адресу позивача було поставлено модуль захисту від перехідних процесів для перетворювача на суму 146556,00 грн., з якої 24426,00 грн. ПДВ.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Судом першої інстанції було встановлено, що момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво, з Реєстру виключений не був, а отже мав право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано усіх передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, локальні кошториси, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських взаємовідносин ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг», на яких базується акт перевірки.

Колегія суддів вважає правильним неприйняття до уваги судом першої інстанції таких доводів, оскільки податковим органом не надано доказів взаємозв'язку між товарами, та послугами, які надавались позивачу та господарськими операціями ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг».

Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги даного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Донської Карини Борисівни -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.