Постанова № 25798234, 29.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 5023/1398/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Українина рішення та на постановуГосподарського суду Харківської області від 17.05.2012 Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012у справі№ 5023/1398/12господарського судуХарківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"доНаціонального технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України проспонукання укласти договірза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2012 у справі №5023/1398/12 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволений.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Пуль О.А., судді -Камишева Л.М., Лакіза В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2012 у справі № 5023/1398/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, НТУ "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Позивачем листом від 18.01.2012 № 36/12-349 надіслано відповідачу пропозицію на закупівлю теплової енергії за процедурою закупівлі в одного учасника, на яку отримано від відповідача повідомлення від 24.01.2012 № 66-08-54/69 про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, відповідно до якого позивач є переможцем вищевказаної процедури закупівлі.

09.02.2012 відповідачу надано позивачем підписаний останнім договір №7075/12 з додатками про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, предметом якого за кодом ДК 016-97 є "послуги з постачання пари і гарячої води (включно з холодоагентами)", однак відповідачем договір підписаний разом з протоколом розбіжностей щодо таких умов договору, як п.4.3, п.4.4 та п.п. 7.3.3 п.7.3.

Позивачем 06.03.2012 надано відповідачу протокол узгодження розбіжностей до вищенаведеного договору.

Підставою для звернення до суду із даним позовом стало, як правильно визначено судами попередніх інстанцій, не досягнення між сторонами згоди щодо декількох істотних умов договору про закупівлю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що запропонований позивачем проект договору, зокрема, пункти 4.3, 4.4, підпункт 7.3.3 пункту 7.3, не суперечить чинному законодавству України.

Статтею 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, передбачено істотні умови договору про закупівлю, якими є : предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; сума, визначена у договорі; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обов'язки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір про закупівлю вважається неукладеним.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, встановлено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Зважаючи на положення статей 638-646 ЦК України, ст. 181 ГК України та ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин та враховуючи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що сторони фактично не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору про закупівлю, а саме, щодо порядку здійснення оплати та відповідальності сторін, суди виходили з наступного.

Статтею 649 ЦК України визначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Господарськими судами встановлено, що договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, предметом якого за кодом ДК 016-97 є "Послуги з постачання пари і гарячої води (включно з холодоагентами)", заснований на Типовому договорі про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України 10.08.2010 № 655/17950, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про теплопостачання", зокрема, положень статей 24, 25 цього Закону.

Розрахунки позивача за природний газ, що є єдиною сировиною для виробітку теплової енергії, згідно укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ -до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

До того ж, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1082 для комунальних підприємств теплоенергетики, теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, котельних і інших суб'єктів господарювання, які ведуть діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, введені поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ , винятково, на які зараховується плата за теплову енергію від всіх категорій споживачів. КП "Харківські теплові мережі" розраховується за природний газ шляхом щоденного перерахування певного відсотку всіх коштів, які надходять за теплову енергію на поточний рахунок, відкритий у філії -Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк", на рахунок НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, пункти 4.3 та 4.4 договору в редакції, запропонованій позивачем є такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Також, судами з'ясовано, що умови відповідальності сторін за спірним договором (п.7.3.3 договору), в редакції, запропонованій позивачем (за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення про сплату за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати) передбачені Типовим договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 27.07.2010 №925.

Крім того, як правильно звернуто увагу судами попередніх інстанцій, Закон України "Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань", дія якого розповсюджується на підприємства всіх форм власності і господарювання (установи, підприємства, організації), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального права та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, беручи до уваги зміст та підстави заявлених позовних вимог, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та другої інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 у справі № 5023/1398/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА