Постанова № 25798228, 30.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 15/021-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіГрека Б.М., -(доповідача у справі),суддів :Капацин Н.В., Студенець В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.06.12у справі№ 15/021-12господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЧеботарьова І.Г. (дов. від 16.03.12)відповідачаЛитвин В.С. (дов. від 26.12.11)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в лютому 2012 року звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" 2550006,71 грн. заборгованості, з яких 1468394,60 грн. пені, 798069,83 грн. інфляційних втрат та 283542,28 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.04.12 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1468394,60 грн. пені, 203023,78 грн. інфляційних втрат, 283542,28 грн. 3% річних, 39099,21 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Суліма В.В., суддів: Корсакової Г.В., Рєпіної Л.О.) 25.06.12 прийняв постанову, якою стягнув з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" 1468394,60 грн. пені, 87959,57 грн. інфляційних втрат, 283542,28 грн. 3% річних, 36797,92 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою, обидві сторони звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. При цьому, позивач просить перерахувати у бік збільшення суму інфляційних, посилаючись на те, що апеляційний суд безпідставно не нараховував інфляційні за період прострочки виконання грошових зобов'язань, які не перевищують 15 днів. А відповідач вказує на те, що судами безпідставно не зменшено розмір пені, належний до стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 16.12.10 між сторонами укладений договір № 14/1432/10 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач протягом січня-жовтня 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 127258,156 тис. куб. м. на загальну суму 464289903,29 грн.

Пунктом, 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В порушення умов договору відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки та мав заборгованість за спожитий природний газ. Дані обставини сторонами не заперечуються. Визнаючи сам факт прострочки виконання грошових зобов'язань, суми невчасних оплат та кількість днів прострочки, сторони, втім, по-різному оцінюють суттєвість порушень договору.

Відповідач вважає порушення не суттєвими та на підставі ст.233 Господарського України кодексу просив звільнити його від сплати пені. Судами розмір пені не зменшено з посиланням на відсутність підстав для цього. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для використання такого права суду. Суд касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним, тому касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Позивач не погоджується з судовими актами в частині перерахунку в бік зменшення суми інфляційних, оскільки вважає, що вони повинні нараховуватися також за період прострочки, який не перевищує 15 днів. Втім, суд касаційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника і підтримує позицію апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд цілком вірно встановив наступне.

Відповідач за поставлений природний газ у січні повинен був розрахуватися 14.02.11 у сумі 42863679,00 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 28.12.10 по 10.02.11 у сумі 42863679,00 грн., тобто до 14.02.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у січні 2011 року, у лютому не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у лютому повинен був розрахуватися 14.03.11 у сумі 48454769,43 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій останнім здійснена оплата з 10.02.11 по 28.03.11. у сумі 48454769,43 грн., тобто з порушенням терміну до 14.03.11, але на протязі березня 2011 року. Оскільки заборгованість за газ, отриманий у лютому, виникла 15.03.11, а повністю погашена 28.03.11, тобто існувала менше ніж 15 календарних днів, то на зазначену заборгованість інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у березні повинен був розрахуватися 14.04.11 у сумі 43126430,94 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 28.03.11 по 30.03.11 у сумі 43126430,94 грн., тобто до 14.04.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у березні 2011 року, у квітні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у квітні повинен був розрахуватися 14.05.11 у сумі 26299103,90 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 30.03.11 по 28.04.11 у сумі 26299103,90 грн., тобто до 14.05.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у квітні 2011 року, у травні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у травні повинен був розрахуватися 14.06.11 у сумі 20463705,73 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 28.04.11 по 30.05.11 у сумі 20463705,73 грн., тобто до 14.06.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у травні 2011 року, у червні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у червні повинен був розрахуватися 14.07.11 у сумі 20993210,52 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 30.05.11 по 29.06.11 у сумі 20993210,52 грн., тобто до 14.07.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у червні 2011 року, у липні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у липні повинен був розрахуватися 14.08.11 у сумі 23990342,43 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 29.06.11 по 28.07.11 у сумі 23990342,43 грн., тобто до 14.08.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у липні 2011 року, у серпні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у серпні повинен був розрахуватися 14.09.11 у сумі 24060850,36 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій останнім здійснена оплата з 28.07.11 по 27.09.11 у сумі 24060850,36 грн., тобто з порушенням терміну до 14.09.11, але на протязі вересня 2011 року. Оскільки заборгованість за газ, отриманий у серпні, виникла 15.09.11, а повністю погашена 27.09.11, тобто існувала менше ніж 15 календарних днів, то на зазначену заборгованість інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у вересні повинен був розрахуватися 14.10.11 у сумі 36307182,28 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій, останнім здійснена оплата з 27.09.11 по 05.10.11 у сумі 36307182,28 грн., тобто до 14.10.11. Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у вересні 2011 року, у жовтні не нараховуються.

Відповідач за поставлений природний газ у жовтні повинен був розрахуватися 14.11.11 у сумі 177730628,70 грн., як вбачається з виписки розрахункових операцій останнім здійснена оплата з 05.10.11 по 29.12.11 у сумі 177730628,70 грн., тобто з порушенням терміну до 14.11.11. Таким чином, заборгованість за газ, отриманий у жовтні, виникла 15.11.11 (88537201,50 грн.), а повністю погашена 29.12.11.

Інфляційні втрати нараховуються на заборгованість яка існувала з 15.11.11 у сумі 88537201,50 грн. з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а саме, оскільки заборгованість виникла 15.11.11, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, тобто за листопад 2011 року.

За таких обставин сума інфляційних, визначена апеляційним судом, як така, що належна до стягнення, встановлена правильно, а доводи касаційної скарги відхиляються з вищезазначених причин. В іншій частині судові акти сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.12 у справі № 15/021-12 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. Грек

Судді Н. Капацин

В. Студенець