Постанова № 25797384, 09.08.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 09

Рядок статзвітності № 8.2.1

Код 14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Скраль Т.В.,

при секретарі судового засідання Химинець В.В.,

з участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт - Сервіс - представник по довіреності - Бомбушкар Віталій Петрович ( довіреність від 29 березня 2012 року) - а.с. 148,

відповідача: Ужгородської МДПІ -представник Подойма Наталія Віталіївна (довіреність від 20.03.2012 року № 19/10/10-011) а.с. 149,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 09 серпня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 серпня 2012 року.

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" звернулося до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення Ужгородської міжрайонної податкової інспекції в Закарпатській області №542/23-1/31972312 від 31.12.2010 року. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення було залишено без розгляду. Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" було подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 27 жовтня 2011 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" було задоволено, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 27.10.2011 року -скасовано та направлено справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс"до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Справу було прийнято до провадження та присвоєно номер № 2а-0770/751/12.

В ході розгляду даної справи позивачем уточнювалися позовні вимоги і ухвалою суду від 29 травня 2012 року ( а.с. 237) прийняті до розгляду -уточнені позовні вимоги ( подані до суду 17 червня 2011 року)

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. У період з 14.12.2010 року по 20.12.2010 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами та внутрішнього контролю УПКЮО ДПА у Закарпатській області Кирликом М.В. було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Комфорт сервіс".

За наслідками перевірки було складено Акт № 20/23-60/31972312 від 23.12.2010 року. 31.12.2010 р. Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією в Закарпатській області відносно ТОВ „Комфорт сервіс" було винесено повідомлення-рішення № 541/23-1/31972312 та № 542/23-1/31972312.

Вказані податкові повідомлення рішення вважають незаконними, так як згідно видаткової накладної № РН-0000978 від 12 лютого 2009 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „С.Дж.Р.Груп", в якій відображено придбання ТМЦ на загальну суму 96638,40 гривень , в т.ч. ПДВ - 16106,40 гривень була виписана податкова накладна за № 978 від 12 лютого 2009 року на загальну суму 96638,40 гривень , в т.ч. ПДВ - 16106,40 гривень ,в якій номенклатура поставки ТМЦ ідентична номенклатурі поставки ТМЦ, яка зазначена у видатковій накладній.

За товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної перераховано кошти на користь ТОВ „С.Дж.Р.Груп" в сумі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень в т.ч. ПДВ згідно платіжного доручення № 335 від 15.05.2009 року.

Таким чином, господарські операції вчинені між ТОВ „Комфорт сервіс" та ТОВ „С.Дж.Р.Груп" відповідають нормам чинного законодавства України , мають реальний характер та направлені на отримання прибутку . ТОВ „Комфорт сервіс" за придбані ТМЦ перераховані кошти на користь ТОВ „С.Дж.Р.Груп" та сплачено в ціні ТМЦ податок на додану вартість , що підтверджується відповідними документами : платіжним дорученням та податковою накладною, і як наслідок , правомірно сформовано податковий кредит.

Нормами чинного законодавства України не покладено обов'язок на покупця, тобто ТОВ „Комфорт сервіс", здійснювати контроль за наявністю складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту , устаткування , основних фондів та працівників , що необхідне ТОВ „С.Дж.Р.Груп" для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, господарські операції вчинені між ТОВ „Комфорт -сервіс" та ТОВ „С.Дж.Р.Груп" відповідають нормам чинного законодавства України, мають реальний характер та направлені на отримання прибутку . ТОВ „Комфорт сервіс" за придбані ТМЦ перераховані кошти на користь ТОВ „С.Дж.Р.Груп" та сплачено в ціні ТМЦ податок на додану вартість, що підтверджується відповідними документами : платіжним дорученням та видатковою накладною, і як наслідок, правомірно сформовано валові витрати.

Представник позивача під час судового розгляду підтримав повністю позов з мотивів викладених у позові та просив суду задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, подав суду заперечення, в якому зазначив, що на підтвердження отримання ТМЦ ТОВ "Комфорт Сервіс" повинен мати товарно-транспортну, як це передбачено вимогами "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", який затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363.

В ході проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Комфорт Сервіс", на підставі представлених до перевірки журналів - ордерів по бух. рах. 631, податкової звітності та первинних документів, перевіркою встановлено, що витрати по придбанню ТМЦ від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ТОВ "Комфорт - Сервіс" частково, а саме у розмірі 65 728,0 грн. були включені до складу валових витрат у т.ч.

-І квартал 2009 р. на суму 24237,0 грн.;

-ІІ квартал 2009 р. на суму 25416,0 грн.;

-ІІІ квартал 2009 р. на суму 16075,0 грн.

Крім того, сума податку на додану вартість по даних операціях в розмірі 16 106,40 грн. була включено до складу податкового кредиту в повному обсязі за лютий 2009 року.

Дані операції по бухгалтерському обліку проведено наступним чином:

Дт 28 Кт 631 ; Кт 28 Дт 902 - 80532,0 грн. (по податковому обліку товариством до складу валових витрат віднесено частково суму, а саме в розмірі 65728,0 грн. ).

Кт 631 Дт 644 Кт 644 Дт 641 - 16106,4 грн. Згідно платіжного доручення від 15.05.2009 р. № 335 ТОВ "Комфорт Сервіс" частково проведено оплату на розрахунковий рахунок ТОВ "С.Дж.Р.Груп" (р/р №26003010109287 ВАТ "КБ" Преміум" м. Київ, код 339555) у розмірі 50 000,0 грн.

Станом на 20.12.2010 р. по бухгалтерському обліку рахунку 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "С.Дж.Р.Груп" рахується кредиторська заборгованість у розмірі 46 638,40 грн. в тому числі ПДВ.

Листом від 19.10.2010р. за №27987/7/23-1010 Д111 у Печерському районі м. Києва направлено для врахування в роботі акт від 14.10.2010 №823/23-10/34981754 Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" (код ЄДРПОУ 34981754) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року.

В ході проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "С.Дж.Р.Груп" встановлені ознаки нікчемності правочинів під час дослідження документального, грошового, товарного потоків, були виявлені угоди, що мали ознаки нікчемності. Вважають, що укладений правочин ТОВ "Комфорт Сервіс" з ТОВ "С.Дж. Р.Груп" на поставку ТМЦ, згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними (недійсними в силу закону), оскільки був направлений на незаконне заволодіння майном держави -несплатою податку на прибуток та податку на додану вартість, а не для настання реальних господарських результатів передбачених договором.

В ході проведення перевірки, при аналізі податкової звітності встановлено, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт сервіс»зареєстровано Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області 25 квітня 2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ( а.с. 30).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість від 27 травня 2002 року № 10624765 виданого Ужгородською МДПІ, індивідуальний податковий номер 319723107142.

Згідно акту № 10/23-60/31972312 від 23.12.2010 року ( а.с. 65-86), у період з 14.12.2010 року по 20.12.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Комфорт сервіс".

На дату складання акту перевірки ТОВ «Комфорт Сервіс»мав рахунок у банківській установі. У своїй роботі мав офісне приміщення, згідно договору оренди від 01.04.2002 року, за адресою с. Сюрте, вул.. Ракоці № 1. Згідно первинних документів наданих для перевірки на ТОВ «Комфорт Сервіс»рахуються основні фонди, 2,3 та 4 групи, балансова вартість яких станом на 20.12.2010 року становить 380373, 28 грн, а також залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2010 року складає 164528,33 гр.

За наслідками перевірки було складено Акт № 20/23-60/31972312 від 23.12.2010 року. 31.12.2010 р. Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією в Закарпатській області відносно ТОВ „Комфорт сервіс" було винесено повідомлення-рішення № 541/23-1/31972312 та № 542/23-1/31972312.

Згідно висновків викладених у акті перевірки встановлено порушення:

1. П. 5.1.,п.п. 5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 Ст.11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334\94 ВР від 28.12.94 року із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16432, 00 грн, в тому числі в розрізі звітніх періодів:

І квартал 2009 року на суму 6059, 00 грн;

ІІ квартал 2009 року на суму 6354, 00 грн;

ІІІ квартал 2009 року на суму 4019, 00 грн;

2. пп 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168\97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 16 106,00 грн, в тому числі за лютий 2009 року;

3. пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 11 379 грн;

4. ч.1 ст. 203, ст.. 215, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України по правочину здійсненому ТОВ «Комфорт Сервіс»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму господарських зобов»язань за 2009 рік в розмірі 96 638, 40 грн з ПДВ.

За наслідками перевірки було винесено повідомлення-рішення № 541/23-1/31972312 та № 542/23-1/31972312.

Щодо доводів позивача про поновлення строку для оскарження податкових повідомлень рішень:

Із актом перевірки № 20/23-60/31972312 від 23.12.2010 року та наявними у ньому висновками, а також із складеними повідомленнями-рішеннями № 541/23-1/31972312 та .№ 542/23-1/31972312 від 31. 12.2010 р., ТОВ „Комфорт сервіс" не погодилося як з незаконними і безпідставними і 06.01.2011 року подало скаргу до ДПА у Закарпатській області, в яких просило вищезгадані повідомлення -рішення скасувати, однак, до дня звернення до суду ТОВ „Комфорт сервіс" не отримало жодної відповіді про результати розгляду поданої скарги.

Як встановлено в судовому засіданні скарга директора ТзОВ «Комфорт сервіс»надіслана на адресу ДПА у Закарпатській області 06 січня 2011 (вхідний ДПА № 9\с від 10 січня 2011 року).

ДПА в Закарпатській області рішенням від 28 січня 2011 року № 188\10\25-044, № 495\7\25-044 продовжила до 12 березня 2011 року строк розгляду вказаної скарги.

Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів про те, що на адресу позивача надсилалося рішення від 10 березня 2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 227, Т-1).

Відповідно, до моменту отримання відповіді - перебіг строку для оскарження податкових повідомлень-рішень не почався.

Надаючи правову оцінку податковому-повідомленню-рішенню № 541/23-1/31972312 від 31 грудня 2010 року, суд приходить до наступних висновків.

Податкове- повідомлення рішення № 541/23-1/31972312 від 31 грудня 2010 року винесене на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», була визначена сума податкового зобов'язання 24 159, 00 грн ( 16106,00 основний платіж та 8053,00 грн штрафної санкції».

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст, 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). Тобто, право на податковий кредит існує за податковою накладною, яка надається продавцем товарів (робіт, послуг).

Як свідчить наявний в матеріалах справи акт перевірки, податковий кредит позивачем - ТОВ "Комфорт Сервіс" був підтверджений податковими накладними, які не були належним чином взяті до уваги відповідачем.

Факт наявності відповідних податкових накладних, як доказ фактичного здійснення господарської діяльності і реальності здійснених господарських операцій, - відповідачем у справі не заперечувався, однак оригінали таких були вилучені у ТОВ "Комфорт сервіс" старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА України у Закарпатській області Мазютою Р.І. згідно постанови про проведення виїмки від 12.10.2010 р. ( а.с. 232, Т-1) та протоколу виїмки від 14.10.2010 р (а.с. 2, Т-2).

Перевіркою та матеріалами справи ( акт перевірки від 23.12.2010 року № 10\23-60\31972312) встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надало ТОВ «Комфорт Сервіс», документ, який має назву видаткової накладної № РН-0000978 від 12 лютого 2009 року (а.с. 6 Т- 2), в якій відображено придбання ТМЦ на загальну суму 96 638,40 гривень , в т.ч. ПДВ -16 106,40 гривень була виписана податкова накладна за № 978 від 12 лютого 2009 року ( а.с. 5 Т.-2), ( а.с. 4, Т-2) містить рахунок фактуру № СФ-0000978 від 09 лютого 2009 року на суму 96 638,40 грн.

На підставі представлених до перевірки журналів - ордерів по бухгалтерському рахунку 6311, податкової звітності, пояснення директора ТОВ «Комфорт Сервіс»Підгорного Л.О. та первинних документів, перевіркою встановлено, що позивач включив до складу валових витрат 65 728,0 грн. , у т.ч. (1 квартал 2009 р. на суму 24237,0 грн.; ІІ- квартал 2009 р. на суму 25416,0 грн.; у ІІІ- кварталі 2009 р. на суму 16075,0 грн) та сума податку на додану вартість по даних операціях в розмірі 16106,40 грн. включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2009 року. Згідно платіжного доручення від 15 травня 2009 року № 335 ТОВ «Комфорт Сервіс» частково провело оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»( р\р № 26003010109287 в АТ «КБ «Преміум»МФО 339555 в сумі 50 000, 00 грн.

Оригінали вказаних документів, згідно постанови про проведення виїмки від 12 жовтня 2010 року винесеної ст.. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Закарпатській області майором міліції Мазюта Р.І. ( а.с. 232 Т-1) та ( а.с. 2 Т-2) згідно протоколу виїмки від 14 жовтня 2010 року вилучено: видаткова накладна № РН-0000978 від 12 лютого 2009 року (а.с. 6 Т- 2), ( а.с. 4 Т-2) рахунок- фактура № СФ-0000978 від 09 лютого 2009 року на суму 96 638,40 грн; (а.с. 5 Т-2 ) податкову накладну № 978 від 12.02.09р.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що встановлені обставини справи підтверджують реальність здійснених між позивачем та його контрагентом господарських операцій, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Що стосується посилання податкового органу на наявність у провадженні слідчого управління податкової міліції ДПА України кримінальної справи стосовно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_8. за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 частиною другою Кримінального кодексу України як на підставу визнання, укладених між позивачем та його контрагентом договорів нікчемними, то дані доводи судом відхилені, оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 205 КК України закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України», так як слідством не встановлено об'єктивних доказів які б свідчили про наявність прямого умислу і спеціальної мети -прикрити незаконну діяльність. Даний факт підтверджується копією постанови про закриття кримінальної справи від 27.04.2011 р., наявною у матеріалах справи ( а.с. 106-119, Т-1).

Щодо наданою на запит суду ( а.с. 145) постанови Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8. у вчиненні злочину передбаченого ст.. 367.ч.2 КК України, за якою ОСОБА_8 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, то суд приходить до висновку, що як слідує із змісту постанови суду - дії ОСОБА_8., які проявилися у службовій недбалості і вину в чому він визнав, жодним чином не пов'язані з фінансово-господарськими взаємовідносинами ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з ТОВ «Комфорт Сервіс», а тому не можуть братися судом до уваги в силу вимог ч. 4 ст. 72 КАС України- вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ "С.Дж.Р. Груп»суду не надано.

Доводи відповідача в судовому засіданні про відсутність доказів отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ "Комфорт Сервіс", товарно-транспортними накладними, не можуть прийнятися судом, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що господарські операції вчинені між ТОВ «Комфорт Сервіс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відповідають нормам чинного законодавства України, мають реальний характер та направлені на отримання прибутку. ТОВ «Комфорт Сервіс»за придбані ТМЦ перерахувало кошти на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та сплатило в ціні ТМЦ податок на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням та податковою накладною, тобто правомірно сформувало податковий кредит.

Щодо законності податкового- повідомлення рішення № 542/23-1/31972312 від 31 грудня 2010 року, суд приходить до наступних висновків:

Податкове- повідомлення рішення № 542/23-1/31972312 від 31 грудня 2010 року винесене на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та згідно п. 5.1.,п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334\94 ВР від 28.12.94 року із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16 432, 00 грн..( 8216,00 грн штрафна фінансова санкція), загальна сума податкового зобов"язання 24648, 00 грн.

Виїзною позаплановою перевіркою ТОВ "Комфорт сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінасново-господарських взаємовідносинах з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" правильності визначення валових витрат, встановлено завищення валових витрат за перевіряємий період на суму 65 728, 00 грн , в тому числі:

І квартал 2009 року на суму 24237, 00 грн;

ІІ квартал 2009 року на суму 25416, 00 грн;

ІІІ квартал 2009 року на суму 16075, 00 грн;

Вказані відомості за перевіряємий період взяті із журналу - ордеру і Відомості по рахунку № 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагенту ТОВ "С.Дж.Р.Груп", ТОВ "Комфорт сервіс" згідно видаткової накладної № РН-0000978 від 12 лютого 2009 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „С.Дж.Р.Груп", в якій відображено придбання ТМЦ на загальну суму 96638,40 гривень , в т.ч. ПДВ - 16106,40 гривень була виписана податкова накладна за № 978 від 12 лютого 2009 року на загальну суму 96638,40 гривень , в т.ч. ПДВ - 16106,40 гривень.

Так як перевіркою встановлено, що ТОВ "Комфорт Сервіс" завищено валові витрати за рахунок формування їх по операціях з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" по правочинам на поставку ТМЦ, які є нікчемними, то дане порушення вплинуло на визначення податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів/робіт, послуг, а в разі придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в даному випадку це стверджується рахунком- фактурою від 09 лютого 2009 року, податковою накладною від 12 лютого 2009 року, видатковою накладною від 12 лютого 2012 року, так як слідує із акту перевірки платіжним дорученням від 15 травня 2009 року № 335 за яким ТОВ «Комфорт Сервіс»частково провело оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»( р\р № 26003010109287 в АТ «КБ «Преміум»МФО 339555 в сумі 50 000, 00 грн.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні

Безпідставним і незаконним є посилання відповідача на те, що ТОВ "С.Дж.Р.Груп" має ознаки фіктивності, тому укладені договори між позивачем - ТОВ "Комфорт Сервіс" та його контрагентом - ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є нікчемними і такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий доказ нікчемності правочинів не є належним і допустимим, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися виключно в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності ТОВ "С.Дж.Р.Груп" може бути тільки вирок суду в кримінальній справі.

Між позивачем та його контрагентом ТОВ "С.Дж.Р.Груп" були фактично укладені договори щодо здійснення фінансового-господарської діяльності, виконання яких стверджується виданими видатковою і податковою накладною, згідно яких позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинними документами стверджується факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, робіт, що у подальшому були використані у його господарській діяльності.

Водночас, господарська операція пов'язана з рухом активів і не залежить від цивільно-правових підстав такого руху. Тобто, податкові наслідки витікають саме з факту господарської операції, а не з укладення цивільно-правової угоди і виникнення договірних відносин (зобов'язань). Іншими словами, дійсність цивільно-правових угод сама по собі не обґрунтовує правильність відображення в податковому обліку господарських операцій, проведених на підставі угод.

Тому, доводи відповідача про відсутність укладеного договору між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р. Груп»щодо проведення фінансово-господарської операції, суд оцінює критично, так як в силу ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем не було доведено факту відсутності дійсного руху активів та наявність у позивача умислу на укладання такого правочину з метою проведення операції, яка не має реального характеру.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також при вирішення даного спору суд враховує п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно якого при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, суд не може не врахувати того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних ТОВ "С.Дж.Р.Груп" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, згідно відомостей зазначених в акті перевірки №823/23-10/34981754 від 14.10.2010 року ( а..с. 206 ,Т.-1).

Згідно вищезазначених документів керівником ТОВ "С.Дж.Р.Груп" був ОСОБА_8, який на час здійснення спірних господарських операцій мав право підпису фінансових документів, у тому числі податкових накладних, виданих позивачу, за вказаний період ним подавалися декларації з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період, за підписом директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «Комфорт Сервіс»та ТОВ " С.Дж.Р.Груп" - необґрунтованими, а посилання на акт перевірки від 14 жовтня 2010 року № 823/23-10/34981754 ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року ( а.с. 205 Т-1) -безпідставними.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що твердження Ужгородською МДПІ, зроблене на підставі акту перевірки та винесеного на підставі акту перевірки податкового-повідомлення рішення № 541/23-1/31972312 від 31 грудня 2010 року про порушення підпункту «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», за яким визначено суму податкового зобов'язання по платежу «Податок на додану вартість»в загальній сумі 24 159, 00 грн ( 16 106,00 основний платіж та 8 053,00 грн штрафної санкції)

та порушення ТОВ «Комфорт Сервіс»п. «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та п. 5.1.,п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334\94 ВР від 28.12.94 року із змінами і доповненнями, п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16 432, 00 грн, у зв'язку з цим був зроблений перерахунок податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»на загальну суму 24 648, 00 грн ( 16432, 00 основний платіж, 8216,00 штрафна санкція) -

за якими донараховано зобов'язання, по обох податкових повідомленнях -рішеннях, на суму 48 807,00 грн. - нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень N 0000171742 та № 000018742 від 31 грудня 2010 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказане податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень N 0000171742 та № 000018742 від 13 березня 2012 року

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт сервіс" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними податкові повідомлення- рішення Ужгородської МДПІ №542/23-1/31972312 та № 541/23-1/31972312 від 31.12.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення- рішення №542/23-1/31972312 від 31.12.2010 року на суму податкового зобов'язання 24 648,00 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №541/23-1/31972312 від 31.12.2010 року на суму податкового зобов'язання 24 159,00 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти, сплачені позивачем як судовий збір в загальному розмірі 3, 40 гривень.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Суддя Скраль Т.В.