Ухвала суду № 25794691, 16.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3926/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Коток К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТБ Україна», Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТБ «Україна»до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТБ «Україна» звернулася до суду з позовом до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення №0000211710\35081662 від 17.02.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року позов Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТБ Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 р. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

Відповідач - Держана податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

У судовому засіданні представники апелянтів підтримали апеляційні скарги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.08.2010 року, за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «ЗТБ Україна», ДПІ у Святошинському районі міста Києва складено Акт № 134/23-50/35081662 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.2.9 «г»п.4.2 ст. 4, п.п. 7.1, 7.3 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 17.1 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

27.08.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та, згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №000108710/35081662, яким, у зв'язку з порушенням пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп.4.2.9 «г»п.4.2 ст. 4, п.п. 7.1, 7.3 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.«а»п. 17.1 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10029,65 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20059,30 грн.

В подальшому, за результатами первинного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийнято рішення, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а також винесено податкове повідомлення-рішення №0001081710/1/35081662 від 10.11.2010 р.

Внаслідок подальшого оскарження спірних податкових повідомлень-рішень ДПА у м. Києві прийнято рішення, яким податкові повідомлення-рішення №000108710/35081662 від 27.08.2010 та №0001081710/1/35081662 від 10.11.2010 скасовані в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 5755,89 грн. (основний платіж 1918,63 грн., штрафні санкції 3837,26 грн.), у зв'язку з чим ДПІ у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000211710/35081662 від 17.02.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8111,02 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16222,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку ДПІ у Святошинському районі міста Києва про порушення ТОВ «ЗТБ Україна»вимог пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4476,77грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8953,54грн. стало утримання податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянину Польщі ОСОБА_5 у 2 кварталі 2009 року за ставкою 15 %, а не 30%.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі міста Києва не заперечується факт постійного проживання в Україні громадянина Польщі ОСОБА_5 у 2009 році, натомість висновок про необхідність утримання податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянину Польщі ОСОБА_5 у 2 кварталі 2009 року за ставкою 30 % зроблено внаслідок ненадання позивачем до перевірки повідомлення працедавця про самостійне визначення вказаною фізичною особою-працівником підприємства власного резидентського статусу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те ,що посилання відповідача на порушення позивачем у 2 кварталі 2009 року Наказу Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" внаслідок того, що у цей період не видавалось повідомлення (довідка) працедавця про самостійне визначення громадянином Польщі ОСОБА_5 резидентського статусу, не може бути прийняте до уваги, оскільки вказане повідомлення є примірною (зразковою) формою, не є обов'язковим до виконання та використовується виключно за бажанням фізичної особи.

Враховуючи викладене, є правильним висновок суду першої інстанції, що утримання ТОВ «ЗТБ Україна»податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянина Польщі ОСОБА_5 у 2 кварталі 2009 року за ставкою 15 % є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про заниження ТОВ «ЗТБ Україна»податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4476,77грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставні та неправомірні в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4476,77грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8953,54грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку ДПІ у Святошинському районі міста Києва про порушення ТОВ «ЗТБ Україна»вимог пп.4.2.9 «г»п.4.2 ст. 4, п.п. 7.1, 7.3 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.«а»п. 17.1 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3634,25 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7268,50 грн. стало неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб із вартості додаткових благ отриманих працівниками підприємства, по-перше, у вигляді безпідставного відшкодування витрат на не підтверджені документально представницькі цілі та придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин а-95), в той час як на підприємстві використовуються автомобіль з дизельним двигуном, по-друге, у вигляді оформлення віз за кордон.

Як встановлено актом перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, працівникам підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було відшкодовано витрати на представницькі цілі та на паливно-мастильні матеріали у вигляді бензину А-95, що підтверджується відповідними авансовими звітами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження використання коштів, переданих працівникам ТОВ «ЗТБ Україна»на представницькі цілі, для здійснення заходів, пов'язаних з офіційним прийомом (сніданком, обідом, вечерею) представників інших підприємств, їх транспортного забезпечення, заходів культурної програми, тощо, з урахуванням чого суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність документального підтвердження здійснення вказаних витрат саме на представницькі цілі.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на договір оренди автомобіля марки «РЕНО», реєстраційний номер 1512ІВ від 16.07.2009 як на підтвердження факту використання придбаних працівниками ТОВ «ЗТБ Україна»паливно-мастильних матеріалів (бензину А-95) під час здійснення підприємством господарської діяльності, також не може бути прийнятий судом, оскільки до суду не надано жодних первинних документів, що б підтверджували не тільки оренду, але й фактичне використання вказаного автомобіля у господарській діяльності позивача. Доказів наявності у володінні ТОВ «ЗТБ Україна»інших автомобілів, у яких би використовувався в якості палива бензин А-95, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до змісту Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.06.1999 за № 418/3711, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

За таких умов, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання позивача на те, що витрати на оформлення віз за кордон працівникам підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснені з метою здійснення ними службових відряджень, оскільки позивачем не надано документів, передбачених Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, на підтвердження зв'язку таких відряджень з основною діяльністю підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що доходи вищевказаних працівників підприємства у вигляді відшкодування витрат на представницькі цілі, придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин а-95) та на оформлення віз за кордон є додатковими благами у розумінні абз. «г»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, позивач як податковий агент зобов'язаний був утримати податок з доходів фізичних осіб з вартості вищевказаних додаткових благ, з урахуванням чого суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3634,25 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7268,50 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду першої інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень №000108710/35081662 від 27.08.2010, №0001081710/1/35081662 від 10.11.2010 та №0000211710/35081662 від 17.02.2011 №0001954310/0 від 28.12.2010 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4476,77грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8953,54грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010 було отримане позивачем, а відтак податкові повідомлення-рішення №000108710/35081662 від 27.08.2010 та №0001081710/1/35081662 від 10.11.2010 вважаються відкликаними в силу пп. 60.1.3 п. 60.1, п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України та не можуть бути скасовані рішенням суду, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України -за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТБ Україна», Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.