Ухвала суду № 25794687, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5051/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2012 року №№0000512305/1352, 0000512305/1353,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2012 року №№0000512305/1352, 0000512305/1353 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №0000512305/1352 від 25 січня 2012 року та №0000512305/1353 від 25 січня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угоди між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком») не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому понесені витрати за зазначеними угодами включено до валових витрат та сплачений податок на додану вартість включено до податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 листопада 2011 року по 07 грудня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м.Києва проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 січня 2012 року №55/2305/34841196, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.2, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 842397 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 3969397,32 грн., у т.ч. по періодах: 2 квартал 2010 року - 1228620,56 грн., 3 квартал 2010 року - 1141885,82 грн., 4 квартал 2010 року - 539976,50 грн., 3 квартал 2011 року - 1058914,44 грн.; пп.7.2.1 п.7.2, пп.пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 3458979,52 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2010 року - 244475,93 грн., травень 2010 року - 271939,03 грн., червень 2010 року -466481,48 грн., липень 2010 року - 320495,09 грн., серпень 2010 року - 416449,71 грн., вересень 2010 року - 176563,89 грн., жовтень 2010 року - 172440,39 грн., листопад 2010 року - 259540,82 грн., липень 2011 року - 410975,99 грн., серпень 2011 року - 297870,49 грн., вересень 2011 року - 421746,70 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що ТОВ «ТК-Домтекс»мало господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності, а саме:

ТОВ «Аграфон», яке продало позивачу текстильні вироби, на підставі договору №2010/09/27/1/01 від 27 вересня 2010 року, за які позивач розрахувався шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «Аграфон»безготівкових коштів на повну суму переданого у власність товару, що підтверджується довідкою філії ПАТ «ПУМБ»в м.Києві;

ТОВ «Віннерком», яке продало позивачу товар (текстильні вироби), перелік якого зазначений у накладних, на підставі договору №20/06/11 від 20 червня 2011 року, розрахунок за який проводився за допомогою простих векселів;

ТОВ «Еліт Консалт», яке продало позивачу товар (текстильні вироби), перелік якого зазначений у накладних, на підставі договору №21/06/11 від 21 червня 2011 року, розрахунок за який проводився шляхом перерахування безготівкових коштів та за допомогою простих векселів;

ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», яке продало позивачу товар (текстильні вироби), перелік якого зазначений у накладних, на підставі договору № 2010/06/21/1 від 21 червня 2010 року, за які позивач розрахувався шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»безготівкових коштів, що підтверджується довідкою філії ПАТ «ПУМБ»в м.Києві;

ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», яке продало позивачу товар (текстильні вироби), перелік якого зазначений у накладних, на підставі договору купівлі-продажу №30/04/2010-1/10 від 30 квітня 2010 року, за які позивач розрахувався шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс»безготівкових коштів, що підтверджується довідкою філії ПАТ «ПУМБ»в м.Києві;

ТОВ «Штудіан», яке продало позивачу товар (текстильні вироби), перелік якого зазначений у накладних, на підставі договору №351 від 30 січня 2009 року, розрахунок за який проводився шляхом перерахування безготівкових коштів та за допомогою простих векселів.

Як вбачається з акту перевірки, згідно висновків спеціаліста Лебідь О.С. від 07 грудня 2011 року №526 та від 08 грудня 2011 року №532 підписи на первинних документах ТОВ «ТК-Домтекс»по взаємовідносинам з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»зроблені не директорами підприємств ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», внаслідок чого, на думку відповідача, фактичного придбання товару позивачем не проводилось, здійснювалось лише оформлення, а угоди, укладені між позивачем та вищезазначеними підприємствами, є нікчемними на підставі ст.ст.203, 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

На підставі акту перевірки від 05 січня 2012 року №55/2305/34841196 ДПІ у Дарницькому районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року №0000522305/1352, згідно якого за порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4323724,40 грн., в тому числі 3458979,52 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 864744,88 грн., а також №0000512305/1353, згідно якого за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.2, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4697018,04 грн., в тому числі 3969397,32 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 727620,72 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 25 січня 2012 року №0000522305/1352 та №0000512305/1353, з огляду на правомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується вищезазначеними договорами, накладними, податковими накладними, доказами про оплату товару.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», враховуючи, що за зазначеними договорами зобов'язання сторонами виконані та пов'язані з господарською діяльністю позивача, основним видом діяльності якого є оптовий та роздрібний продаж текстильних виробів, який здійснюється через склади та філії підприємства (оптовий продаж), а також через мережу магазинів та склади-магазини (роздрібний продаж).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товар, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Апелянт вважає договори, укладені між позивачем та ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»нікчемними, як такі, що укладено з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України, оскільки вказані правочини були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами, накладними, податковими накладними, доказами про сплату за товар, актами прийому-передачі простих векселів в оплату за товар.

Крім того, до матеріалів справи додані накладні, товарні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, з яких вбачається наявність реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»товару контрагентам-покупцям: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Фудмережа», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Терра-Центр», ТОВ «Квіза-Трейд», ТОВ «Експансія», ТОВ «Фудмаркет». Відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «ТД-Домтекс».

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача грунтуються виключно на висновках спеціаліста Лебідь О.С. від 07 грудня 2011 року №526 та від 08 грудня 2011 року №532, однак, відповідачем не надано доказів щодо наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», а тому в силу ч.4 ст.70 КАС України висновки спеціаліста не можуть бути належним доказом у даній справі, оскільки є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Здійснення господарської діяльності ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком»не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Всі вищезазначені контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД-Домтекс»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що свідчить про наявність у останніх повного обсягу законодавчо визначених підстав щодо здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку -ТОВ «Віннерком», ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аграфон», ТОВ «Фароза Інтер-Інвест Ком», у відповідності до положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.2, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставки товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2012 року №0000522305/1352, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4323724,40 грн., в тому числі 3458979,52 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 864744,88 грн., та №0000512305/1353, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4697018,04 грн., в тому числі 3969397,32 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 727620,72 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.