Ухвала суду № 25793941, 17.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р.

справа № 18/212/06-АП-9/145/07-АП-23/92/08-АП-3/173/09-АП-11/45/10-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 22 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Імпекс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Імпекс» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, з урахуванням уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Жовтневого району м. Запоріжжя №0002372302/0 та №000236202/0 від 20.09.2005р., №0002372302/1 та №0002362302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 та №0002362302/2 від 27.12.2005р., № 0002372302/3 та №0002362302/3 від 16.03.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що за низкою ланцюгів господарських операцій з постачання товару, в яких приймало участь ТОВ «Дельта-Імпекс», суб'єкти господарювання, які не були безпосередніми контрагентами позивача, з різних причин не сплачували податок на додану вартість до державного бюджету.

Вважає, що таке рішення податкового органу суперечить нормам п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.7.1, 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та порушує права та інтереси платника податків.

Постановою господарського суду Запорізької області від 22 квітня 2010 року позов задоволений, скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №0002372302/0 від 20.09.2005р., №0002372302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 від 27.12.2005р., № 0002372302/3 від 16.03.2006р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту існування зобов’язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Дельта-Імпекс»просить відмовити у її задоволенні, та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2005р. державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Запоріжжя за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Дельта-Імпекс»за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. був складений акт № 124/23-2/25488528, яким встановлено порушення пп. 1.3, пп. 1.8, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5, пп. 7.2.1 (г,д) п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та р. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

В акті перевірки наведені ланцюги господарських операцій з постачання товару, в яких брав участь позивач, з зазначенням того, що деякі суб'єкти господарювання, які не були безпосередніми постачальниками ТОВ «Дельта-Імпекс»з різних причин не сплачували до бюджету податок на додану вартість. При цьому зазначено, що такі суб'єкти або взагалі не здійснювали господарську діяльність у відповідний період, не укладали договорів, не виписували податкових накладних, або їх установчі документи, Свідоцтва платника податку на додану вартість та первинні документи були визнані недійсними з дати реєстрації, або такі платники податків не перебувають на обліку в державних податкових інспекціях, належним чином не звітують, податків не сплачують, або такі суб'єкти за рішенням суду були визнані банкрутами. Виходячи з цього контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Дельта-Імпекс»не має права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість за такими операціями.

При цьому податковий орган посилається на прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Вважає, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Перевіркою податку на додану вартість встановлено завищення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 1565636 грн., а саме: березень 2005р. - 247040 грн.; лютий 2005р. - 124319 грн.; січень 2005р. - 107914 грн.; грудень 2004р. - 11253 грн.; жовтень 2004р. - 326900 грн.; вересень 2004р. - 41399 грн.; серпень 2004 - 172624 грн.; липень 2004р. - 109436 грн.; червень 2004р. - 57282 грн.; квітень 2004р. - 142064 грн.; лютий 2004р. - 178068 грн.; січень 2004р. - 47337 грн.

Дане порушення призвело до безпідставного завищення суми від'ємного значення у розмірі 1565636 грн., а саме: березень 2005р. - 247040 грн.; лютий 2005р. - 124319 грн.; січень 2005р. - 107914 грн.; грудень 2004р. - 11253 грн.; жовтень 2004р. - 326900 грн.; вересень 2004р. - 41399 грн.; серпень 2004 - 172624 грн.; липень 2004р. - 109436 грн.; червень 2004р. - 57282 грн.; квітень 2004р. -142064 грн.; лютий 2004р. - 178068 грн.; січень 2004р. - 47337 грн.

На дату проведення перевірки від'ємне значення по податку на додану вартість було використано у сумі 914552 грн., в зв'язку з чим, згідно пп. 17.1.3, 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 457276 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 20.09.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1565636 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 914552 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 457276 грн.

Не погодившись даним рішенням податкового органу позивач оскаржував його в адміністративному порядку до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ДПА України в запорізькій області та до ДПА України, але скарги залишені без задоволення, а рішення відповідача без змін. Позивач отримав податкові повідомлення-рішення №0002372302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 від 27.12.2005р., №0002372302/3 від 16.03.2006р.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Факт виникнення у контрагентів ТОВ «Дельта-Імпекс»відповідної суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій наданих позивачу, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки. Факт придбання позивачем товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами.

Суд першої інстанції вірно зазначив що ТОВ «Дельта-Імпекс»не мала безпосередніх правовідносин з жодним із суб'єктів господарювання, який би не вів фінансово-господарську діяльність у відповідний період, не укладав договори, не виписував податкові накладні, або його установчі документи, свідоцтво платника податків на додану вартість та первинні документи було визнано недійсними з дати реєстрації, або такий платник податку не перебував на обліку у ДПІ, належним чином не звітував, податків не сплачував, або за рішенням суду був визнаний банкрутом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 22 квітня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна