Постанова № 25792213, 28.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р.Справа № 1570/1031/2012

Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси до публічного акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець" про стягнення страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси (надалі -позивач, Фонд) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець" (надалі -відповідач, Завод) про стягнення з відповідача на користь Фонду страхових внесків на суму 40001,12 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами проведеної Фондом з 22.12.2011 року до 26.12.2011 року планової перевірки заводу, результати якої оформлені Актом №435/1 від 26.12.2011 року, було виявлено, що протягом 2007-2009 років у звітах до Фонду Завод визначав вид своєї економічної діяльності за кодом 29.14.2, який передбачає клас професійного ризику 51, а у звітах до статуправління Завод визначав вид своєї економічної діяльності за кодом 29.32.1, який передбачає вищий клас ризику -58. Оскільки за класом ризику 58 страховий тариф вище, Фонд донарахував Заводу за вказаний період недоїмку на суму 34199,18 грн. та пеню в сумі 5801,94грн.. На час подання позову з урахуванням проведених Заводом оплат вказані суми донарахувань залишаються не погашеними на суму 40001,12 грн..

Завод проти позову заперечує, посилаючись на те, що до класу професійного ризику 51 Завод був віднесений самим Фондом з 2006 року, про що свідчить повідомлення Фонду №10271 від 19.01.06р., і жодного повідомлення від Фонду про зміну класу ризику Завод не отримував. Зміна класу ризику повинна відбуватися відповідно до «Інструкції про порядок перерахування обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального захисту страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду 12.07.07р. №36, відповідно до якої Завод не міг змінити клас ризику в односторонньому порядку без відповідного рішення Фонду. Лише повідомленням Фонду від 01.10.2011р. №18198 Заводу був встановлений 58 клас ризику, а з 24.01.2012р. повідомленням Фонду №29345 від 23.01.2011р. Заводу знов був встановлений 51 клас ризику. З цих підстав Завод вважає, що з 2007 по 2009 роки Завод не міг відноситися до 58 класу ризику. Також позивач вказує на порушення Фондом визначеного ст. 250 Господарського кодексу України строку для застосування адміністративно-господарської санкції та порушення порядку проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Завод подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки акт перевірки №435/1 від 26.12.20011 року, за яким у Заводу виникла заборгованість перед Фондом із строком сплати до 05.01.2012 року, Заводом у встановленому законодавством порядку не оскаржувався, і сума донарахованих страхових внесків та пені залишається не погашеною, то це є безумовною підставою для стягнення з Заводу визначеної цим актом заборгованості.

З таким високим суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 КАСУ під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Усупереч зазначеній нормі закону суд першої інстанції не встановив: чи порушив Завод вимоги законодавства, яке регулює відносини у сфері нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; чи правомірно нараховані Фондом суми недоїмки та пені.

При вирішенні цього спору суд обмежився лише аналізом актів законодавства України на предмет наявності у Заводу обов'язку повідомляти Фонд про зміну технології робіт та виду діяльності, та наявності у Фонду повноважень щодо проведення перевірки та донарахувань страхових внесків, пені та штрафів.

Та обставина, що Завод не оскаржив нараховані йому актом перевірки №435/1 від 26.12.20011р. суми недоїмки та пені в судовому порядку, яку суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, не є беззаперечним свідченням правомірності дій Фонду, тим більше, що Завод спростовував правомірність такого нарахування під час розгляду цієї справи судом.

Ця обставина не звільняла суд від установлення самого факту порушення та перевірки дотримання Фондом при нарахуванні актом перевірки №435/1 недоїмки та пені приписів ч. 3 ст. 2 КАСУ.

Оцінюючи правомірність висновків акту перевірки №435/1 від 26.12.20011р. стосовно допущених заводом порушень та нарахованих сум, колегія судів виходить з наступного.

Виконання Заводом, як роботодавцем, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-ХIV від 23.09.99 року обов'язку по сплаті страхових внесків у 2007-2009 роках повинно було здійснюватися з урахуванням приписів Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001р. №2272-III та Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №1423 (надалі - Порядок №1423).

Стаття 1 Закону від 22.02.2001р. №2272-III визначала ставки страхових тарифів у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників в залежності від класу професійного ризику виробництва.

Відповідно до п.1 Порядку №1423 з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання галузі економіки та види робіт диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком до даного Порядку.

Так, в додатку до Порядку №1423 види економічної діяльності за кодами (КВЕД) віднесені до відповідних класів ризику виробництва з 1 по 67.

Підставою для нарахування актом перевірки №435/1 від 26.12.20011р. недоїмки та пені стало те, що Завод у поданих до Фонду за 2007-2009 роки відомостях розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції(робіт, послуг) за видами економічної діяльності, невірно визначав код своєї економічної діяльності (КВЕД) як 29.14.2 -«Виробництво механічних передач загального машинобудівельного призначення», якому відповідає клас ризику виробництва 51, оскільки код економічної діяльності Заводу повинен бути 29.32.1 -«Виробництво (без ремонту) машин та обладнання для тваринництва та кормо виробництва», якому відповідає клас ризику виробництва 58.

В обґрунтування такого висновку Фонд посилається на подані Заводом до статуправління за 2007-2009 роки Звіти про основні показники діяльності підприємства форми №1-Підприємство, в яких Завод показав основним видом своєї діяльності код 29.32.1..

З цих підстав в акті перевірки був зроблений перерахунок страхових внесків Заводу за 2007-2009 роки, виходячи з коду економічно діяльності за КВЕД 29.32.1 із застосуванням ставки страхових тарифів, що відповідають 58 класу ризику виробництва, і визначена сума недоїмки в розмірі 41538,19 грн. та пені в сумі 5801,94 грн..

Колегія суддів вважає, що сам факт невідповідностей в звітних документах, поданих Заводом до Фонду та до статуправління, щодо визначення коду своєї економічної діяльності не може бути достатнім та безумовним доказом заниження Заводом страхових внесків без встановлення правильного коду економічної діяльності Заводу, який повинен був відображатися у податних до Фонду звітах.

Визначення правильного коду економічної діяльності Заводу залежить від тієї продукції, яка виготовляється Заводом.

Як зазначає відповідач, за час свого існування він займається виробництвом лише одного виду продукції -поршневих кілець різних модифікацій, який відповідає ДСТУ 288394 «Двигуни внутрішнього згорання. Кільця поршневі».

Цей факт позивач не заперечує.

Згідно Національного класифікатору України за видами економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. №375 код КВЕД 29.11.1 включає:

- виробництво поршневих двигунів внутрішнього згоряння та їх частин (крім авіаційних, автомобільних та мотоциклетних двигунів):

- суднових двигунів, двигунів для залізничного та іншого рейкового транспорту, двигунів промислового типу тощо; виробництво турбін та їх частин: водяної та іншої пари, гідравлічних турбін, їх робочих коліс та керувальних механізмів (напрямного апарату), виробництво газових турбін.

Цей підклас не включає: виробництво та ремонт повітряних двигунів; виробництво та ремонт електродвигунів та генераторів змінного та постійного струму; виробництво електроустатковання для запалювання та запуску двигунів внутрішнього згоряння; виробництво двигунів для автомобілів, мотоциклів, літаків; виробництво та ремонт турбоґвинтових та турбореактивних двигунів.

Отже, діяльність Заводу по виготовленню поршневих кілець відповідає коду економічної діяльності за КВЕД 29.11.1.

Відповідно до п.1 Порядку №1423 економічна діяльність за КВЕД 29.11.1 відповідає 53 класу професійного ризику виробництва.

Про це також зазначено і в листі Головного управління статистики в Одеській області від 28.02.2012р. №02-81/117 на запит відповідача.

На усунення допущених помилок у визначенні коду КВЕД відповідач надав до Головного управління статистики в Одеській області змінену звітність за формою №1П-НПП -«Звіт про виробництво промислової продукції»за 207-2011 роки, в якій зазначив код своєї економічної діяльності за КВЕД 29.11.1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування Заводу актом перевірки №435/1 від 26.12.20011р. недоїмки та пені, виходячи з коду економічно діяльності за КВЕД - 29.32.1 із застосуванням ставки страхових тарифів, що відповідають 58 класу ризику виробництва, є неправомірним.

Таким чином, визначена актом перевірки №435/1 від 26.12.20011р. недоїмка та пеня стягненню з відповідача не піддягає, а тому позовні вимоги Фонду є безпідставними та не можуть бути задоволені.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року -скасувати та прийняти по справі нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі міста Одеси до публічного акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець" про стягнення страхових внесків -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: