Ухвала суду № 25792199, 28.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р.Справа № 1570/1333/2012

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Дирекція верстатобуд»до Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року дочірнє підприємство «Дирекція верстатобуд»(надалі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби в Одеській області (надалі - ДПС), Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі-ДПІ) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії ДПА щодо визнання правочину між ДП «Дирекція верстатобуд»та ТОВ «МИРАКОД»нікчемними;

- визнати протиправними дій ДПА в Одеській області щодо визнання податкових накладних, виписаних ТОВ «МИРАКОД»недійсними;

- визнати протиправними дій ДПА щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 27/23-80/26456192 від 05.09.2011 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ №№0000882310, 0000832310 від 25.01.2012 р.;

- скасувати акт перевірки № 27/23-80/26456192 від 05.09.2011 р.;

- зобов'язати ДПІ внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації викладеної в акті №27/23-80/26456192 від 05.09.2011 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з тих підстав, що висновки акту перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що за операціями з ТОВ «МИРАКОД»ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, для формування валових витрат та податкового кредиту, а висновки щодо безтоварності операцій з цим постачальником в акті перевірки зроблені лише на підставі змісту постанови органу досудового слідства про призначення позапланової перевірки позивача.

Ухвалою суду від 20.04.12р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки № 27/23-80/26456192 від 05.09.2011 р..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ № № 0000882310, 0000832310 від 25.01.2012 р., а в решті позову відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПС та ДПІ подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наказу ДПА в Одеській області № 1989 від 25.08.2011 р. та постанови старшого слідчого по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06.06.2011 р. була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «МИРАКОД»за весь період діяльності, результати якої оформлені актом перевірки № 27/23-80/26456192 від 05.09.2011 р. (надалі-акт перевірки).

За висновками акту перевірки внаслідок проведених операцій з ТОВ «МИРАКОД» позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. неправомірно віднесено до складу валових витрат 2 кварталу 2010 року 500000 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року 100000 грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 125000 грн. та завищення по рядку 26 декларації з ПДВ залишку від'ємного значення ПДВ, що переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у травні 2010 року на 100000 грн..

На підставі акту перевірки 25.01.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832310, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 125000 грн. -за основним платежем та 31250 грн. -за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000882310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 100000 грн..

Відповідно до акту перевірки, висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «МИРАКОД»ґрунтуються на тому, що директор ТОВ «МИРАКОД»ОСОБА_4. не підписувала видаткові та податкові накладні від імені ТОВ «МИРАКОД»на поставку позивачу металевих виробів, а тому такі документи не мають юридичної сили і не можуть підтверджувати витрати та податковий кредит по таким операціям.

В обґрунтування таких висновків в акті перевірки ДПІ посилається на протокол проведеного 17.12.2010р. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Яшиною А.Ю. допиту керівника ТОВ «МИРАКОД»ОСОБА_4., в якому остання вказала, що не здійснювала фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «МИРАКОД». Також ДПІ посилається на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від ОСОБА_3 від 06.06.2011р. про призначення позапланової перевірки позивача з питань відносин з ТОВ «МИРАКОД», в якій слідчий зазначив, що посадові особи ДП «Дирекція верстатобуд»за попередньою змовою з іншими особами здійснювали перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «МИРАКОД»з призначенням платежу «придбання товарів, робіт», а фактично товарів та робіт від ТОВ «МИРАКОД»не отримувалось, операції з цим постачальником мають безтоварний характер, а складені по цим операціям первинні бухгалтерській документи -угоди, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, є підробленими і використовувались посадовими особами ДП «Дирекція верстатобуд»для мінімізації податкових зобов'язань.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

На час проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування платником податку валових витрат був встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, а податкового кредиту - пунктом 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст.1 Закону №168/97податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168/97, на порушення яких вказує ДПІ, встановлено наступне:

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/.

Виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

В акті перевірки відображено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «МИРАКОД»відбувались за договором №31/03-10 від 31.03.2010р., за яким позивачем отримано металевих виробів на суму 600000 грн., у тому числі ПДВ 100000 грн., які в бухгалтерському та податковому обліку оприбутковані на підставі видаткових накладних від 26.04.10р. № 260401, від 29.04.10р. №290401 та податкових накладних від 09.04.10р. №090402, від 28.04.10р. №280402. Розрахунки відбулись у безготівковій формі за платіжними дорученнями №238 від 09.04.10р. та №282 від 28.04.10р., а якими позивач перерахував ТОВ «МИРАКОД»600000 грн., у т.ч. ПДВ 100000 грн..

Факт надання позивачем для перевірки належних первинних документів не заперечується відповідачем і підтверджено актом перевірки.

Претензії податкового органу щодо невідповідність вимогам законодавству зазначених вище видаткових та податкових накладних від вказаного постачальника, за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит, відсутні.

Факт того, що вказаний контрагент на момент проведення операцій з позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з вказаним контрагентом.

В той же час, наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом акту перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що первинні документи від ТОВ «МИРАКОД»не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично операції позивача з цими контрагентами були безтоварними, а угоди з ними - нікчемними.

Позивач проти таких тверджень ДПІ заперечує, наполягаючи на тому, що всі операції з вказаним контрагентом відбувались реально, товар від них поставлявся і використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на долучені до справи накладні від 18.05.2010р. №2457, 17.05.2010р. №2455, 17.05.2010р. №2456, 11.05.2010р. №б/н, 11.05.2010р. №б/н, 12.05.2010р. №б/н, 30.04.2010р. №2443, 28.04.2010р. №2197, 27.04.2010р. №2156, 27.04.2010р. №2156, 26.04.2010р. №1968, за якими здійснювалось перевезення вантажним автотранспортом металевих виробів від ТОВ «МИРАКОД»на підставі договору від 30.03.10р. (аркуші справи 65-75), а також на укладений 01.03.2010р. із ТОВ «Колос»договір про надання послуг № 0301/2, відповідно до якого ТОВ «Колос»надавав послуг власної будівельної техніки з оператором і вантажним автотранспортом (аркуш справи 60-61), які були оплачені позивачем платіжними дорученнями № 332, 333 (аркуші справи 127-129).

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «МИРАКОД»позивач зазначає, що діюче законодавство не покладає на нього відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань, і не зобов'язує його будь-яким чином здійснювати перевірку діяльності своїх постачальників та справжності наданих ними документів, а на час укладання та виконання договору з ТОВ «МИРАКОД», воно було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства, тим більше тих суб'єктів господарської діяльності, з якими платник податків не мав прямих господарських зв'язків. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «МИРАКОД», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем операцій з цим підприємством.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в його адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на вищезазначену постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від ОСОБА_3 від 06.06.2011р. про призначення позапланової перевірки позивача, а також на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.11 по справі 1-325/11, відповідно до якого ОСОБА_4. була визнана винною у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України -створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «МИРАКОД»з метою прикриття незаконної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Аналіз наданих сторонами доказів свідчить про те, що відповідач не довів той факт, що посадові особи позивача були обізнані про обставини діяльності вказаного контрагента.

Вищезазначена постанова слідчого від 06.06.2011р. про призначення експертизи в описовій частині дійсно містить посилання на незаконні дії посадових осіб ДП «Дирекція верстатобуд»щодо незаконного перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «МИРАКОД»без отримання товарів, проте дана постанова органу досудового слідства відповідно до вимог Кримінально-процесуального законодавства та ст. 62 Конституції України не може бути належним підтвердженням вини посадових осіб позивача, оскільки таким підтвердженням може бути лише вирок суду або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, а таких документів суду не надано.

Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.11, на який посилається відповідач, доводить вину ОСОБА_4. у фіктивному підприємництві, і не доводить вини посадових осіб позивача в незаконному використанні фіктивного підприємства.

Що стосується посилань ДПІ на покази засновника та керівника ТОВ «МИРАКОРД»- ОСОБА_4., в яких вона заперечувала ведення господарської діяльності віл імені ТОВ «МИРАКОРД», а як наслідок і операцій з позивачем, то оцінка таким пояснення повинна даватися з урахуванням того, що дана особа, як обвинувачена, а згодом і підсудна, не несе кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих пояснень, і такі пояснення є способом захисту від обвинувачення, які можуть надаватися з метою уникнути відповідальності за можливі негативні результати діяльності ТОВ «МИРАКОРД».

Слід зазначити, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.11 доведений факт того, що фактично діяльність від імені ТОВ «МИРАКОРД»здійснювали невстановлені особи, а тому такі невстановлені особи могли виступати як представники ТОВ «МИРАКОРД»у господарських відносинах із позивачем.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року здійснено ДПІ спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Оскільки постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржена, то в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: