Ухвала суду № 25792135, 22.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6536/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування висновків акту перевірки,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», код за ЄДРПОУ 37305586, за лютий 2011р.»; визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Одеси щодо складання висновків, викладених в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», код за ЄДРПОУ 37305586, за лютий 2011р.»щодо визнання угод ФОП ОСОБА_1 укладених із ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»нікчемними; визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Одеси щодо складання висновків, викладених в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», код за ЄДРПОУ 37305586, за лютий 2011р.»про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Позов обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки ДПІ прийшла до помилкового висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем під час здійснення господарсько-фінансової діяльності з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та незаконно застосувала наслідки їх нікчемності, оскільки відсутнє рішення суду про визнання угод недійсними, а також їх нікчемність не встановлена законом. Більше того, перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідача належним чином оформленими податковими накладними.

ДПІ у Київському районі м.Одеси проти позову заперечила, зазначивши, що вимоги позову є безпідставними, оскільки за результатами аналізу автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у контрагента позивача ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»власних або орендованих складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Вказане свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру. Вимоги позову ДПІ вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2011р. позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Одеси щодо складання висновку, викладеного в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»за лютий 2011р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Київському районі м.Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 20.05.2011р. по 24.05.2011р. ДПІ у Київському районі м.Одеси було проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»за лютий 2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2011р. №1106/1701/2750601198/72.

В матеріалах перевірки вказується, що згідно з інформацією, наданою ДПІ у м.Ілічівську Одеської області, постачальником СПД-ФОП ОСОБА_1 ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців у лютому 2011 року та відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому згідно ч. 1, 5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ДПІ у Київському районі м.Одеси щодо складання висновку, викладеного в акті перевірки №1106/1701/2750601108/72 від 24.05.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»за лютий 2011р., суд першої інстанції прийшов до висновку, що зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів є незаконними та безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтермаркет ЛТД»було укладено договір купівлі-продажу №200111, за яким ТОВ «Інтермаркет ЛТД»(Постачальник) за замовленням ФОП ОСОБА_1 (Покупець) зобов'язується постачати та передавати у власність покупцеві товари -парфумерні вироби, найменування, кількість та вартість яких погоджуватиметься у накладних. Відповідно до умов вказаного договору протягом лютого 2011 року позивачу від ТОВ «Інтермаркет ЛТД»було поставлено продукцію на загальну суму 1083322,63 грн. (у тому числі ПДВ -180553,67 грн.). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу (п. 201.3 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту виконання умов договору купівлі-продажу №200111 від 20.01.2011р. в матеріалах справи містяться належним чином оформлені податкові накладні №8 від 01.02.2011р., №27 від 03.02.2011р., №37 від 04.02.2011р., №44 від 06.02.2011р., №52 від 07.02.2011р., №63 від 08.02.2011р., №101 від 14.02.2011р., які включені ФОП ОСОБА_1 до податкової декларації за лютий 2011р. та відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки про нікчемність правочину зроблені ДПІ у Київському районі м.Одеси на підставі інформації, отриманої від ДПІ у м.Іллічівську Одеської області листом №10532/23-0402/1 від 11.05.2011р., яким на адресу податкової інспекції був направлений акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтермаркет ЛТД»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року»№987/23-0302/37305586 від 20.04.2011р. В даному акті вказано про відсутність у ТОВ «Інтермаркет ЛТД»трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого зроблено висновок про неможливість ТОВ «Інтермаркет ЛТД»поставити продукцію на адресу ФОП ОСОБА_1 та порушення, у зв'язку з цим, ст.228 ЦК України в частині укладання угод без мети настання реальних наслідків. Усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Інтермаркет ЛТД» є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №987/23-0302/37305586 від 20.04.2011р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Інтермаркет ЛТД». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, які на погляд перевіряючого, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтермаркет ЛТД», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки ДПІ щодо нікчемності правочину є безпідставними та помилковими. Більше того, як правильно зазначив Одеський окружний адміністративний суд, жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за порушення податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 23.08.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.