Рішення № 25789269, 30.08.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц -4400/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В. О. Суддя-доповідач: Савченко О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Каракуші К.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк»на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 червня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який уточнював під час розгляду справи.

У позові, уточненому у березні 2012 року, зазначало, що 25.09.2007 року між ОСОБА_2 ( після реєстрації шлюбу 31.05.2008 року ОСОБА_2 та банком був укладений кредитний договір № ZPVLGA00000095 на суму 23550 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 0,91% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, з кінцевим терміном повернення кредиту 22.09.2017 року.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 25.09.2007 року між банком та ОСОБА_2 ( після шлюбу ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого являвся належний ОСОБА_2. на праві власності на підставі договору дарування від 23.06.1999 року житловий будинок загальною площею 48,0 кв.м , жилою площею 34,7 кв. м , розташований на земельній ділянці розміром 742 кв. м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1З лютого 2009 року відповідач належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 02.03.2012 року складала 275 105гр.07 коп., з яких 158202 гр. 23 коп.- заборгованість за кредитом, 61419 гр. 88 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом, 10739 гр. 32 коп. -заборгованість з комісії, 31405 гр. 30 коп. -пені, 13338 гр. 34 коп. -штрафні санкції.

Посилаючись на вказані обставини, в рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.09.2007 року, просило звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок загальною площею 48,0 кв. м, жилою площею 34,7 кв. м, розташований на земельній ділянці розміром 742 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташовано : жилий будинок А, літня кухня Б, сарай Б`, погріб з шийкою Г, вбиральня В, водопровід № 2, паркан № 3,4, замощенняІ, навіс Ж,Д, душ Е, хвіртка № 5, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі -продажу будь - яким способом з будь-якою особою-покупцем, з отриманням Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення пррдажу.

Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діялності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Кошти, отримані від реалізації, спрямувати на р/р 29092829003111 ПриватБанку, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Передати іпотекодержателю ПАТ КБ „Приватбанк" предмет іпотеки в управління на період його реалізації шляхом вилучення у відповідача комплекту ключів від усіх замків предмету іпотеки уповноваженим представником банку, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції встановив, що зобов"язання за кредитним договором від 25 вересня 2007 року ОСОБА_2 дійсно не виконуються, однак послався на ч.2 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" щодо неприпустимості зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень та зазначив, що на момент укладання договору іпотеки житлового будинку на утриманні відповідачки знаходилася її неповнолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і посилання відповідачки на те, що дочка фактично користувалася вказаним житловим будинком, позивачем не спростовані.

Проте з висновками суду цілком погодитися не можна.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України „Про заставу" в разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов"язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч.3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу на строк до 22.09.2017 року був наданий кредит у сумі 23 550 доларів США( з яких 21000 доларів США на ремонт жилого будинку, 2550 доларів США -на сплату страхових платежів), а вона зобов"язувалася повертати кредит, сплачувати відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% % на місяць на суму залишку заборгованості, комісію та інші витрати щомісячно(а.с11-13).

Згідно п.7.1 кредитного договору позичальник у період з 25 по 31 число кожного місяця зобов"язувався сплачувати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 333,58 доларів США для погашення заборгованості(а.с.13 ).

Відповідно до умов п.4.1 договору, за порушення позичальником зобов"язань, передбачених п.п.2.2.2,2.2.3 договору, вона зобов"язувалася сплатити банку пеню за кожен день прострочки, а згідно п.5.4 договору - у разі порушення строків платежів по будь-яким з грошових зобов"язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, у зв"язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, зобов"язувалася сплатити штраф.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У забезпечення виконання зобов"язання по поверненню в повному обсязі кредиту у розмірі 23550 доларів США 25 вересня 2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2. був укладений договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок загальною площею 48,0 кв.м, жилою площею 34,7 кв.м. , розташований на земельній ділянці розміром 742 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташовано : жилий будинок А, літня кухня Б, сарай Б`, погріб з шийкою Г, вбиральня В, водопровід № 2, паркани № 3,4, замощення І, навіси Ж, Д, душ Е, хвіртка № 5.

Вартість предмету іпотеки сторони вказаного договору визначили у розмірі 151500 гр.(п.35.5 договору), а при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони домовились, що іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за вищою ціною( п.24).

Відповідно до п. 18.8.2 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання термінів виконання яких -небудь із зобов"язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

За умовами договору (п. 18.13) іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, або несплати іпотекодавцем більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, або іншого істотного порушення умов кредитного договору.

Із наданого позивачем розрахунку(а.с.128-131) вбачається, що станом на 02.03.2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила всього 275105 гр. 07 коп., з яких 158202 гр. 23 коп.- заборгованість за кредитом, 61419 гр. 88 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом, 10739 гр. 32 коп. -заборгованість по комісії за користування кредитом, 31405 гр. 30 коп. -пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором, 13338 гр. 34 коп. -штраф.

Письмове повідомлення про наявність заборгованості станом на 28.05.2010 року та про можливість у зв"язку з цим звернення стягнення на предмет іпотеки направлялось банком та було отримано ОСОБА_2 02.06.2010 року(а.с.24-25), однак порушення нею усунуті не були.

Доказів на спростування правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 02.03.2012 року ОСОБА_2 суду не надавала, факт невиконання умов кредитного договору щодо повернення коштів не заперечувала, ніяких заходів по погашенню заборгованості за час розгляду справи не здійснювала.

Заявлений нею позов про визнання укладеного 25.09.2007 року договіру іпотеки недійсним з підстав порушення при його укладанні прав неповнолітньої дочки, до розгляду якого провадження по даній справі було зупинено з липня 2011 року по січень 2012 року, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.12.2011 року був залишений без розгляду з підстав неявки позивачки у судові засідання(а.с.113), отже у судовому порядку договір іпотеки недійсним визнаним не був і є чинним.

Між тим, відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.09.2007 року порушить житлові права неповнолітньої ОСОБА_4,- дочки відповідачки, вказаний висновок суд належним чином не мотивував і наявність фактів на його підтвердження у рішенні не навів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

У зв"язку з цим, доведення факту проживання неповнолітньої ОСОБА_4 у будинку на момент укладання договору іпотеки являлося процесуальним обов"язком відповідачки, а не позивача, як помилково вважав суд.

Згідно із ч.3 ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов"язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов"язання.

Відповідно до ч.ч.2 ,4 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей" неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомості, яке належить дітям.

Як вбачається з п.14.7 договору іпотеки, на момент його укладання відповідач ОСОБА_2 посвідчувала, що на предмет іпотеки, яким являється належний їй на праві власності на підставі договору дарування від 23.06.1999 року житловий будинок загальною площею 48,0 кв. м, жилою площею 34,7 кв. м , розташований на земельній ділянці розміром 742 кв. м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні вимоги третіх осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

У п. 38.1 договору зазначено, і це підтверджується даними паспорта ОСОБА_2, що при укладанні договору місцем проживання та реєстрації іпотекодателя являвся будинок АДРЕСА_2 а не адреса будинку, переданого в іпотеку і на ремонт якого відповідачка отримувала кредитні кошти.

Згідно довідки виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 2607 від 10.09.2007 року, наданій при укладанні іпотечного договору, у належному ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 ніхто зареєстрованим не був.

Отже враховуючи, що за змістом ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" реєстрація особи за місцем її проживання є похідною від права особи користуватися житлом, твердження відповідачки про те, що на момент укладання договору іпотеки її неповнолітня дочка користувалася будинком, в якому вона, як мати дитини, зареєстрована не була і місцем свого проживання не визначала, нічим не доведені.

Пославшись на довідку виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 31.05.2011 року про те, що ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 і має у складі сім"ї двох неповнолітніх дітей- 1995 та 2009 року народження(а.с.80), суд не врахував, що у цьому будинку відповідачка зареєструвалася лише 04.02.2010 року, отже після передачі його в іпотеку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та зібрані по ній докази, колегія суддів вважає, що достатніх правових підстав для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції не мав, а тому ухвалене по справі рішення в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині рішення про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - належний ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 23.06.1999 року житловий будинок загальною площею 48,0 кв. м, жилою площею 34,7 кв. м , розташований на земельній ділянці розміром 742 кв. м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Виходячи з положень ч.3 ст.33, ст. 36, ч.1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання.

З урахуванням зазначених норм права, можливість стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду не виключається, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому у разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" понесені останнім та підтверджені платіжними дорученнями судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 2833 гр. 03 коп.( 73 гр.39 коп.+120 гр.+ 1264 гр.04 коп.+1375 гр. 60 коп).

Щодо вимог про передачу ПАТ „ПриватБанк" предмету іпотеки в управління до його реалізації шляхом вилучення у ОСОБА_2 комплекту ключей від усіх замків житлового будинку АДРЕСА_1 то, виходячи зі змісту ст. 34 Закону України „Про іпотеку" та враховуючи, що вимоги про виселення ОСОБА_2 з будинку позивачем не заявлялись, колегія вважає їх передчасними і за таких обставин рішення суду про відмову у їх задоволенні є правомірним.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 червня 2012 року по даній справі в частині відмови у задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки- житловий будинок, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

„ Позов ПАТ КБ „ПриватБанк" задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості, що утворилася станом 02.03.2012 року за кредитним договором від 25.09.2007 року № ZPVLGA00000095, укладеним між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2( після реєстрації шлюбу 31.05.2008 року ОСОБА_2, у сумі 275 105гр.07 коп., з яких 158202 гр. 23 коп.- заборгованість за кредитом, 61419 гр. 88 коп. -заборгованість по процентам за користування кредитом, 10739 гр. 32 коп. -заборгованість по комісії за користування кредитом, 31405 гр. 30 коп. -пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором, 13338 гр. 34 коп. -штраф, звернути стягнення на жилий будинок загальною площею 48,0 кв. м , жилою площею 34,7 кв. м , розташований на земельній ділянці розміром 742 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовано : жилий будинок А, літня кухня Б, сарай Б`, погріб з шийкою Г, вбиральня В, водопровід № 2, паркани № 3,4, замощення І, навіс Ж,Д, душ Е, хвіртка № 5, належний ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5. 23.06.1999 року за реєстром № 747, із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням ПАТ КБ «ПриватБанк»на підставі договору іпотеки від 25.09.2007 року від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою-покупцем, з наданням ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, у тому числі з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 2833 гр. 03 коп.( 73 гр. 39 коп.+120 гр.+1264 гр.04 коп.+1375 гр. 60 коп.)".

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: