Ухвала суду № 25787623, 02.08.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1976/12 02.08.2012 02.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/1549/12р. Головуюча по першій інстанції Лузан Л.В.

Категорія 45 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Данилової О.О.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Суслик Є.В.,

за участю відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2012 року за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5, ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

16 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідачів про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що вона та відповідачі є сусідами суміжних земельних ділянок. Їй на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1, а відповідачам - буд. № 38. На земельній ділянці відповідачів, на відстані 90 см від зовнішній стіни її господарської будівлі росте дерево-абрикос, коріння якого проникли до її літньої кухні, що може привести до руйнування будівлі. Крім того, відповідачі впритул до її забору змайстрували вольєр, що порушує її право на сервітут, який встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року, і вона не може провести обслуговування свого забору. Також відповідачі знесли її кам'яний мур, який слугував огорожею для її палісадника і на його місці звели свій мур. В зв'язку з цим, просила зобов'язати відповідачів зрізати дерево-абрикосу, усунути перешкоду в користуванні сервітутом, встановленого на її користь, шляхом розбирання вольєру та знести самочинно збудований мур. Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є незаконним і необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і на підставі положень ст. 386 ЦК України, ст. ст. 91, 152 ЗК України дійшов правильного висновку про відсутність порушень прав і інтересів позивачки з боку відповідачів. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на жилий будинок № 36 зареєстровано за позивачкою 12 січня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2002 року (а.с. 6). Земельна ділянка площею 1041 м2 передана ОСОБА_4 у приватну власність 09 жовтня 2008 року (а.с. 7).

За відповідачами зареєстровано право власності на будинок № 38 на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2003 року (а.с. 34), а земельна ділянка площею 0,1362 га передана ОСОБА_5 у приватну власність 15 липня 2004 року (а.с. 35).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2011 року встановлено ОСОБА_4 постійний, безоплатний земельний сервітут на користування належної на праві власності ОСОБА_3 і ОСОБА_5 земельною ділянкою довжиною 29,72 м, шириною 1м впродовж стіни будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Надано ОСОБА_4 право п'ятнадцятого числа кожного місяці проходу через земельну ділянку відповідачів для зняття показів газового лічильника, а в необхідності для обслуговування газового редуктора, обслуговування та ремонту жилого будинку і господарських споруд (а.с. 10-11).

Згідно актів обстеження умов життя ОСОБА_4, коріння абрикоси не руйнують стіну господарської будівлі, дерево знаходиться на відстані 0,97 м від її господарської споруди та крона дерева направлена в сторону будівель відповідачів; вольєр для собаки розбудований з металевих труб, обтягнутий металевою сіткою, покрівля розроблена з шиферу, стік з якого направлений у двір відповідачів та не розбудований на огорожі позивачки; огорожа, яка розташована на межі між земельними ділянками сторін по справі, зведена відповідачами на підставі рішення Олександрівської селищної ради про надання дозволу на будівництво огорожі № 71 від 24 квітня 2008 року та рішення Олександрівської селищної ради № 4 від 19 листопада 2009 року, яким надано дозвіл на розроблення технічної документації (а.с. 30, 31, 45, 46).

Комісією відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури Вознесенської райдержадміністрації при обстеженні не встановлено будь-яких відхилень від проекту забудови земельної ділянки відповідачами. Будівництво господарчих будівель і споруд здійснюється відповідно до ДБН та відповідає чинному законодавству у сфері містобудування (а.с. 56).

Встановленим рішенням апеляційного суду Миколаївської області постійним, безоплатним земельним сервітутом за позивачкою визначені параметри за часом і місцем, але доказів, що їй перешкоджають відповідачі в проході саме в визначений сервітутом час, ОСОБА_4 суду не надала.

Таким чином, позивачкою не доведені суду обставини, щодо порушення її прав з боку відповідачів.

Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є незаконним і необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права - безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 305, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді