Ухвала суду № 25783792, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2012 р. Справа № 1/325/08

(22-а-7419/08)

к/с № К-50591/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009

у справі № 1/325/08 (22-а-7419/08)

за позовом Приватного підприємства «Інтер -Альфа»

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції

у Миколаївській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інтер -Альфа»звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача по проведенню невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди березень 2007, травень 2007, липень 2007, та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області № 0000062302/0 від 28.05.2008; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтер -Альфа»судовий збір в сумі 1,70 грн.

Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 28.05.2008, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 28.05.2008 та закрити провадження у справі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Вознесенською ОДПІ у Миколаївській області було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Диволайн»та ТОВ СК «Інтернешнл»за періоди березень 2007, травень 2007, липень 2007, в ході якої було встановлено порушення Приватним підприємством «Інтер -Альфа»п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та за результатами якої складено Акт перевірки № 8-23/31314134 від 28.05.2008;

- за наслідками перевірки Вознесенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 28.05.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 26 176,00 грн. за липень 2007 року, 18 695,00 грн. за травень 2007 року та 23 333,00 грн. за березень 2007 року;

- за висновками перевірки, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПП «Диволайн»та ТОВ СК «Інтернешнл»за укладеними договорами поставки, у зв'язку з несплатою останніми податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За вимогами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, Акт перевірки № 8-23/31314134 від 28.05.2008, свідоцтва платників податку на додану вартість свідчать, що постачальники позивача (ПП «Диволайн»та ТОВ «СК «Інтернешнл») зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому порядку та мали право на складання податкових накладних, виданих позивачу до податкового зобов'язання відповідних періодів, та суми податку по податковим накладним ними враховані у ціні товару.

Відповідно до вимог підпунктів 7.2.1, 7.4.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем здійснені операції з придбання товару, в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто, є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Обставини, на які посилається податковий орган, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Отже, попередні судові інстанції дійшли не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за березень 2007 року, травень 2007 року та липень 2007 року, а тому зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди є безпідставним, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний