Ухвала суду № 25783787, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2012 р. Справа № 2-а-12885/08/0570

к/с № К-17456/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009

у справі № 2-а-12885/08/0570

за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш Байк Україна»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія РІКОН»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.08.2008) до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш Байк Україна» про стягнення коштів у розмірі 7 626,00 грн., одержаних ним за нікчемним правочином по суборенді нежитлового приміщення № 17 від 01.07.2007, укладеним з ТОВ «Інжинірингова компанія РІКОН».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на рахунок платника) за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складений акт від 24.04.2008 № 1088/23-4/24651206;

- перевіркою встановлено, що 01.02.2007 між приватним підприємцем Урбано Петтенуццо (як орендодавцем) та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш Байк Україна»(як орендарем) було укладено угоду № 1/1 оренди нежитлового приміщення, згідно якої орендодавець надає в оренду орендарю нежитлове приміщення площею 1256 кв.м, за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська, 9, для складу та виробничих цехів, терміном до 31.12.2009; відповідно до п. 3 договору розмір орендної плати за один місяць складає 9 000,00 грн. (без ПДВ); відповідно до п.7 договору орендар має право здавати приміщення, що орендується, за власним бажанням без згоди орендодавця іншим особам;

- перевіркою також встановлено, що Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш Байк Україна»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія РІКОН»укладено угоду суборенди нежитлового приміщення № 17 від 01.07.2007, предметом якої є оренда приміщення площею 42,0 кв.м за адресою м. Маріуполь, вул. Італійська 9;

- за висновками перевірки, оскільки до перевірки ніяких документів щодо фактичного передання споруди наймачеві підприємством не надано, тому, у зв'язку з відсутністю акту передання приміщень орендатору, строк обчислення дії договору не настав і укладений позивачем правочин №1/1 від 01.02.2007 вважається нікчемним та, як наслідок, нікчемним є й правочин № 17 від 01.07.2007.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів (угод), з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано відомостей та доказів того, що зміст договору суборенди № 17 від 01.07.2007 суперечить Цивільному кодексу України чи іншим правовим актам. При цьому, даний договір має усі необхідні для даного виду договорів обов'язкові умови, у т. ч. й строк дії (п.п.2.1 п.2 договору). Має такі умови й договір оренди № 1/1 від 01.02.2007, за яким позивач орендує приміщення, здане ним у суборенду. Актом, на відсутність якого вказує позивач, оформлюється фактична передача будівлі орендарю. Отже, складення акта про передачу майна є дією сторін з виконання умов укладеного договору. Тобто, такі акти не відносяться до документів, які складають зміст договору оренди, і відсутність цих актів не впливає та не змінює зміст самого договору. Невиконання чи неналежне виконання умов укладеного договору може бути підставою для дострокового розірвання договору, а при наявності інших підстав -визнання його недійсним на вимогу зацікавленої особи. Таких вимог позивач не заявляв.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний