Ухвала суду № 25783220, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-21980/10

№ К-21980/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (правонаступник Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010

у справі № 2-а-2790/09 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-текс»

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ від 24.12.2008 № 0007233500/0.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою автоматично недійсність всіх угод, укладених такою юридичною особою, та не позбавляє іншого платника цього податку -покупця права на податковий кредит у звєязку з придбанням товарів (послуг) у такого платника податку. Крім того, рішення Святошинського районного суму м. Києва від 25.04.2008, яким визнані недійсними установчі документи та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача в операціях з поставки ТОВ «АК Дніпро», було скасоване ухвалою цього суду від 29.01.2009.

У касаційній скарзі Миронівська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи порушення судами попередніх інстанцій підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ТОВ «Агро-текс»податкових зобов`язань з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 12.12.2008 № 19/35-022/31383538, про завищення товариством сум податкового кредиту, задекларованих за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2007 року, на загальну суму 2035827,27 грн. за податковими накладними ТОВ «АК Дніпро». Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на нікчемність господарських угод, укладених між позивачем та ТОВ «АК Дніпро», оскільки рішенням Святошинського районного суму м. Києва від 25.04.2008 визнані недійсними з моменту складання його установчі документи та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платника податку на додану вартість.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «АК Дніпро»товарів (засоби захисту рослин, насіння сої, насіння кукурудзи, сівалка, горох, цукор-пісок), суми ПДВ в ціні за яке позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий -липень 2007 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ, крім обставини визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АК Дніпро», у судовому процесі звертала увагу на пояснення засновника ТОВ «АК Дніпро»ОСОБА_2 щодо її непричетності до діяльності та реєстрації вказаного товариства. Крім того, суди залишили поза увагою доводи ДПІ щодо відсутності у ТОВ «АК Дніпро»реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу, а у останнього подальшу її реалізацію з огляду на відсутність як у ТОВ «АК Дніпро», так і у позивача основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності: відсутність транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару необхідних для систематичного здійснення поставок вказаної продукції в таких обсягах, відсутність ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами.

На підтвердження цих обставин ДПІ надала суду відповіді Міністерства аграрної політики України, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, які приєднані до справи, згідно з якими ТОВ «АК Дніпро» не видавалась ліцензії на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами, надання послуг з перевезення, зокрема вантажів (а.с. 63-65), яким однак, ні судом першої, ані судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 КАС України не було дано будь-якої оцінки. Разом з тим, як свідчать результати перевірки, здійсненої податковим органом, транспортні засоби у позивача відсутні, документів на підтвердження транспортування товарів, поставка яких згідно з наданими ним документів до перевірки мала тривалий характер та в значних обсягах, немає.

Наведеним доводам ДПІ щодо відсутності у постачальника агрохімікатів реальних можливостей на здійснення операцій з їх поставки позивачу суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками -постачальниками товарів (послуг), відповідає правовому регулюванню, встановленому статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на бюджетне відшкодування відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Відтак, доводи ДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу агрохімікатів, цукру та зерна, суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково; скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.В. Вербицька підписМ.І. Костенко